Рішення № 87103430, 21.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 р. № 400/4034/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (надалі - відповідач) з позовними вимогами про:

визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення мені може чи не може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством;

визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення мені може чи не може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста;

зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити мені може чи не може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством;

зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити мені може чи не може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 13.10.2019 року звертався на Урядову гарячу лінію з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просив повідомити чи може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством та чи може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста. Вказане звернення направлено до відповідача, однак останній відповіді на звернення позивача не надав, чим порушив норми Закону України «Про звернення громадян». На думку позивача, відповідач не відреагував на його звернення від 13.10.2019 року на Урядову гарячу лінію, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою від 22.11.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4034/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування відзиву вказав, що 30.10.2019 року було надано вичерпну та своєчасну відповідь на звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію. Отже, при наданні відповіді позивачу дотримався приписів Закону України «Про звернення громадян».

В судовому засіданні, призначеному на 18.12.2019 року, позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.12.2019 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістиі. Заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд клопотання позивача задовольнив та відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.10.2019 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію з проханням повідомити, чи може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством та чи може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста.

Вказане звернення зареєстроване за № ІЛ-9784976 та передано відповідачу.

Листом від 30.10.2019 року відповідач повідомив позивача, що Міністерством освіти і науки України розглянуто звернення позивача, адресоване на Урядову гарячу лінію ІЛ- 9784976 та повідомлено, що виготовлення, видача та облік документів про вищу освіту державного зразка та їх дублікатів здійснюється тільки відповідно до законодавства. Наразі дублікат диплома спеціаліста не може бути виданий лише особі, яка здобувала вищу освіту після встановлення на законодавчому рівні освітньо - кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра, але не за освітньо - кваліфікаційним рівнем спеціаліста. Тобто, якщо особа здобула вищу освіту після 1997 року та якій було видано диплом державного зразка бакалавра або магістра, такій особі не може бути виданий, у разі втрати оригіналу, дублікат диплома спеціаліста. У випадку, якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 16.04.1997 «Про внесення змін і доповнень до переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058», дублікат документа про вищу освіту видається закладами вищої освіти за Формою (зразком) диплома спеціаліста з відтворенням всієї інформації про документ про вищу освіту, що містилась у первинному документі про вищу освіту, сформована в ЄДЕБО згідно з Переліком інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 193.» Крім того, повідомлено, що Міністерством освіти і науки України неодноразово надавались ОСОБА_1 ґрунтовні відповіді з роз`ясненнями з питань, що стосуються видачі йому Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського дубліката диплома про вищу освіту, здобуту ОСОБА_1 у 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В. Г. Бєлінського, а також можливості наразі отримання Вами дубліката диплома відповідно до чинного законодавства.

Позивач вважає, що відповідачем порушено норми Закону України "Про звернення громадян"№ 393/96-ВР (надалі - Закон № 393), оскільки відповідь на його звернення надана не була, в зв`язку з чим звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України " Про звернення громадян " № 393/96-ВР від 02.10.1996 року ( далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 3 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно із ч.ч. 1, 4, 5 ст. 5 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Таким чином, цим Законом врегульовано питання практичної реалізації громадянами України своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Разом з цим, статтею 19 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 13.10.2019 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію з проханням повідомити, чи може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством та чи може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста.

У своєму позові позивач наголошує на тому, що відповідач не надав відповіді на його звернення № ІЛ - 9784976 від 13.10.2019 року.

Разом з тим, матеріали справи містять відповідь відповідача від 30.10.2019 року за № 1/11-9517 на звернення позивача за № ІЛ-9784976, якою позивачу повідмлено, що виготовлення, видача та облік документів про вищу освіту державного зразка та їх дублікатів здійснюється тільки відповідно до законодавства. Наразі дублікат диплома спеціаліста не може бути виданий лише особі, яка здобувала вищу освіту після встановлення на законодавчому рівні освітньо - кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра, але не за освітньо - кваліфікаційним рівнем спеціаліста. Тобто, якщо особа здобула вищу освіту після 1997 року та якій було видано диплом державного зразка бакалавра або магістра, такій особі не може бути виданий, у разі втрати оригіналу, дублікат диплома спеціаліста. У випадку, якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 16.04.1997 «Про внесення змін і доповнень до переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058», дублікат документа про вищу освіту видається закладами вищої освіти за Формою (зразком) диплома спеціаліста з відтворенням всієї інформації про документ про вищу освіту, що містилась у первинному документі про вищу освіту, сформована в ЄДЕБО згідно з Переліком інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 193».

Отже, відповідачем надано позивачу відповідь на його звернення у строк, передбачений Законом України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР. Крім того, вказана відповідь від 30.10.2019 року містить розгорнуті відповіді на всі питання поставленні Ільченком в зверненні від 13.10.2019 року № ІЛ-9784976.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, та не порушив прав позивача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт ЕР НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38621185) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.01.2020 року.

Суддя Г.В. Лебедєва