Рішення № 87103849, 16.01.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2177/19

16 січня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Авдєєнко В.В.,

представника відповідача Трут О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною постанови та визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною постанови № 444 від 29.03.2019 в частині пункту 285 додатка до постанови № 444 від 29.03.2019 та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення змін у пункт 285 додатка до постанови № 444 від 29.03.2019 про визнання позивачу "зеленого" тарифу, виходячи з коефіцієнту 1.89.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач 29.03.2019 прийняв постанову № 444 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання", пунктом 285 якої позивачу встановлено "зелений" тариф для енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт" (1 черга вітро - та геліоелектростанції Тернопільська область, Бережанський район, с. Куряни, вул. Бережанка, 57) в розмірі 206,33 коп. без ПДВ за 1 кВт, виходячи з коефіцієнту 1,26, як для ВЕС, одинична встановлена потужність всіх вітроустановок якої від 600 кВт, але не більше 2000 кВт, що була введена в експлуатацію з 01.01.2017 по 31.12.2019 включно.

Позивач вважає оскаржену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки згідно технічних характеристик потужність кожного з генераторів вітрових турбін, які входять у склад енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт" визначена заводом - виробником на рівні 2080 кВт, а тому відповідно до статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 № 555-IV (далі - Закон № 555-IV) коефіцієнт "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю більше 2000 кВт, введених в експлуатацію в період з 01.01.2017 по 31.12.2019 становить 1,89.

Таким чином, враховуючи те, що зазначений енергогенеруючий об`єкт позивача було введено в експлуатацію 20.06.2018, а також те, що одинична встановлена потужність генератора кожної вітрової турбіни, які входять у склад енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт", складає більше 2000 кВт, то відповідач повинен був встановити позивачу "зелений" тариф, виходячи з коефіцієнту 1,89 відповідно до статті 9-1 Закону № 555-IV.

Водночас, позивач звернув увагу на те, що до статті 9-1 Закону № 555-IV було внесено зміни Законом № 2712-VIII від 25.04.2019, згідно якої коефіцієнт "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з використанням енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт, введених в експлуатацію в період з 01.01.2017 по 31.12.2019 становить 1,89. Однак, після внесення таких змін до статті 9-1 Закону № 555-IV відповідач протиправно не вніс в оскаржену постанову зміни щодо встановлення позивачу "зеленого" тарифу, виходячи з коефіцієнту 1,89, так як одинична встановлена потужність генератора кожної вітрової турбіни, які входять у склад енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт", складає 2000 кВт, тобто від 2000 кВт.

Ухвалою суду від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що відповідач прийняв оскаржену постанову на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву (арк. справи 37-44), поясненні (арк. справи 92-97) та поясненні від 09.12.2019 № 1722/15-19, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Додатково звернула увагу суду на те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 500/2218/18, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, встановлено, що одинична встановлена потужність всіх вітроустановок, які входять до складу 1 черги вітро- та геліоелектростанції по вул. Бережанка, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області становить 2000 кВт, загальна встановлена електрогенеруюча потужність об`єкта електроенергетики становить 4000 кВт, а тому такі обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 20.06.2018 ТОВ "Біоенергопродукт" було введено в експлуатацію вітро- та геліоелектростанції по вул. Бережанська, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області 1 (черга), що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ТП141181711217 від 20.06.2018 (арк. справи 5-8).

Відповідач, зокрема 29.03.2019 прийняв постанову № 444 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання", пунктом 285 якої позивачу встановлено "зелений" тариф для енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт" (1 черга вітро- та геліоелектростанції Тернопільська область, Бережанський район, с. Куряни, вул. Бережанка, 57) в розмірі 206,33 коп. без ПДВ за 1 кВт, виходячи з коефіцієнту 1,26, як для ВЕС, одинична встановлена потужність всіх вітроустановок якої від 600 кВт, але не більше 2000 кВт, що була введена в експлуатацію з 01.01.2017 по 31.12.2019 включно (арк. справи 9-22).

Надалі, позивач звернувся зі заявою до відповідача, в якій просив внести зміни до пункту 285 оскарженої постанови та пункту 364 постанови № 1240 в частині визначення ТОВ "Біоенергопродукт" "зеленого" тарифу, виходячи з коефіцієнту 1.89, та вирішити питання щодо виплати позивачу компенсації за реалізовану електроенергію, вироблену 1 черга вітро- та геліоелектростанції Тернопільська область, Бережанський район, с. Куряни, вул. Бережанка, 57 у період з 22.05.2019 по дату внесення НКРЕКП відповідних змін до обумовлених постанов (арк. справи 87).

За результатами розгляду такої заяви відповідач листом № 9165/17.3.2/7-19 від 29.08.2019 повідомив позивача, зокрема, що при розрахунку "зеленого" тарифу застосовувався коефіцієнт "зеленого" тарифу 1,26, як для ВЕС, одинична встановлена потужність всіх вітроустановок якої від 600 кВт, але не більше 2000 кВт, що була введена в експлуатацію з 01.01.2017 до 31.12.2019 включно, відповідно до Закону № 555-IV. При цьому, звернув увагу позивачу на те, що визначення категорії зазначеного об`єкта електроенергетики не змінювалось та відповідає редакції, визначеної Законом № 555-IV, а тому підстав для перегляду коефіцієнту "зеленого" тарифу, що застосовувався при розрахунку "зеленого" тарифу ТОВ "Біоенергопродукт" відсутні (арк. справи 86).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності оскарженої постанови, суд зазначає, що пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (тут і надалі в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 222-VIII)) визначено, що ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 6 Закону № 222-VIII орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Відповідно до пункту 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 22.03.2017 № 309 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Ліцензійні умови № 309)) терміни вживаються в таких значеннях:

- загальна ліцензована електроенергетична потужність - сумарна встановлена потужність засобів провадження господарської діяльності всіх об`єктів електроенергетики суб`єкта господарювання, на яких провадиться господарська діяльність з виробництва електричної енергії;

- встановлена потужність - це номінальна активна електрична потужність електрогенеруючого обладнання, призначеного для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що входить до складу об`єкта електроенергетики, і з якою електрогенеруюче обладнання може тривалий час працювати без перевантаження відповідно до технічної документації або паспорту на обладнання;

- електрогенеруюче обладнання - комплекс функціонально взаємопов`язаного устаткування, що здійснює виробництво електричної енергії та складається з одного або більшої кількості генераторів чи іншого обладнання, що використовується для перетворення енергетичних ресурсів будь-якого походження на електричну енергію;

- засіб провадження господарської діяльності - електрогенеруюче обладнання, розташоване на об`єкті електроенергетики, яке функціонально взаємопов`язане з іншим устаткуванням і спорудами, що призначаються для виробництва електричної енергії;

- об`єкт електроенергетики - електрична станція (електроустановка, когенераційна установка), у тому числі введені в експлуатацію черги будівництва електричної станції (пускові комплекси).

Таким чином, аналізуючи зазначені норми Ліцензійних умов № 309, суд дійшов висновку, що загальна ліцензована електроенергетична потужність ліцензіата визначається як сумарна номінальна активна електрична потужність генераторів чи іншого обладнання, що використовується для перетворення енергетичних ресурсів будь-якого походження на електричну енергію, що входять до складу електричних станцій, у тому числі введені в експлуатацію черги будівництва електричної станції (пускові комплекси).

Водночас, суд звертає увагу на те, що поняття "номінальна потужність" є загальновживаним та застосовується до всіх об`єктів електроенергетики, зокрема, ВЕС до яких і віднесено TOB "Біоенергопродукт", так як з метою збільшення коефіцієнту використання встановленої потужності існуючих вітрових електростанцій за рахунок короткочасного перевищення номінальної потужності генеруючого обладнання наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.03.2017 № 197 було внесено зміни до Технічної експлуатації електричних станцій і мереж. Правила, затверджених наказом Міністерства палива і енергетики України від 13.06.2003 № 296 (далі - Правила № 197).

