
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2020 року м. Київ справа № 320/2766/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2019 р. № 001884001.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про порушення законодавства щодо використання тари при реалізації вина позивачем є помилковими. Тому винесене податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
5 липня 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволені просив відмовити. Стверджує, що під час проведення фактичної перевірки встановлено факт реалізації алкогольного напою: вино ординарне столове виноградне напівсолодке червоне «Ізабелла», 9,5 - 13% об., об`ємом 1,0 л, виробництво «Агро-Юг», яке вироблене 26 липня 2018 р., по ціні 60 грн. 00 коп., у полімерній пляшці марки ПЕТФ об`ємом 1,0 л, з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що підтверджується фіскальним чеком від 7 лютого 2019 р. № 0001. У зв`язку з виявленим правопорушенням відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2019 р. № 0001884001, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 17 000 грн. 00 коп. Відповідач діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
25 липня 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що висновки відповідача є хибними та не обґрунтованими. Стверджує, що позивач реалізує вже готову продукцію, а не сировину. Виробником вина ординарного столового виноградного напівсолодкого червоного «Ізабелла» є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ». Звертає увагу, що ними при розливі алкогольної продукції (вина) дотримано вимоги ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому вино розлито у передбачену законодавством тару/упаковку «Big in Box» ємністю 10 л.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 жовтня 2019 р.
11 жовтня 2019 р. від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
У зв`язку заявленим клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 11 жовтня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач 31 травня 2018 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 квартира 121, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).
4 липня 2018 р. відповідачем видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, місце здійснення торгівельної діяльності: Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Заводська, 7, Магазин «SHUMER», строк дії ліцензії - з 6 липня 2018 р. по 5 липня 2019 р.
31 січня 2019 р. відповідачем винесено наказ № 201 «Про проведення фактичної перевірки». Згідно з витягом з додатку № 1 до цього наказу фактичній перевірці підлягає суб`єкт господарювання - ФОП ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса об`єкта перевірки - Білоцерківський АДРЕСА_2 , магазин «SHUMER», дата початку перевірки - 7 лютого 2019 р.
На підставі цього наказу відповідачем винесено направлення на перевірку від 7 лютого 2019 р. № 190 та № 189, згідно з якими тривалість фактичної перевірки позивача становить 10 робочих днів.
Наказ від 31 січня 2019 р. № 201 та направлення на проведення перевірки від 7 лютого 2019 р. № 190 та № 189 вручено позивачу 31 січня 2019 р. о 13 год. 05 хв.
Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольного напою: вино ординарне столове виноградне напівсолодке червоне «Ізабелла», 9,5 - 13% об., об`ємом 1,0 л, виробництво «Агро-Юг», яке вироблене 26 липня 2018 р., по ціні 60 грн. 00 коп., у полімерній пляшці марки ПЕТФ об`ємом 1,0 л, з використанням тари.
7 лютого 2019 р. відповідачем складено Акт фактичної перевірки № 44/10-36-40-00-10/3219303648 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції». За висновками Акту перевірки позивачем порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями).
Акт перевірки вручено позивачу, що підтверджується підписом позивача в цьому акті перевірки.
14 лютого 2019 р. позивачем подано відповідачу заперечення до акту фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної перевірки від 7 лютого 2019 р.
25 лютого 2019 р. відповідачем направлено позивачу лист № 4971/ФОП/10-36-40-00-10 «Про розгляд заперечення», в якому повідомлено, що за результатами розгляду заперечення позивача вирішено висновки Акта залишити без змін, а заперечення залишити без задоволення.
25 лютого 2019 р. відповідачем на підставі акта перевірки №44/10-36-40-00-10/3219303648 від 7 лютого 2019 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001884001, яким встановлено порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів». У зв`язку з цим та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацу 15 частини 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів» застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
8 березня 2019 р. позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 лютого 2019 р. № 0001884001.
У подальшому Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги позивача, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 лютого 2019 р. № 0001884001, а скаргу - без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок тверджень про факт реалізації алкогольного напою (вина) з використанням тари, що не відповідає вимогам визначеними частиною 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями).
Згідно з положеннями ст. 1 цього Закону роздрібна торгівля - діяльність продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого комерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 481/95-ВР визначено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, дистилят виноградний спиртовий, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 481/95-ВР розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об`ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Відповідальність за порушення вищевказаних норм встановлена абз. 16 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, зокрема зазначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Щодо встановлення під час перевірки порушень, суд зазначає наступне.
В Акті перевірки вказано, що встановлено факт реалізації алкогольного напою: вино ординарне столове виноградне напівсолодке червоне «Ізабелла», 9,5 - 13% об., об`ємом 1,0 л, виробництво «Агро-Юг», яке вироблене 26 липня 2018 р., по ціні 60 грн. 00 коп., у полімерній пляшці марки ПЕТР об`ємом 1,0 л, з використанням тари, що не відповідає вимогам визначеними частиною 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР.
