Рішення № 87103384, 22.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7660/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350002742 від 27.11.2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди проходження виробничої практики у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті з 13.06.1989 по 15.08.1989, з 11.06.1990 по 31.07.1990 та з 11.02.1991 по 14.03.1991 роки, а також періоди роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 12.08.1991 по 25.09.1994 роки на посадах механіка та старшого механіка по підземних підйомах та з 26.09.1994 по 29.05.1996 роки на посаді старшого механіка по стаціонарних установках;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 24.06.2019 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідки про заробітну плату № 02/144 від 25.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням № 155350002742 від 15.10.2019 року з 24.06.2019 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Разом з цим рішенням № 155350002742 від 27.11.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки роботу у особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 в періоди, зазначені у довідках від 25.09.2014 № 02/144, не підтверджено первинними документами і для їх зарахування до пільгового стажу підстав немає.

Позивач зазначає, що у спірному рішенні відповідач не зазначив жодного нормативно-правового акту, на підставі якого було прийнято спірне рішення.

При цьому позивач зазначає, що законних підстав для прийняття повторного рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії та припинення її нарахування і виплати у відповідача не було, оскільки прийняття повторного рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії не передбачено жодним нормативно-правовим актом України.

Позивач зазначив, що законодавцем визначено лише один спосіб обмеження права особи на пенсійне забезпечення - це припинення виплати раніше призначеної пенсії, проте жодна із підстав для припинення виплати пенсії позивачу на нього не розповсюджується.

Разом з цим позивач зазначає, що записи у його трудовій книжці та накази про результати проведення атестації робочих місць підтверджують право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 і загального пільгового стажу достатньо для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 23.12.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених ч. 1 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

08.01.2020 року від відповідача надійшов відзив в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, що відповідач не порушував прав позивача, а діяв відповідно до норм матеріального права та чинного законодавства, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах було прийнято у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують роботу на пільгових умовах.

20.01.2020 року до суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких зазначено, що відзив за свої змістом у переважній частині це просто формальний перелік нормативно-правових актів та змісту спірного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У відзиві на позов відповідач не спростував жодного з наведених у позовній заяві доводів та аргументів. Відповідач не зазначає якими саме первинними документами робота позивача в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 не підтверджується. Відповідачем з цього приводу не надано жодного доказу. При цьому всі необхідні записи в трудовій книжці за спірні періоди присутні.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 27.11.2014 року № 5116-331, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області.

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 з 13.06.1989 по 15.08.1989, з 11.06.1990 по 31.07.1990 та з 11.02.1991 по 14.03.1991 позивач проходив виробничу практику у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті.

З 12.08.1991 по 25.09.1994 роки позивач працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посадах механіка та старшого механіка по підземних підйомах.

З 26.09.1994 по 29.05.1996 роки позивач працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посаді старшого механіка по стаціонарних установках.

З 16.03.1999 по 25.09.2001 роки позивач працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посаді старшого механіка по стаціонарних установках, пов`язаних з підземними роботами в шахті.

Крім зазначених записів робота позивача на зазначених вище посадах підтверджується уточнюючими довідками від 25.09.2014 року ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля».

Наказами від 31.07.1995 року №424 та від 25.04.2000 року №290 проведена атестація робочих місць. Відповідно додатків до зазначених наказів до переліку професій та посад, які відносяться до підземних та пов`язаних з підземними роботами , яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 відносяться, зокрема механіки ділянки підземні та старші механіки всіх найменувань підземні.

24.06.2019 року позивач звернувся до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах

Рішенням № 155350002742 від 15.10.2019 року з 24.06.2019 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 в розмірі 5171 грн. 11 коп.

Пенсійна справа позивача була направлена до ГУ ПФУ в Одеській області для перевірки в порядку контролю, за результатами якого листом від 15.11.2019 № 29517/03-2 повернута на доопрацювання.

У вищезазначеному листі вказано результати перевірки, а саме: Оскільки роботу у особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 в періоди, зазначені у довідках від 25.09.2014 № 02/144, не підтверджено первинними документами, для їх зарахування до пільгового стажу підстав немає. Враховуючи те, що у даних ОК-5 наявна інформація про спец стаж за період роботи з 16.03.1999 по 25.09.2001 до пільгового стажу можливо зарахувати лише даний період роботи. Звертаємо увагу, що за 2000-2001 роки відсутній спец стаж по коду ЗПЗ013Б1 (в наявності лише ЗПЗ14А4). Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах підстави відсутні.