Зокрема, відповідно до пункту 11.2.4 Правил № 197 під час експлуатації ВЕУ повинні суворо дотримуватися всі її режимні параметри, задані заводом-виробником, і виконуватися умови її безпосереднього підключення до промислової мережі через трансформаторний пункт у складі ВЕС. У випадку наявності на площадці ВЕС вітрового потенціалу достатнього для збільшення встановлених режимних параметрів ВЕУ, допустимість яких підтверджена виробником, ВЕС може короткочасно перевищувати свою номінальну потужність не більше ніж на 5%.

Пунктом 11.2.15 Правил № 197 визначено, що номінальна потужність ВЕУ може бути перевищена в обсягах і протягом часу, встановленого виробником. Перевищення номінальної потужності більш ніж на 5% заборонено. Оскільки в загальній теорії, постійне використання електрогенеруючого обладнання в максимальному режимі неможливе, так як призводить до його швидкого зношення і непередбачуваних аварійних ситуацій.

Щодо загальновживаності терміну "номінальна потужність", суд також вказує на роз`яснення Державної служби статистики України від 28.11.2012 № 18/1-12/8 "Щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 6-тп (ес) (річна) "Звіт про роботу електростанції", затвердженого Першим заступником Голови Держстату України В.О. Піщейко, відповідно до якого установлена електрична потужність електростанції визначається як сума номінальних (заводських або перемаркованих) значень потужностей усіх прийнятих в експлуатацію первинних механічних двигунів, з`єднаних з електричними генераторами і призначених для виробництва електроенергії. Показник включає також потужність первинних теплових двигунів з генераторами власних потреб електростанції (пункт 2.1 зазначеного Роз`яснення).

Таким чином, застосування терміну "встановлена потужність" як номінальна активна електрична потужність електрогенеруючого обладнання повністю узгоджується із положеннями чинного законодавства та мають застосовуватись позивачем під час його ліцензованої діяльності.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 2.3 Ліцензійних умов № 309 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен: повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін; провадити ліцензовану діяльність виключно з використанням засобів провадження господарської діяльності та в межах місць провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до них, поданих ліцензіатом до НКРЕКП).

Суд встановив та не заперечується сторонами, що листами від 23.06.2018 № 15, від 20.07.2018 № 18, від 30.07.2018 № 21 та від 09.08.2018 № 22 TOB "Біоенергопродукт" повідомило НКРЕКП про зміну загальної ліцензованої електроенергетичної потужності з 757,42 кВт до 4757,42 кВт та надало відповідні документи, що підтверджують зазначену зміну потужності (арк. справи 47-51).

Зокрема, на підтвердження номінальної потужності кожної з вітрових турбін на рівні 2000 кВт, позивач разом із вказаними заявами надав копію Контракту № 1 від 28.01.2017 (арк. справи 55-59), відповідно до пункту 1.1 якого визначено потужність генератора на рівні 2 мВт та копії технічної документації до кожної з двох вітрових турбін відповідно до яких номінальна потужність (rated power) складає 2000 kW (арк. справи 60-61).

Водночас, листом від 08.08.2018 № 7056/21.1/7-18 НКРЕКП повідомило позивача, що відповідно до доданих документів до зазначених листів TOB "Біоенергопродукт", що підтверджують технічні характеристики двох вітроегенераторних установок, встановлених на турбінах EnerconE-70 Е4, які розміщені на вітро- та гелеоелектростанції (1 черга) по вул. Бережана, 57 у с. Куряни Бережанського р- ну Тернопільської області, номінальна активна електрична потужність цих вітрогенераторних установок становить 2000 кВт (арк. справи 62-63).

Таким чином, за результатами зазначених заяв та доданих до них документів НКРЕКП встановила, що зміна встановленої потужності відбулася у зв`язку з введенням в експлуатацію вітро- та геліоелектростанції (1 черга), встановленою потужністю 4000,00 кВт по вул. Бережанка, 57, с. Куряни, Бережанський р-н, Тернопільська обл.

