Рішення № 87103110, 23.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. справа № 300/2172/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування пункту рішення, та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування пункту 32 рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності з 13.06.2018, оформленого протоком засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.08.2019 №112 та зобов`язання призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а саме з 13.06.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням протиправно, з недотриманням вимог пункту 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, що відсоток втрати працездатності внаслідок захворювання встановлено до набрання чинності Законом України від 06.09.2018 №2522-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018.

11.11.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.11.2019 (а.с.63-66), відповідно до якого Міністерство оборони України заперечило щодо заявлених позовних вимог. Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що відсутні підстави для призначення та виплати одноразової допомоги позивачу, оскільки часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності позивачу встановлено з 13.06.2018, до набрання чинності Законом України від 06.09.2018 №2522-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа правом на подання пояснень щодо позову (відзиву), позивач - на подання відповіді на відзив, не скористалися.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України, має статус ветерана війни-учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.16, 20-30).

Згідно витягу з наказу командира військової частини А1349 (по стройовій частині) №29 від 01.02.2019 старшого солдата ОСОБА_1 , водія-електрика 2 відділення електрогазового взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення, наказом командира військової частини №1349 (по особовому складу) від 31.01.2019 №3-РС звільнено в запас та підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З 01.02.2019 позивача виключено зі списків особового складу військової частини А1349, знято з усіх видів забезпечення та вважати таким, що направлений до Івано-Франківського МВК Івано-Франківської області для зарахування на військовий облік (а.с.19).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 02.05.2018 №350/484/279, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в м. Часів Яр Донецької області з 29.11.2016 по 31.01.2017 (а.с.39).

У відповідності до довідок військово-лікарської комісії №583 від 28.03.2017, №1305/1 від 15.08.2017 та №592/1 від 26.09.2017 захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби (а.с.45-51).

Згідно свідоцтва про хворобу №38 від 07.03.2018, військово-лікарська комісія гарнізонна 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) за розпорядженням командира в/ч А1349 від 19.02.2018 №350/484/1/345 встановлений діагноз позивача та постанова військово-лікарської комісії про захворювання, поранення, контузії, каліцтва (а.с.52).

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності у відсотках серії АГ №0023898, виданої на підставі акта огляду МСЕК №862 від 13.06.2018, ступінь втрати позивачем професійної працездатності у відсотках: двадцять п`ять (25%) (а.с.34, 35)

Відповідно до свідоцтва про хворобу №59/2 від 10.01.2019, військово-лікарська комісія Західного регіону за розпорядженням командира в/ч А1349 від 21.12.2018 №350/484/1/2419 провела медичний огляд позивача, вказаний діагноз позивача та постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: захворювання позивача пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 54б графи II Розкладу хвороб позивач не придатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час (а.с.31, 32).

Довідкою про невизнання особою з інвалідністю від 24.04.2019 позивач не визнаний особою з інвалідністю (а.с.36).

Згідно пункту 32 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №112 від 23.08.2019 відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що відсоток втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивачу встановлено 13.06.2018, до набрання чинності Законом України від 06.09.2018 №2522-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018 (а.с.38).

Позивач вважає протиправною вказану відмову, оформлену пунктом 32 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №112 від 23.08.2019, просить суд зобов`язати відповідача призначити ти виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно частини 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975, затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

Згідно частини 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено, згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії АГ №0023898 від 13.06.2018, встановлено ступінь втрати позивачем професійної працездатності двадцять п`ять відсотків (а.с.34, 35).

У відповідності до довідок військово-лікарської комісії №583 від 28.03.2017, №1305/1 від 15.08.2017 та №592/1 від 26.09.2017 захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби (а.с.45-51). Згідно свідоцтв про хворобу №38 від 07.03.2018 та №59/2 від 10.01.2019, захворювання позивача пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.31, 32).

Довідкою про невизнання особою з інвалідністю від 24.04.2019 позивач не визнаний особою з інвалідністю (а.с.36).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 7 частини 2 статті 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України від 06.09.2018 №2522-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги врегульовані статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6).

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (частина 8).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, оскільки, 13.06.2018 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності, то з 13.10.2018 набрав чинності Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України від 06.09.2018 №2522-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", відповідно до якого у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як військовослужбовця, який отримав захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

При цьому, позивач може реалізувати таке право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" протягом трьох років.

За таких обставин, відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що відсоток втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивачу встановлено до набрання чинності Законом України від 06.09.2018 №2522-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ти виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а саме з 13.06.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, суд зазначає наступне.

У розумінні вимог статті 19 Конституції України, відповідач як орган державної виконавчої влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При цьому, суди не вправі втручатися у діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати рішення суб`єктів владних повноважень, а наділені лише компетенцією перевіряти уже прийняті ними рішення на відповідність нормативно-правовим актам.

Таким чином, суд не вправі зобов`язувати суб`єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші рішення.

Отже, при прийнятті рішення у даній справі, суд виходить з того, що суд не повинен вирішувати питання зобов`язання відповідача прийняти позитивне чи інше рішення по заяві позивача, адже відповідач повинен діяти в межах закону і своїх повноважень при прийнятті будь-яких рішень.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки прийняття рішень призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відноситься до компетенції відповідача та передбачає надання оцінки відповідним документам, суд вважає за необхідне зобов`язати його вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до частини 1 статті Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що слід визнати протиправним та скасувати пункт 32 рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оформленого протоком засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.08.2019 №112 та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням висновків суду, зазначених у мотивувальній частині рішення. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлоцький проспект, 6, м. Київ, 03168), третя особа Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07742609, вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026), про визнання протиправним і скасування пункту рішення, та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 32 рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оформленого протоком засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.08.2019 №112.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням висновків суду, зазначених у мотивувальній частині рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.