Рішення № 87103548, 23.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6207/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 , про (з урахуванням уточнення позовних вимог (вх.№ЕП/8963/19 від 18.11.2019р):

визнання протиправною бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, щодо не здійснення перевірки викладених у заяві від 27.05.2019 року фактів порушень містобудівного законодавства та не складання акту, припису щодо їх усунення;

зобов`язання Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області провести перевірку викладених у заяві від 27.05.2019 року фактів порушень містобудівного законодавства (а.с.29-31).

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що звернувся до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з заявою, про порушення містобудівного законодавства, а саме - знаходження тимчасових споруд з закінченими діями паспортів прив`язки, та відповідно з проханням здійснити демонтаж даних споруд та притягти їх замовника та власника до відповідальності.

Проте, на думку ОСОБА_1 , його заява не була розглянута належним чином. Наголошувалося, що Департаментом архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, не було здійснено у відповідності до статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», статей 7, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» перевірки викладених у заяві позивача порушень містобудівного законодавства, не здійснено заходів (акт, припис, протокол) щодо їх усунення, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача та порушення прав позивача та ОСОБА_2 , на всебічний та об`єктивний розгляд заяви та охоронюваний законом інтерес на належний розгляд та справедливість у прийнятті відповідних рішень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про розгляд адміністративної справи №420/6207/19 у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№47848/19 від 17.12.2019р. на позовну заяву (а.с.43-59).

Відзив обґрунтований наступним.

Основним завданням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області є забезпечення реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території Одеської області.

Згідно статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Тимчасова споруда, у відповідності до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не є об`єктом будівництва, вона не потребує здійснення будівельних робіт, встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту. Для встановлення тимчасової споруди не потрібно отримувати у Держархбудінспекції документи дозвільного характеру, ця полегшена конструкція встановлюється після отримання паспорту прив`язки та іншої технічної документації.

Таким чином, «Положенням про Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області» затвердженим Наказом Держархбудінспекції №930 від 12.06.2017 року та законодавством у сфері містобудівної діяльності не наділено Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області повноваженнями щодо здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю тимчасових споруд.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 , зазначив, що знаходження тимчасових споруд із закінченою дією паспорту прив`язки є порушенням містобудівного законодавства, а саме п.2.30 «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», що зобов`язувало посадову особу Державного архітектурно-будівельного контролю винести припис, про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Крім того, посилання відповідача на те, що усунення порушень при експлуатації тимчасових споруд відноситься до компетенції Тарутинської селищної ради, на думку позивача, є хибним.

При розгляді заяви ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, у порушення статті 19 Закону України «Про звернення громадян» не було перенаправлено вказану заяву до відповідного органу та не роз`яснено заявникам порядок оскарження прийнятого рішення за результатом розгляду заяви (а.с.61-62).

Від третьої особи по справі на стороні позивача ОСОБА_2 , жодних пояснень, клопотань по справі - не надходило.

Станом на 23 січня 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27 травня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до директора Департаменту ДАБІ в Одеській області Буюклі В.І., із заявою, щодо здійснення заходів демонтажу тимчасових споруд з паспортами прив`язки №58-ППТС від 03.02.2017 року та 59-ППТС від 08.02.2017 року, дія яких закінчилася; притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_3 , за порушення містобудівного законодавства; надання відповіді та можливості ознайомитися з матеріалами перевірки (а.с.10).

До вищевказаної заяви від 27 травня 2019 року, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , було надано копії паспортів прив`язки №58-ППТС від 03.02.2017 року та 59-ППТС від 08.02.2017 року, виданих Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (а.с.7-8).

Департамент архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, листом №1015-01/11-4310 від 06 червня 2019 року, повідомив, що відповідно до ст.ст. 12, 14 Закону України «Про основи містобудування», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 18, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», подальший розгляд питання, щодо усунення порушень при експлуатації «Групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», за адресою: вул. Центральна, 63, смт. Тарутине, Тарутинського району Одеської області, відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування, у даному випадку Тарутинської селищної ради та делегованими повноваженнями органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, у даному випадку Тарутинської районної державної адміністрації (а.с.11).

Не погоджуючись з розглядом заяви, вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо не здійснення перевірки викладених у заяві від 27.05.2019 року фактів порушень містобудівного законодавства та не складання акту, припису щодо їх усунення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України конституційного права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року (далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Тобто, право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові.

По-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.

По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні - це механізм виконання соціальних обов`язків публічної влади.

Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на їхні звернення залежить здатність держави забезпечувати належний захист законних інтересів громадян.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст.7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Як вбачається із змісту ст.19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (ч.1 ст.20 Закону №393/96-ВР).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 27 травня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до директора Департаменту ДАБІ в Одеській області Буюклі В.І., із заявою, щодо здійснення заходів демонтажу тимчасових споруд з паспортами прив`язки №58-ППТС від 03.02.2017 року та 59-ППТС від 08.02.2017 року, дія яких закінчилася; притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_3 , за порушення містобудівного законодавства; надання відповіді та можливості ознайомитися з матеріалами перевірки.

06 червня 2019 року, тобто у встановлений законодавством строк, Департамент архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, листом №1015-01/11-4310 повідомив, що розгляд питань про демонтаж тимчасових споруд відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування, у даному випадку Тарутинської селищної ради та делегованим повноваженням органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, у даному випадку Тарутинської районної державної адміністрації.