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 500/2218/18, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 857/5818/19, встановлено, що одинична встановлена потужність всіх вітроустановок, які входять до складу 1 черги вітро- та геліоелектростанції по вул. Бережанка, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області становить 2000 кВт, загальна встановлена електрогенеруюча потужність об`єкта електроенергетики становить 4000 кВт, про що свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81475904(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84405228)).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 500/2218/18 встановлено, що одинична встановлена потужність всіх вітроустановок, які входять до складу 1 черги вітро- та геліоелектростанції по вул. Бережанка, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області становить 2000 кВт, загальна встановлена електрогенеруюча потужність об`єкта електроенергетики становить 4000 кВт, а також те, що зазначене рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.

Слід відмітити, що судом не здобуто, а позивачем не надано доказів які б свідчили, що станом на час допущення відповідачем оскаржуваної у даній справі бездіяльності, позивачем було проведено роботи (вчинено дії) щодо зміни (збільшення) одиничної встановленої потужності вітроустановок, які входять до складу вітро- та геліоелектростанції по вул. Бережанка, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області, від тієї потужності вітроустановок, що були предметом дослідження у справі № 500/2218/18.

З огляду на зазначене, твердження позивача на те, що потужність кожної з генераторів вітрових турбін становить на рівні 2080 кВт, є хибним, та судом до уваги не приймається.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 555-IV (стаття 9-1 в редакції, яка діяла на момент прийняття оскарженої постанови) "зелений" тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

"Зелений" тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу).

Підтвердженням факту та дати введення в експлуатацію об`єкта електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу), що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), є виданий уповноваженим органом сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, або зареєстрована відповідно до законодавства декларація про готовність об`єкта до експлуатації.

При цьому, коефіцієнт "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 600 кВт, але не більше 2000 кВт, введених в експлуатацію в період з 01.01.2017 по 31.12.2019 становить 1,26 (стаття 9-1 Закону № 555-IV в редакції, яка діяла на момент прийняття оскарженої постанови).

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що при розрахунку "зеленого" тарифу застосовується коефіцієнт "зеленого" тарифу 1.26, як для ВЕС, одинична встановлена потужність всіх вітроустановок якої від 600 кВт, але не більше 2 мВт, що була введена в експлуатацію з 01.01.2017 по 31.12.2019 включно, відповідно до Закону № 555-IV.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що пунктом 285 оскарженої постанови позивачу встановлено "зелений" тариф для енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт" (1 черга вітро - та геліоелектростанції Тернопільська область, Бережанський район, с. Куряни, вул. Бережанка, 57) в розмірі 206,33 коп. без ПДВ за 1 кВт, виходячи з коефіцієнту 1,26, як для ВЕС, одинична встановлена потужність всіх вітроустановок якої від 600 кВт, але не більше 2000 кВт, що була введена в експлуатацію з 01.01.2017 по 31.12.2019 включно.

Тобто, відповідачем вірно встановлено "зелений" тариф для енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт", виходячи з одинично встановленої потужності всіх вітроустановок, які входять до складу 1 черги вітро- та геліоелектростанції по вул. Бережанка, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області в розмірі 2000 кВт.

Щодо тверджень позивача про не правомірність дій відповідача, щодо не застосування до нього статті 9-1 Закону № 555-IV зі змінами внесеними Законом № 2712-VIII від 25.04.2019, а саме в частині згідно якої визначено встановлення "зеленого" тарифу на рівні 1,89, як для електричної енергії, виробленої з використанням енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок введених в експлуатацію в період з 01.01.2017 по 31.12.2019 та одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт та більше, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 555-IV зі змінами внесеними Законом № 2712-VIII від 25.04.2019, визначено категорію об`єктів електроенергетики, для яких застосовується "зелений" тариф на рівні 1,89, як "для електроенергії виробленої з енергії вітроелектростанціями які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт та більше".

Відповідно до словника української мови (Академічний тлумачний словник (1970- 1980)): "від" (прийменник, з род. відм.) у сполуч. з числ. і наступним прийм. до. Уживається для приблизного визначення якої-небудь величини (ваги, вартості, розміру предмета і т. ін.)".

Таким чином, прийменник "від" у сполученні з числовим значенням в українській мові вживають на позначення приблизної величини. Тобто, в даному випадку, словосполучення "від 2000 кВт" не є фіксованою величиною, а є приблизною величиною, а отже є більше 2000 кВт., оскільки відсутнє уточнення нижньої межі кількісного показника через слово "включно".

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржену постанову відповідач прийняв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 555-IV, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною постанови № 444 від 29.03.2019 в частині пункту 285 додатка до постанови № 444 від 29.03.2019 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що порядок встановлення "зеленого" тарифу визначено Порядком встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.11.2012 № 1421, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2012 за № 1957/22269 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1421)).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1421 суб`єкт господарювання подає до НКРЕКП заяву щодо встановлення "зеленого" тарифу суб`єкту господарювання (додаток 1) і такі документи:

- пояснювальну записку з детальною інформацією про суб`єкта господарювання (форма власності, установлена потужність та інші характеристики об`єкта електроенергетики);

- розрахунок собівартості виробництва електричної енергії на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (додаток 2);

- обґрунтування статей та елементів витрат собівартості виробництва електричної енергії на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (копії договорів на закупівлю товарів, робіт і послуг, довідку про чисельність персоналу, довідку про балансову вартість основних фондів із розбивкою за групами станом на дату подання заяви щодо встановлення «зеленого» тарифу суб`єкту господарювання);

- пояснювальну записку до проекту будівництва об`єктів електроенергетики з використанням альтернативних джерел енергії;

- копію зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт, виданих відповідно до вимог Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466;

- копію технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановки, яка виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;

- копію зареєстрованої декларації про готовність об`єкта (або черги будівництва електростанції (пускового комплексу)) до експлуатації або сертифіката, виданих відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461;

- копію кошторисної частини проектної документації будівництва об`єктів електроенергетики з використанням альтернативних джерел енергії.

Таким чином, Порядком № 1421 визначено, що заява щодо встановлення "зеленого" тарифу подається суб`єктом господарювання до НКРЕКП згідно Додатку 1 до Порядку № 1421 разом із відповідними документами.

Суд встановив, що відповідач звернувся до відповідача зі заявою щодо встановлення "зеленого" тарифу, яка не відповідає Додатку 1 до Порядку № 1421, в тому числі до такої заяви позивач не надав документи, перелік яких визначений пунктом 2.1 Порядку № 1421, а тому така заява у відповідності до Регламенту не внесена до порядку денного засідання НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, а розглянута в порядку звернення членом НКРЕКП Коваленко Д. В., до повноважень якого віднесено питання забезпечення діяльності НКРЕКП у формуванні та реалізації єдиної державної політики на ринку електричної енергії та організація роботи НКРЕКП з розгляду звернень та надання роз`яснень з питань проведення цінової і тарифної політики у сфері електроенергетики та теплопостачання (арк. справи 86, 87).

При цьому, суд звертає увагу на те, що розглядаючи зазначену заяву відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідь відповідача за № 9165/17.3.2/7-19 від 29.08.2019 є обґрунтована та прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а незадоволення позивача наданою на таку заяву відповіддю не свідчить про бездіяльність відповідача (арк. справи 86).

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення змін у пункт 285 додатка до постанови № 444 від 29.03.2019 про визнання позивачу "зеленого" тарифу, виходячи з коефіцієнту 1.89 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" (місцезнаходження: вул. Пасічна, 8/1, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751, код ЄДРПОУ: 36687375) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження: вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ: 39369133) про визнання протиправною постанови НКРЕКП № 444 від 29.03.2019 в частині пункту 285 додатка до постанови НКРЕКП № 444 від 29.03.2019 та визнання протиправною бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо невнесення змін в пункт 285 додатка до постанови НКРЕКП № 444 від 29.03.2019 про визнання позивачу "зеленого" тарифу, виходячи з коефіцієнту 1.89, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.01.2020.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.