Рішенням № 155350002742 від 27.11.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії. В якості підстав для відмови в призначенні пенсії в рішенні зазначено, що «Оскільки роботу у особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 в періоди, зазначені у довідках від 25.09.2014 № 02/144, не підтверджено первинними документами, для їх зарахування до пільгового стажу підстав немає. Враховуючи те, що у даних ОК-5 наявна інформація про спец стаж за період роботи з 16.03.1999 по 25.09.2001 до пільгового стажу зараховано лише даний період роботи. За наданими документами стаж роботи складає 31 рік 10 місяців 24 дні, з них на пільгових умовах - 2 роки 6 місяців 10 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Прийнято рішення: відмовити в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують роботу на пільгових умовах».

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

В частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В означеному рішенні спір із органом ПФУ є відмінним, однак висновок щодо правозастосування саме ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як єдиної законодавчо визначеної процедури для припинення виплати пенсії є актуальним і до розглядуваного спору.

В свою чергу, як встановлено судом, рішення № 155350002742 від 27.11.2019 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, прийнято вже після прийняття рішення № 155350002742 від 15.10.2019 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за результатами фактично повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.06.2019 року про призначення пенсії.

Тобто відповідачем після спливу більш ніж місяця після призначення позивачеві пенсії фактично здійснено "перегляд" його заяви та пакету документів, в результаті чого змінено результати його розгляду на протилежний.

При цьому основними аргументами відповідача у відзиві на позовну заяву в якості підстави для прийняття даного рішення зазначено, що оскільки роботу у особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 в періоди, зазначені у довідках від 25.09.2014 № 02/144, не підтверджено первинними документами, для їх зарахування до пільгового стажу підстав немає.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що прийняття повторного рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії не передбачено Законом № 1058, Порядком № 22-1 чи іншим нормативно-правовим актом України.

Відповідач, приймаючи рішення № 155350002742 від 27.11.2019 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, прийнято вже після прийняття рішення № 155350002742 від 15.10.2019 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за результатами фактично повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.06.2019 року про призначення пенсії, діяв у непередбаченим законодавством спосіб, та без дотримання своїх власних процедур, про недопустимість чого неодноразово зазначав ЄСПЛ (наприклад в рішенні "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Так, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття "законні очікування" (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та "юридичної визначеності" (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про неправомірність рішення № 155350002742 від 27.11.2019 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з чим вищезазначене рішення належить до скасування.

В той же час, не підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди проходження виробничої практики у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті з 13.06.1989 по 15.08.1989, з 11.06.1990 по 31.07.1990 та з 11.02.1991 по 14.03.1991 роки, а також періоди роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 12.08.1991 по 25.09.1994 роки на посадах механіка та старшого механіка по підземних підйомах та з 26.09.1994 по 29.05.1996 роки на посаді старшого механіка по стаціонарних установках та зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 24.06.2019 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідки про заробітну плату № 02/144 від 25.09.2014 року.

Так, рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не досліджувалось питання щодо достатності наявних у пенсійній справі документів для призначення позивачеві пенсії на пільгових умовах. Натомість, було опрацьовано лист від 15.11.2019 № 29517/03-2 шляхом повторного перегляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах та оформленням відмови в такому призначенні більш ніж через місяць після такого призначення, що як зазначалось судом є протиправним.

У відзиві на позовну заяву не зазначено про результати опрацювання пенсійної справи позивача, що свідчить про відсутність будь-якого змістовного аналізу підстав права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах. Також відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування власних тверджень про відсутність у позивача права на пільгову пенсію, рівно як і не надав оцінки доданих до позовної заяви копій документів, які слугували підставою для призначення пенсії.

Суд зазначає, що на етапі спірних правовідносин, за результатом розгляду справи, відновить свою дію первинне рішення про призначення позивачу пенсії № 155350002742 від 15.10.2019 року, тобто порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, відновлюється в результаті розгляду першої позовної вимоги.

При цьому суд звертає увагу, що при призначенні позивачу пенсії за рішенням № 155350002742 від 15.10.2019 року було враховано пільговий стаж позивача при роботі за списком №1, який у даному позові позивач просить зарахувати до пільгового стажу, і саме на підставі зазначеного рішення позивач буде отримувати пенсію з 24.06.2019 року (дати звернення з заявою про призначення пенсії), яку він просить призначити та виплатити.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350002742 від 27.11.2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.