Суд зазначає, що відповідно до діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка була надана позивачем до матеріалів справи, позивач має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Судом встановлено, що виробником вина червоного напівсолодкого «Ізабелла» є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ». Так, вказана продукція (вино) постачається позивачу від виробника, у тарі, яка вже позначена марками акцизного податку на упаковках виробника типу Bag in Box ємкістю 10 л. Отже, позивач реалізує вже готову продукцію (вино), а не сировину.
Суд звертає увагу, що у приписах ч. 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР застосовано термін «розлив» виноробної продукції у передбачену діючими стандартами тару. Суд вважає, що розлив такої продукції у певний вид тари (пляшок) може здійснювати виключно її виробник. Це означає, що викладені у цій нормі вимоги розповсюджуються лише на виробників алкогольної продукції (у даному випадку - виробник вина червоного напівсолодкого «Ізабелла» є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ»).
Разом з тим, технологічний процес роздрібної торгівлі не регулюється вказаними нормами Закону.
Виробником вина при розлитті алкогольної продукції (вина) дотримано вимоги ч.1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", вино розлито у передбачену законодавством тару/упаковку "Bag in Box" ємкістю 10 л.
Відповідно до вимог пункту 9.5 ДСТУ 4806:2007 Вина. Загальні технічні умови вина закупорюють корковими пробками згідно з ГОСТ 5541, поліетиленовими пробками згідно з чинними нормативними документами. Як зазначено відповідачем пляшка була закрита пластиковою кришкою з фіксатором. Укупорка пластиковою кришкою з фіксатором підтверджує факт, що позивач не є виробником алкогольних напоїв, а процес розливу алкогольних напоїв (вина) у магазині роздрібної торгівлі з універсальним асортиментом є частиною процедури роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в межах якого здійснюється упакування харчового продукту (алкогольного напою) під час його відпуску споживачу в посуд/упаковку одноразового застосування і не регламентується вимогами ст. 11 Закону, стандартами, нормами і правилами у сфері виробництва алкогольних напоїв.
За встановлених обставин суд визнає, що підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 001884001 від 25 лютого 2019 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об`єднанням «Войтенко та Партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 01/05-19 про надання правової допомоги від 14 травня 2019 р.
Відповідно до п. 3 акту прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 15 травня 2019 р. вартість наданих послуг, відповідно до Додатку № 1 до Договору загалом становить 2800 грн. 00 коп., які підлягають сплаті на користь Адвокатського бюро на протязі 3 днів з моменту підписання цього акту сторонами. Відповідно до п. 3 акту № 2 прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) вартість наданих послуг, відповідно до Додатку № 1 до Договору загалом становить 2000 грн. 00 коп., які підлягають сплаті на користь Адвокатського бюро на протязі 3 днів з моменту підписання цього акту сторонами.
Згідно з вимогами п. 3 акту № 3 прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) вартість наданих послуг, відповідно до Додатку № 1 до Договору загалом становить 1500 грн. 00 коп., які підлягають сплаті на користь Адвокатського бюро на протязі 3 днів з моменту підписання цього акту сторонами.
На підтвердження факту надання та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано звіти про обсяг виконання робіт. Відповідно до цих звітів, представником позивача виконано наступні роботи:
1) дата - 14 травня 2019 р., вивчення матеріалів фактичної перевірки позивача, що проводились працівниками відповідача, виконавець - адвокат Войтенко І.В., витрачений час - 1 (одна) год.;
2) дата - 14 травня 2019 р., вивчення документації, що стосується господарської діяльності позивача, виконавець - адвокат Войтенко І.В., витрачений час - 1 (одна) год.;
3) дата - 15 травня 2019 р., складання позовної заяви щодо оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача для подальшої подачі до Київського окружного адміністративного суду, виконавець - адвокат Войтенко І.В., витрачений час - 3 (три) год.;
4) дата - 6 вересня 2019 р., прийнято участь у судовому засіданні, що відбулось 6 вересня 2019 р. у Київському окружному адміністративному суді у справі № 320/2766/19, виконавець - адвокат Войтенко І.В., витрачений час - 1 (одна) год.
На підтвердження понесення виплат позивачем додано платіжні доручення № 63 від 21 травня 2019 р. про сплату грошової суми за надання правничої допомоги на суму 2800 грн. 00 коп., № 99 від 23 вересня 2019 р. про сплату грошової суми за надання правничої допомоги на суму 1500 грн. 00 коп. та № 81 від 2 серпня 2019 р. про сплату грошової суми за надання правничої допомоги на суму 2000 грн. 00 коп.Отже, позивачем за надання правової допомоги сплачено 6 300 грн. 00 коп.
Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання позивача щодо повернення коштів за правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, за надання правничої допомоги позивачу необхідно відшкодувати кошти в сумі 6 300 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.
Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 23 травня 2019 р. № 61812 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 25 лютого 2019 р. № 001884001.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) витрати на правову допомогу в сумі 6300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДФС у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ - 39393260.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 23 січня 2020 року
Судове рішення № 87103209, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 23.01.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/2766/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: