Рішення № 87102950, 22.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року № 320/5777/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білгородської сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04358477) щодо ненадання ОСОБА_1 інформації (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови;

- зобов`язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04358477) надати ОСОБА_1 інформацію (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

Мотивуванням позову є протиправність дій Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у ході надання позивачу відповіді на його інформаційний запит. Стверджено, що відповідачем як розпорядником публічної інформації не надано запитуваної публічної інформації у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови. Натомість, відповідачем вказано, що позивач має право ознайомитись із генеральним планом населених пунктів Білогородка та села Шевченкове, що, на думку позивача, не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує, що відповідь на запит позивача надано у порядку, визначеному чинним законодавством. Пояснив, що Білогородська сільська рада не проводила інвентаризацію земель комунальної власності, у зв`язку із чим, у відповідача не має можливості надати ОСОБА_1 гіперпосилання на веб-сторінку стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

Ухвалою суду від 28.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 20.08.2019 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку запит на отримання публічної інформації до Білогородської сільської ради, в якому просив направити на його електронну адресу інформацію (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у Формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

Листом від 29.08.2019 № Б-42 відповідач повідомив, що Білогородська сільська рада не проводила інвентаризацію земель комунальної власності, у зв`язку із чим у сільської ради немає можливості скинути на зазначену позивачем електронну адресу інформацію (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування земельних ділянок, інформація про які запитується у запиті.

Одночасно, відповідач зазначив, що позивач має право ознайомитися із генеральним планом населених пунктів Білогородка та села Шевченкове у приміщенні Білогородської сільської ради з 8:00 до 17:00 год. (перерва з 13:00 до 14:00) за адресою: с. Білогородка, вул. Володимирська, 33.

На переконання позивача, такими діями відповідач допустив протиправну бездіяльність та не надав законної відповіді на його інформаційний запит, у той час, як зобов`язаний володіти запитуваною публічною інформацією. Така обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (надалі - Закон № 2657-XII) право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

За приписами статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Статтею 10-1 Закону № 2939-VI обумовлено таке.

1. Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

2. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Згідно з пунктом 5-1 частини першої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 867 «Деякі питання оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних» та від 21 жовтня 2015 року №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» передбачено, що розпорядники інформації оприлюднюють у формі відкритих даних інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

Набори даних оприлюднюються та регулярно оновлюються розпорядником інформації на його офіційному веб-сайті та на його веб-сторінці на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

За правилами пунктів 21-23 Положення оприлюднення набору даних передбачає можливість їх перегляду і завантаження без проведення додаткової авторизації, проходження автоматизованого тесту для розрізнення користувачів чи інших обмежень.

Розпорядник інформації забезпечує дотримання вимог частини третьої статті 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо оприлюднення наборів даних, які містять персональні дані фізичної особи.

Розпорядник інформації забезпечує на своєму офіційному веб-сайті систематизацію (сортування) наборів даних за визначеними ознаками, зокрема за предметом, ключовими словами, форматом наборів даних, частотою оновлення, популярністю наборів даних серед користувачів, а також можливість пошуку серед наборів даних.

Розпорядник інформації протягом одного робочого дня після оприлюднення (оновлення) наборів даних на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює такі набори даних на своїй веб-сторінці на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

При цьому пунктом 2 Постанови № 835 установлено обов`язок розпорядників інформації, визначених Законом № 2939-VI, забезпечити протягом шести місяців оприлюднення та подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах наборів даних згідно з Положенням, затвердженим цією постановою.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016, згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних відносин та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

З огляду на зазначені норми, передусім саме ці органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Отже, відповідач зобов`язаний оприлюднити та оновлювати інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови. Розпорядник інформації зобов`язаний надавати на запит громадян наявну в нього інформацію, задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях, а посилання на відсутність такої інформації є неправомірною відмовою у наданні наявної у нього інформації.

Слід зазначити, що Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не заперечує ані того, що запитувана позивачем інформація є публічною, ані того, що саме відповідач є розпорядником інформації щодо даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

При цьому, відповідач зазначає, що у нього відсутня запитувана позивачем інформація у зв`язку із не проведенням інвентаризації земель, та пропонує запитувачу інформації ознайомитись із генеральним планом села.

З цього приводу, суд зазначає, що не здійснення позивачем інвентаризації земель, та як наслідок відсутність переліку вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під індивідуальну забудову та ведення садівництва, не може бути підставою для не виконання вимог законодавства.

Суд наголошує, що норми статті 10-1 Закону № 2939-VI і Постанови № 835 у частині оприлюднення відкритих даних є обов`язковими для виконання, та не передбачають умов чи можливості їх часткового виконання або відкладення виконання на майбутнє.

Суд також бере до уваги пункт 12.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10, згідно якого, за змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов`язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов`язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

Між іншим, суд вважає необґрунтованим посилання розпорядника інформації на генеральний план села, пояснюючи це наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Генеральний план - це документ, який містить інформацію про населений пункт, оскільки він є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обслуговування (розроблення та реалізації") довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач з генерального плану с. Білогородка не може отримати інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються безпосередньо для здійснення забудови.

Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від « 26» червня 2018 року (справа № 826/903/18).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідь відповідача на інформаційний запит Богдана Б.О. не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача. Не виконання Білогородською сільською радою закріпленого законодавством обов`язку, не має спричиняти негативних наслідків для позивача, як запитувача інформації.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а тому, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 25.09.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04358477) щодо ненадання ОСОБА_1 інформації (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови;

Зобов`язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04358477) надати ОСОБА_1 інформацію (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04358477) судовий збір у розмір 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.