Рішення № 87103808, 17.01.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2737/19

17 січня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника відповідача Смика А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправними;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 23.07.2007 року по 29.06.2008 року, з 03.09.2008 року по 16.08.2009 року, з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року, з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року на посаді водія лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах в ООО "Автокольцо" та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.04.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10.04.2019 року ОСОБА_1 , за результатами розгляду його заяви від 25.04.2019 року, було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №941/03-15 від 04.11.2019 року позивача повідомлено що спеціальний стаж його роботи становить лише 12 років 3 місяці 11 днів, що не відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку з чим, підстав для призначення пенсії немає.

Беручи до уваги те, що факт роботи ОСОБА_1 в періоди з 23.07.2007 року по 29.06.2008 року, з 03.09.2008 року по 16.08.2009 року, з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року, з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року на посаді водія лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах в ООО "Автокольцо" підтверджується відомостями трудової книжки, позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено у справі судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 13.12.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.44-46), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 25.04.2019 року позивач звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для підтвердження пільгового періоду роботи ОСОБА_1 з 23.07.2007 року по 29.06.2008 року, з 03.09.2008 року по 16.08.2009 року, з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року, з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року в ООО "Автокольцо" було надіслано запити, проте згідно отриманої відповіді №16-10/19 від 16.10.2019 року позивач працював на посаді водія, а не на посаді лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах, як це передбачено чинним законодавством. Враховуючи вищевикладене, спеціальний стаж роботи становить 12 років 3 місяці 11 днів, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для призначення пенсії немає.

Представник позивача 20.12.2019 року надав клопотання про розгляд справи без його участі та за відсутності позивача. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.48).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.44-46), просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на різних підприємствах, що підтверджується відомостями трудових книжок НОМЕР_4 та НОМЕР_5 (а.с.19-23, 24-25).

Позивач 25.04.2019 року звернуся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком (а.с.55).

За результатами розгляду вказаної заяви, ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.04.2019 року (а.с.57) та 14.08.2019 року видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 (а.с.14).

Як слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №941/03-15 від 04.11.2019 року (а.с.28) для підтвердження періоду роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту з 23.07.2007 року по 29.06.2008 року, з 03.09.2008 року по 16.08.2009 року, з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року, з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року в ООО "Автокольцо" було надіслано запит №97/03-15 від 24.07.2019 року та, в подальшому, запити №88/03-15 від 07.08.2019 року та №185/03-15 від 28.08.2019 року (а.с.30), однак згідно відповіді №16-10/19 від 16.10.2019 року (а.с.32) ОСОБА_1 працював на посаді водія, а не на посаді лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах, як це передбачено чинним законодавством.

Спеціальний стаж роботи становить 12 років 3 місяці 11 днів, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підстав для призначення пенсії немає.

Також, листом від 20.11.2019 року №22569/07-02 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило про припинення виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 , а видане такому пенсійне посвідчення вважається недійсним (а.с.39).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Як передбачено п.8 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

У відповідності до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Як видно з матеріалів справи, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді водія міського пасажирського транспорту в ООО "Автокольцо" в періоди з 23.07.2007 року по 29.06.2008 року, з 03.09.2008 року по 16.08.2009 року, з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року, з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_5 (а.с.24-25).

Відповідно до записів трудової книжки у спірні періоди позивача:

прийнято водієм лінійного автобуса для роботи на регулярних міських пасажирських маршрутах згідно наказу від 23.07.2007 року №200к та звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно наказу від 29.06.2008 року №254к,

прийнято водієм лінійного автобуса для роботи на регулярних міських пасажирських маршрутах згідно наказу від 03.09.2008 року №340к та звільнено з роботи у зв`язку із розірванням трудового договору за ініціативи працівника згідно наказу від 17.08.2009 року №266к,

прийнято водієм лінійного автобуса для роботи на регулярних міських пасажирських маршрутах згідно наказу від 17.08.2009 року №267к та звільнено з роботи у зв`язку із розірванням трудового договору за ініціативи працівника згідно наказу від 02.06.2010 року №185к,

прийнято водієм лінійного автобуса для роботи на регулярних міських пасажирських маршрутах згідно наказу від 03.06.2010 року №186к та звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно наказу від 28.04.2011 року №161к.

Вказані записи виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції №58, що також не заперечується відвідачем.

Більше того, відповідачем за результатами розгляду заяви від 25.04.2019 року (а.с.55) позивачу було призначено пенсію за віком з 10.04.2019 року (а.с.57) та 14.08.2019 року видано пенсійне посвідчення №2347502311 (а.с.14).

Однак, виплату пенсії позивачу припинено як слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №941/03-15 від 04.11.2019 року (а.с.28), у зв`язку з відсутністю підстав для призначення пенсії, згідно отриманої від ООО "Автокольцо" відповіді №16-10/19 від 16.10.2019 року (а.с.32) про роботу ОСОБА_1 на посаді водія, а не на посаді водія лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах, як це передбачено чинним законодавством.

Відповідно до відповіді ООО "Автокольцо" №16-10/19 від 16.10.2019 року (а.с.32) ОСОБА_1 працював водієм автобуса Автоколони №3 з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року та з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року на підставі наказів, на основі яких внесено записи про роботу у трудову книжку ТК НОМЕР_3 (а.с.24-25).

Проте, формальні неточності у документах, що у даному випадку полягають у зазначенні в відповіді ООО "Автокольцо" №16-10/19 від 16.10.2019 року про роботу позивача "водієм автобуса Автоколони №3", а не "водієм лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах", за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі 638/18467/15-а.

До спірних правовідносин, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача на посаді водія міського пасажирського транспорту в ООО "Автокольцо" з 23.07.2007 року по 29.06.2008 року, з 03.09.2008 року по 16.08.2009 року, з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року, з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року детально підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, що виключає необхідність підтверджувати наявність спеціального трудового стажу за допомогою довідки, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а зазначені періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, досягнення на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивачем віку 55 років, наявність необхідного загального стажу та стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту, що дає право для призначення пенсії на пільгових умовах за віком згідно п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за необхідне визнати протиправними, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати, у зв`язку з відсутністю підстав для призначення, пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до наведеної законодавчої норми, та зобов`язати призначити таку з 10.04.2019 року.

Такий спосіб захисту зумовлений, оскарженими діями відповідача, які фактично віднесли позивача до осіб, яким пенсія не призначена.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №17761 від 21.11.2019 року (а.с.4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 23.07.2007 року по 29.06.2008 року, з 03.09.2008 року по 16.08.2009 року, з 17.08.2009 року по 02.06.2010 року, з 03.06.2010 року по 28.04.2011 року на посаді водія лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах в ООО "Автокольцо".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.04.2019 року та продовжити її виплату з врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок згідно квитанції №17761 від 21.11.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.