Рішення № 87102878, 17.01.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/1767/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Джуган Н.Б.,

представника відповідача - Секерня О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Джуган Наталії Богданівни (пл. Ш. Петефі, 47, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 січня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 22 січня 2020 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника Джуган Наталії Богданівни звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування ОСОБА_1 у розмір пенсії за віком заробітної плати на посаді директора філії ВАТ «Українські ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгород, з липня 1997 року по квітень 1999 року, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 р. № 1, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод», з моменту призначення пенсії - протиправними; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 у розмір пенсії за віком заробітну плату на посаді директора філії ВАТ «Українські ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгород, з липня 1997 року по квітень 1999 року, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 р. № 1, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод», з моменту призначення пенсії з моменту звернення до пенсійного органу, а саме з 28.05.2019 року; 3) стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 28 травня 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, із заявою про призначення пенсії, в якій, крім інших документів, нею було надано трудову книжку та оригінал довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 р. № 1, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Українські ювеліри». Однак листом відповідач, у зв`язку з неможливістю відшукати директора Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод», відмовив у зарахуванні у розмір пенсії за віком заробітної плати за період роботи позивача директором філії Відкритого акціонерного товариства «Українські ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгороді, з липня 1997 року по квітень 1999 року. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до Форми 5 заробітна плата за січень 1998 року - квітень 1999 року є тотожною сумам заробітної плати, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод». Тобто дані суми перевірялися органом Пенсійного фонду, оскільки вже включені до персоніфікованих даних позивача, з яких був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшла відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.08.2019 р. про те, що проведення зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату № 1 від 10.04.2019 року виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» немає можливості, оскільки на лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 157011/08 щодо узгодження термінів проведення зустрічної перевірки від Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» відповіді не надійшло. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення про призначення пенсії позивачу за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без врахування довідки № 1 від 10.04.2019 року виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод», достовірність змісту якої не підтверджена первинними документами. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не врахувавши довідку № 1 від 10.04.2019 року діяло виключно в межах та в спосіб визначений Порядком № 22-1 та Законом України №1058-IV.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення таких заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 травня 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії, в якій, крім інших документів, було надано трудову книжку та оригінал довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 року № 1, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Українські ювеліри».

03 червня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення № 071750001663 про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без врахування довідки № 1 від 10.04.2019 року виданої ПАТ «Київський ювелірний завод».

06 вересня 2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, у якій просила надати роз`яснення у зв`язку з чим не була врахована довідка про заробітну плату від 10.04.2019 року № 1.

Листом від 04 жовтня 2019 року № 128-В-99-103 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача, що довідку від 10.04.2019 року № 1 не взято до уваги при призначенні пенсії у зв`язку з тим, що спеціалістом управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді було направлено службові записки до відділу контрольно-перевірочної роботи № 1 управління контрольно-перевірочної роботи, та запит до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для здійснення зустрічної перевірки достовірності довідки від 10.04.2019 року № 1 виданої «Київським ювелірним заводом». Однак, за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві отримано відповідь, що провести перевірку немає можливості, оскільки на направлений ними лист щодо узгодження термінів перевірки від 18.07.2019 року № 157011/08 відповіді не надійшло.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-XІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Статтею 66 Закону № 1788-XІІ врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону № 1788-XІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону № 1058 визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне врахування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Відповідно до ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 ст. 41 Закону № 1058 визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01 квітня 2004 року), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01 липня 1998 року) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до п. 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з п. 2 розділу II Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18 червня 2014 року № 10-1 до реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків за застрахованих осіб, що подається страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату, дохід, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, які подаються роботодавцями - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсації відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства; відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та інше.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК-5 позивача, судом встановлено, що заробітна плата за січень 1998 року - квітень 1999 року є тотожною сумам заробітної плати, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 року № 1, виданої ПАТ «Київський ювелірний завод». Тобто дані суми перевірялися органом Пенсійного фонду, оскільки вже включені до персоніфікованих даних позивача, з яких був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі -підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 919 від 05 липня 2006 року, запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування підприємствами заробітної плати за основним місцем роботи застрахованої особи та страхового стажу.

Так, відповідно до Порядку № 919 за період роботи до 01 січня 1998 року заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні, визначається за наявності підприємства, де працювала особа, або його правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

Заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу починаючи з 01 січня 1998 року визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як зазначалося вище, відомості про сплату роботодавцем позивача необхідних податків та зборів за період за січень 1998 року - квітень 1999 року на момент звернення з заявою про призначення пенсії, були внесені до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому правових підстав для додаткової перевірки даних відомостей і, як наслідок, не зарахування їх в розмір пенсії, у відповідача не було.

Суд звертає увагу, що у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 року № 1, виданої ПАТ «Київський ювелірний завод» зазначено суми заробітної плати позивача, а також вказано, що довідка видана на підставі особових рахунків за 1997-1999 p.p., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська. 17.

Крім того, відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , позивач 17 липня 1997 року була прийнята директором філії ВАТ «Українські ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгороді на період з липня 1997 року по квітень 1999 року.

Таким чином, провівши аналіз обставин справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування ОСОБА_1 у розмір пенсії за віком заробітної плати на посаді директора філії ВАТ «Українськи ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгороді з липня 1997 року по квітень 1999 року, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 року № 1.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою ефективного захисту порушеного права суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 у розмірі пенсії за віком заробітну плату на посаді директора філії ВАТ «Українські ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгород, з липня 1997 року по квітень 1999 року, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 року № 1, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод», з моменту звернення до пенсійного органу - 28.05.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу віднесено до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), статтею 1 якого встановлено, що: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9).

Відповідно до положень статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються

- згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється

- згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу частинами 7 та 9 зазначеної статті встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

До матеріалів справи долучено копію Договору б/н про надання правової допомоги від 19.11.2019 року, укладеного між Джуган Н.Б. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт), предметом якого є надання правничої допомоги.

Вартість правової допомоги за Договором визначена в розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень).

Згідно з актом наданих послуг, виконаних адвокатом за укладеним з ОСОБА_1 договором від 19.11.2019р. про надання правової допомоги виконано наступні послуги та визначено їх вартість: представництво інтересів Клієнта в Закарпатському окружному адміністративному суді (1 год.) вартість 1 251,90 грн., складання документів захисту (заява про досудове врегулювання спору, адміністративний позов) вартість 5 007,60 грн. Всього вартість послуг становить 6 259,50 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи обґрунтованість та доцільність понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Джуган Наталії Богданівни (пл. Ш. Петефі, 47, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування ОСОБА_1 у розмірі пенсії за віком заробітної плати на посаді директора філії ВАТ «Українські ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгород, з липня 1997 року по квітень 1999 року, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 р. № 1, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод», з моменту призначення пенсії.

3. Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 у розмірі пенсії за віком заробітну плату на посаді директора філії ВАТ «Українські ювеліри» фірмового магазину «Самоцвіти» в м. Ужгород, з липня 1997 року по квітень 1999 року, зазначеної в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2019 року № 1, виданої Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод», з моменту звернення до пенсійного органу - 28.05.2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) сплачений відповідно до квитанції № 0650340027 від 03 грудня 2019 року та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець