Вирок № 87100317, 23.01.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/106/20

Справа № 643/15339/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2020

23 січня 2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Жуковської К.В.,

прокурора Шандула Л.О.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Кундеуса Г.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016220470007576, внесеного до ЄРДР від 30.09.2016, та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018220470006575, внесеного до ЄРДР від 27.11.2018 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, маючого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого 15.12.2014 Московським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 та ч. 2 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 29.09.2016 близько 19:30, знаходячись в тамбурі восьмого поверху під`їзду № АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_4 , поблизу квартири за місцем мешкання, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли внаслідок того, що сусід ОСОБА_1 зайшов до квартири АДРЕСА_5 , в якій мешкає ОСОБА_2 на прохання його матері, без дозволу останнього, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва, один удар кулаком лівої руки в область обличчя справа та знову один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва. Від завданих ударів ОСОБА_1 впав на спину на правий бік. Після цього, ОСОБА_2 завдав невстановленому досудовим розслідуванням капці, по лівому боку потерпілого ОСОБА_1 . В подальшому, від заданих ударів ОСОБА_1 втратив свідомість та періодично приходив до тями. В цей час ОСОБА_2 продовжував задавати удари по всьому тілу ОСОБА_1 , який перебував без свідомості.

В результаті вказаних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи № 1292-А/16 від 26.10.2016 спричинено синці обличчя та грудної клітини, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легкими клінічними проявами, забійні рани правої щоки та обох губ, перелом кісток носу без зсуву, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; перелом верхньої щелепи по типу Ле ФОР-2, закрита травма грудної клітини, множинні переломи ребер зліва, закритий перелом зовнішньої кісточки правої гомілки з незначним зсувом, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я.

Крім того, ОСОБА_2 26.11.2018 близько 17:20, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, знаходячись на ділянці пішохідної алеї, розташованої між 1-м та 2-м під`їздами будинку АДРЕСА_6 , помітив раніше незнайому йому ОСОБА_4 , яка направлялась до 1-го під їзду зазначеного будинку, тримаючи при цьому в лівій руці картонний коробок, в якому знаходився кронштейн для телевізору торгової марки Brateck LDA-223 (VESA 200х200), вартість якого становить 579грн., який остання щойно придбала. В цей час ОСОБА_2 за раптово виниклим злочинним умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, повторно із корисливих мотивів, усвідомлюючи свою перевагу над жінкою, підбіг до останньої зі спини та несподівано для ОСОБА_4 вихопив з її лівої руки картонний коробок, в якому знаходився зазначений кронштейн для телевізору, після чого побіг в бік супермаркету «АТБ», проігнорувавши законну вимогу ОСОБА_4 повернути майно, яким він відкрито та незаконно заволодів. ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, направлені на утримання відкрито викраденого майна, прослідував, тим самим, покинув місце вчинення злочину. Таким чином, ОСОБА_2 відкрито незаконно заволодівши кронштейном, обернув його на свою користь та розпорядився ним на власний розсуд.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 579грн.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, надавши заяву, якою просить розглянути кримінальне провадження за її відсутністю, матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

В судовому засіданні ОСОБА_2 за епізодом відкритого викрадання майна потерпілої ОСОБА_4 як первісно, так і після зміни обвинувачення, свою винуватість визнав повністю, тому суд зі згодою усіх учасників судового процесу, впевнившись у добровільно обраній позиції обвинуваченого, визнав за можливе обмежитись допитом останнього, не досліджуючи докази за вказаним епізодом.

Так, ОСОБА_2 зазначив, що 26.11.2018 близько 18:00, проходячи біля під`їздів будинку №27 по вул. Гв. Широнінців в м. Харкові, побачив незнайому жінку, у якої в руці був картонний коробок з телевізійним кронштейном, який ОСОБА_2 вихопив. На вимогу потерпілої повернути майно, не відреагував та покинув місце злочину. В подальшому ОСОБА_2 заклав кронштейн у ломбарду, отримавши 200грн. У вчиненому покаявся.

Разом з тим, ОСОБА_2 свою винуватість за епізодом спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 не визнав, при цьому, не заперечуючи нанесення останньому тілесних ушкоджень, що мали місця 29.09.2016.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що увечері 29.09.2016 перебував за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_7 та до у квартиру разом із його матір`ю - ОСОБА_5 зайшов сусід. Оскільки ОСОБА_2 його не чекав та не запрошував, вважав, що дії сусіда незаконні, був обурений, тому став наносити останньому тілесні ушкодження в область обличчя, від яких ОСОБА_1 впав, а ОСОБА_2 продовжував наносити удари. ОСОБА_1 втрачав свідомість. Потім ОСОБА_2 припинив наносити тілесні ушкодження та вийшов із квартири, а коли повернувся, то потерплого вже не було. В тамбурі були сліди крові, які ОСОБА_2 намагався стерти. В цей день був тверезим. ОСОБА_2 не спростовує факту нанесення саме ним тілесних ушкоджень потерпілому, однак вважає свої дії правомірними. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 визнав повністю, не погодившись з позовом прокурора.