Суд погоджується з твердженнями ОСОБА_1 , про порушення Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області статті 7 Закону №393/96-ВР, оскільки у разі відсутності повноважень розгляду питань порушених у заяві позивача, відповідач повинен був у термін не більше п`яти днів переслати звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомити позивача.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 7 Закону №393/96-ВР забороняється направляти лише скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Крім того, у порушення статті 19 Закону №393/96-ВР, у разі визнання заяви ОСОБА_1 , необґрунтованою, позивачеві не було роз`яснено порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та прохальної частини уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржується саме бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, щодо не здійснення перевірки викладених у заяві від 27.05.2019 року фактів порушень містобудівного законодавства та не складання акту, припису щодо їх усунення.

Тобто, ОСОБА_1 , оскаржується порушення Департаментом архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області статті 19 Закону №393/96-ВР, щодо об`єктивної, всебічної перевірки заяви та не вжиття заходів усунення причин, що на думку позивача породжують порушення його прав.

Суд звертає увагу, що фактично, спірним питанням даної адміністративної справи є наявність чи відсутність у Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області повноважень на розгляд заяв щодо демонтажу тимчасових споруд на території Тарутинського району Одеської області та проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо тимчасових споруд.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з пп.1 п. «б» ч.1 ст.31 Закону №280/97-ВР виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Стаття 14 Закону України «Про основи містобудування» №2780-XII від 16.11.1992 року, відносить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування таке повноваження як надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Згідно Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068 (далі - Порядок №244), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Частиною другою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 року (далі - Закон №3038-VI) - тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно розділу ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068 (далі - Порядок №244), підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки.

Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди. До заяви додаються визначені в п.2.3. Порядку №244 документи.

Згідно п.2.4. Порядку №244, відповідність намірів щодо місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення тимчасової споруди (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування тимчасової споруди на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

Судом встановлено, що з метою здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів районної державної адміністрації, реалізації власних та делегованих повноважень виконавчих органів у галузі містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Тарутинської райдержадміністрації Одеської області, у межах компетенції, визначеної законодавством України, створено Сектор містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, який є виконавчим органом Тарутинської райдержадміністрації Одеської області та діє на підставі, Положення затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №243/А-2018 від 23.04.2018 року (а.с.65-72, 83-88).

Відповідно до пункту 4 Положення «Про Сектор містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області», затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №243/А-2018 від 23.04.2018 року, основними завданнями сектору є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства на території району, зокрема, забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, регіональних правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Згідно пункту 5 Положення «Про Сектор містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області», затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №243/А-2018 від 23.04.2018 року, Сектор відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання, зокрема, забезпечує у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень; здійснює повноваження, делеговані органами місцевого самоврядування; здійснює інші передбачені законом повноваження.

Крім того, суд звертає увагу, що паспорти прив`язки тимчасових споруд №58-ППТС від 03.02.2017 року та 59-ППТС від 08.02.2017 року, дія яких на думку позивача закінчилась, видані саме Сектором містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (а.с.7-8).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме на Сектор містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, як на орган виконавчої влади, покладено обов`язок забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, регіональних правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Крім того, правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України №2807-IV від 06.09.2005 року «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV).

Згідно зі статтею 5 Закону №2807-IV управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (пункти 1, 7, 8 частини 2 статі 34 Закону № 2807-IV).

Стосовно посилань позивача, що повноваження щодо забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури відносно тимчасових споруд належать саме Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, суд зазначає наступне.

За змістом ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно Положення про «Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області», затвердженого Наказом державної архітектурно-будівельної інспекції України №1106 від 12.10.2015 року, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області є територіальним органом - структурним підрозділом апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України (а.с.73-83).

Основними завданнями Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області є забезпечення реалізації державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території Одеської області, а саме:

здійснення у межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності;

виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках;

забезпечення додержання законодавства з питань ліцензування господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками (далі - ліцензійні умови).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у межах повноважень, згідно наказу №1226 від 28 вересня 2018 року «Про проведення позапланової перевірки» (а.с.53), направлення на проведення позапланової перевірки №18н від 31 жовтня 2018 року (а.с.54), головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Кшановським Павлом Анатолійовичем проведено перевірку відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Тарутинської районної державної адміністрації, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с.56-58), винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с.54) та прийнято рішення про зупинення дії паспорта прив`язки пересувної тимчасової споруди №58-ППТС від 03.02.2017 року (а.с.48-49).

Суд звертає увагу, що відповідно до паспорту прив`язки №58-ППТС від 03.02.2017 року дана тимчасова споруда є пересувною тимчасовою спорудою для реалізації хлібобулочних виробів. Згідно паспорту прив`язки №59-ППТС від 08.02.2017 року, ФОП ОСОБА_3 , було розміщено чотири стаціонарні тимчасові споруди для реалізації товарів повсякденного вжитку та території автостанції.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з законодавчого визначення терміну «тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності» та вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що до повноважень Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не відноситься розгляд заяв щодо демонтажу тимчасових споруд на території Тарутинського району Одеської області та проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо таких тимчасових споруд.

Проте суд наголошує, що основним завданням Сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області» є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства на території району, зокрема, забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, регіональних правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Достатніх доказів на спростування позиції відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 37471912), третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ), про визнання протиправною бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, щодо не здійснення перевірки викладених у заяві від 27.05.2019 року фактів порушень містобудівного законодавства та не складання акту, припису щодо їх усунення; зобов`язання Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області провести перевірку викладених у заяві від 27.05.2019 року, фактів порушень містобудівного законодавства - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.