Ухвала суду № 87103492, 23.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/45/20

УХВАЛА

23 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишено без руху та позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

В ухвалі суду від 08.01.2020 роз`яснено ОСОБА_1 , що виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання документів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин, доказів сплати судового збору та шляхом належного оформлення позову із наданням позову у необхідній кількості примірників для відповідача, які мають бути ідентичними між собою.

Копію ухвали суду про залишення позову без руху отримано позивачем 10.01.2020 року, що підтверджується відповідною розпискою про отримання.

Отже, останнім днем строку для усунення недоліків позовної заяви було 20.01.2020 року.

14.01.2020 року (вх. №1589/20) від позивача до суду надійшла заява у неналежній якості, яка фактично є копією та написана на аркуші А4 від руки нерозбірливим почерком і є нечитабельною. До вказаної ксерокопії заяви позивачем не додано жодного документу.

Статтею 167 КАС України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд зазначає, що з поданої до суду ксерокопії заяви неможливо в повній та достатній мірі прочитати її текст та встановити повний зміст наведених у ній доводів.

Із заяви ОСОБА_1 вдалось встановити, що позивач просить суд про звільнення від сплати судового збору за принципом рівності та/або надання позивачці доступу до ДБУ для сплати судового збору без відшкодування, надання додаткового часу для усунення недоліків, встановлення загальної суми судового збору по даній справі, позначення наявності/відсутності конфлікту інтересів, утримання від дискримінації, оціночних суджень, приниження гідності позивачки, надання доступу до правосуддя, призначення ВСЗ з обов`язковою явкою відповідача.

Так, вирішуючи питання щодо усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви, яку ухвалою суду від 08.01.2020 року залишено без руху, суддя зазначає наступне.

Так, в ухвалі суду від 08.01.2020 року суддею було зазначено, що згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Як вказано в ухвалі, позивач у позовній заяві не зазначає власного реєстраційного номеру облікової картки платника податків та адреси електронної пошти. Номер засобу зв`язку (номер телефону), вказаний позивачем у позовній заяві нерозбірливо.

Також, вказано в ухвалі, позивач у позовній заяві не зазначає ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, засоби зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача.

Окрім того, в ухвалі вказано, що згідно з ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. В свою чергу, зазначено суддею, позивачем разом із ксерокопією позовної заяви, написаною власноруч, не надано її копію для відповідача.

Таким чином, зазначено суддею в ухвалі від 08.01.2020 року, позивачу необхідно надати до суду оригінал позовної заяви, викладеної розбірливим почерком та її копію для відповідача.

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на 23.01.2020 року оригінал позовної заяви, викладеної розбірливим почерком та її копію для відповідача до суду не надано.

Отже, позивачем не усунено недоліки в цій частині позовної заяви.

Також, в ухвалі суду від 08.01.2020 року суддею зазначено, що згідно п.5 та п.6 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Як зазначено суддею у вказаній ухвалі, відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Частиною 2 статті 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Однак, вказано суддею в ухвалі від 08.01.2020 року, позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів на обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві та не зазначено причин, які унеможливлюють їх надання.

Суддя зазначає, що ні у визначений судом строк, ні станом на 23.01.2020 року позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів на обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві та не зазначено причин, які унеможливлюють їх надання.

Також, в ухвалі суду від 08.01.2020 року суддею зазначено, що згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, вказано суддею, в порушення вимог вищевказаної статті у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, суддею зазначено, що позивачу необхідно надати до суду власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на 23.01.2020 року власного письмового підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав до суду не надано.

Отже, позивачем не усунено недоліки в цій частині позовної заяви.

Окрім того, ухвалою суду від 08.01.2020 року суддею зазначено позивачу про згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вказано суддею, зважаючи на те, що з поданої до суду ксерокопії позову неможливо в повній та достатній мірі прочитати зміст позовних вимог, за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 повинна надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за кожну вимогу немайнового характеру.

Однак, ОСОБА_1 не надано до суду доказів сплати судового збору.

При цьому, оскільки на виконання вимог ували суду про залишення позовної заяви без руху позивачем так і не надано оригіналу позовної заяви, викладеної розбірливим почерком, у судді об`єктивно відсутня можливість визначити кількісний склад позовних вимог у ОСОБА_1 .

В той же час, в ухвалі суду від 08.01.2020 року суддею було роз`яснено, що ОСОБА_1 повинна надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви та заяви ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 14.01.2020 року за вх. №1589/20 в частинах, які вдалось встановити, суддею не було виявлено посилань позивача на об`єктивну неможливість здійснення арифметичних обчислень.

При цьому, у прохальній частині адміністративного позову ОСОБА_1 просила суд звільнити її від сплати судового збору та ухвалою суду від 08.01.2020 року суддею відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Суддя зазначає, що ні у визначений судом строк, ні станом на 23.01.2020 року позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору.

Натомість, ОСОБА_1 у заяві, яка надійшла до суду 14.01.2020 року (вх. №1589/20) просить суд про звільнення від сплати судового збору за принципом рівності та/або надання позивачці доступу до ДБУ для сплати судового збору без відшкодування.

Визначення абревіатури «ДБУ» вказана заява не містить.

Суддя зазначає, що позивачем у вказаній заяві не наведено жодного обґрунтування наявності підстав звільнення її від сплати судового збору відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» та не надано до суду жодного доказу на підтвердження обставин, які слугували б підставою для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.8, ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. При цьому, звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочка стороні сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано клопотання про звільнення її від сплати судового збору, у його задоволенні слід відмовити.

Отже, у визначений судом строк позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині надання до суду доказів сплати судового збору.

Щодо клопотання позивача про надання додаткового часу для усунення недоліків, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.3 ст.121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Частиною 4 статті .121 КАС України визначено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно з ч.6 ст.121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Суддя зазначає, що позивачем не наведено підстав для надання додаткового часу для усунення недоліків, тобто не дотримано приписів п.5 ч.1 ст.167 КАС України.

В той ж час, такі підстави самостійно суддею не встановлені.

Зважаючи на що, суддя дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання додаткового часу для усунення недоліків.

Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, в тому числі, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, позов слід повернути позивачу з усіма доданими до нього матеріалами, копія позовної заяви залишається в суді.

Одночасно, слід роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 171, 256, 295, 297 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання додаткового часу для усунення недоліків.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - повернути позивачеві без розгляду.

Направити позивачеві копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами. Копія позовної заяви залишається в суді

Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя С.М. Корой