Суд, дослідивши наданні стороною обвинувачення докази, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , що мало м`ясця 29.09.2016, знайшла своє підтвердження, виходячи із такого.

Із заяви ОСОБА_1 від 03.10.2016 вбачається, що останній просить прийняти заходи до ОСОБА_6 , який 29.09.2016 близько 19:30 за адресою: АДРЕСА_8 спричинив тілесні ушкодження.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що до вказаних подій, ОСОБА_2 знав, як сусіда. Протягом дня 29.09.2016 чув шум у квартирі сусідів, а вечором повертаючись із магазину, зустрів матір ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , з якою мав нормальні стосунки та від неї дізнався, що ОСОБА_2 щось вживає, перебуває у неадекватному стані та вона боїться йти до дому, тому ОСОБА_1 вирішив зайти до квартири ОСОБА_2 та спробувати поспілкуватися. Коли прийшов у квартиру разом із ОСОБА_5 побачив, що, дійсно, ОСОБА_2 перебуває в неадекватному стані, будь-яка бесіда неможлива, ОСОБА_2 обурився його приходом до житла, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою тощо, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вирішив покинути квартиру, однак раптово ОСОБА_2 наніс удари в область обличчя, від яких ОСОБА_1 впав на спину, а ОСОБА_2 продовжував наносити удари ногами по тілу, супроводжуючи свої дії погрозами. ОСОБА_1 від завданих ударів втрачав свідомість та періодично приходив до тями. Все відбувалось на очах матері ОСОБА_2 , яка викликала поліцію. Через отримання тілесних ушкоджень від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу, де проходив лікування два тижні, витрачав кошти на придбання ліків, від дій ОСОБА_2 отримав моральні страждання. Також потерпілий зазначив, що в ході подій ОСОБА_2 не ображав, не погрожував, будь яких неправомірних дій стосовно нього не чинив та не намагався чинити. Стан ОСОБА_1 після побиття, на відео зафіксував син – ОСОБА_7 . Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Вищевказані події знайшли своє підтвердження у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.10.2016 за участю ОСОБА_1 , в ході чого останній за участю судово-медичного експерта, у присутності понятих пояснив про обставини нанесення тілесних ушкоджень, що мало місця 29.09.2016;

-відеозаписом з DVD-R диска, яким зафіксовано стан потерпілого ОСОБА_1 після отриманих ушкоджень станом на 29.09.2016, оглянутим у судовому засіданні, в ході чого, встановлений стан ОСОБА_1 з наявними тілесними ушкодженнями, стан та поведінка ОСОБА_2 , сліди крові у тамбурі, стелях.

Далі, із висновку судово-медичної експертизи № 1189-А/16 від 18.10.2016 вбачається, що у зв`язку із подіями 29.09.2016 у ОСОБА_1 мали місця наступні ушкодження: - синці обличчя та грудної клітини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень; - закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легкими клінічними проявами, забійні рани правої щоки та обох губ, перелом кісток носу без зсуву, що відносять до легких тілесних ушкоджень по критерію короткочасного розладу здоров`я; перелом верхньої щелепи по типу Ле ФОР-2, закрита травма грудної клітини, множенні переломи ребер зліва, закритий перелом зовнішньої кісточки правої гомілки з незначним зсувом, що відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я. Наявні ушкодження утворилися ввід дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися. Можливо за тих обставин, на які вказано в постанові слідчого та відомо із історії хвороби.

Із висновку судово-медичної експертизи № 1292-А/16 від 26.10.2016 вбачається, що у зв`язку із подіями 29.09.2016 у ОСОБА_1 мали місця наступні ушкодження: - синці обличчя та грудної клітини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень; - закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легкими клінічними проявами, забійні рани правої щоки та обох губ, перелом кісток носу без зсуву, що відносять до легких тілесних ушкоджень по критерію короткочасного розладу здоров`я; перелом верхньої щелепи по типу Ле ФОР-2, закрита травма грудної клітини, множенні переломи ребер зліва, закритий перелом зовнішньої кісточки правої гомілки з незначним зсувом, що відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я. Наявні ушкодження утворилися ввід дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися. Механізм утворення тілесних ушкоджень, які мали місця у ОСОБА_1 окрім закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки, не суперечить засобу їх спричинення, на який вказує потерпілий в ході проведення слідчого експерименту. Не виключена можливість утворення закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки, який мав місця у ОСОБА_1 при падінні потерпілого. В даному випадку, найвірогідніше, мало місця падіння з прискоренням. Враховуючи кількість ушкоджень, можна сказати, що ОСОБА_1 була нанесена велика кількість ударів по обличчю, голові та тулубу.

Із пояснень свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлено. Що потерпілий є його батьком. В кінці вересня 2016 близько 20:00 подзвонила матір та сповістила, що батько у лікарні через побиття. Близько 22:00 приїхавши місця проживання батька по АДРЕСА_2 , звернувся до сусіда ОСОБА_2 з метою вияснити що відбулося між ним та батьком. ОСОБА_2 перебував у неадекватному стані, на поставлені питання відповісти не зміг. В подальшому ОСОБА_7 зафіксував на відео стан, в якому перебував ОСОБА_2 та його покази щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , сліди крові у тамбурі, під їзду тощо, а також стан та зовнішній вигляд батька у лікарні.

Аналізуючи у сукупності перелічені вище докази, такі як, протокол слідчого експерименту, пояснень потерпілого та обвинуваченого, висновків судово-медичних експертиз, суд надійшов до висновку, що ОСОБА_2 , діючи у виниклої ситуації, умисно та зухвало наніс велику кількість ударів по обличчю, голові та тулубу ОСОБА_1 , спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження у життєве-важливі органи, що вказує на прямий умисел і бажання настання відповідних від цього наслідків.

Доводи обвинуваченого, що потерпілий неправомірно зайшов до житлового приміщення, внаслідок чого ОСОБА_2 наніс велику кількість ударів, суд розцінює як неспроможні, оскільки не знайшли свого об`єктивного підтвердження в судовому процесі, а таку зайняту позицію - критично, як небажання нести відповідальність за скоєння злочину проти життя та здоров`я людини.

Отже, при наявності вищевикладеного, вина ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя, що спричинило тривалий розлад здоров`я ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, а також за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступень суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, а саме, що ч.1 ст. 122 КК України відносить до категорії злочину середньої тяжкості, а ч. 2 ст. 186 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, раніше судимий, судимість не знято та не погашено у встановленому законом порядку, вчинив інкриміноване діяння у період іспитового строку, що вказує на схильність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень та небажання останнього стати на шлях виправлення.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 з 2017 перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом вживання опіоїдів, без синдрому залежності. На обліку у лікаря психіатра не перебуває, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №; 840 від 15.11.2016 ОСОБА_2 ознак психозу та слабоумства не виявляє, виявляє психічний та поведінковий розлад внаслідок вживання опіоїдів та алкоголю з синдромом залежності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, що відноситься до правопорушення, перебував поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в тому числі і при умовах, якщо буде встановлений факт вживання ним алкогольних напоїв або наркотичних засобів. У застосуванні примусових заходів медичного характеру за своїм психічним станом ОСОБА_2 не потребує. Згідно інформації дільничного Московського ВП ГУНП в харківській області ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується посередньо. Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 має малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд також враховує, що обвинувачений у вчиненому злочину стосвно потерпілої ОСОБА_4 свою провину визнав повністю, покаявся, між тим відносно щодо вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_1 не покаявся, перед потерпілим не вибачився, матеріальну шкоду не відшкодував, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статей, за якими ОСОБА_2 притягається до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі із застосуванням правил ст.ст. 70,71 КК України, враховуючи вирок Московського районного суду м. Харкова від 15.12.2014, ухвали Московського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 про скасування ухвали Московського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 про звільнення ОСОБА_2 від покарання призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 15.12.2014, оскільки суд надійшов до висновку, що виправлення ОСОБА_2 неможливо без ізоляції від суспільства.

Обставин, що пом`якшує та обтяжує покарання, судом не встановлено.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 розмірі 3967,55грн., суд задовольняє у повному обсязі, як доведені.

Далі, потерпілим ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 7807,83грн., 1000грн. за оплату правової допомоги та моральну шкоду у розмірі 50000грн., вимоги якого суд задовольняє частково на підставі доведеності, виходячи із такого.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 від умисних дій ОСОБА_2 отримав травми, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні, на що витрачав грошові кошти на придбання лікарських засобів, що підтверджено медичною документацією, фіскальними чеками на загальну суму 7807,83грн., та отримав правову допомогу адвоката, за що сплатив 1000грн. згідно квитанції № 68 від 04.12.2016, що суд вважає доведеним та належним чином підтвердженим.

Далі, відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Абзацом першим п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 з подальшими змінами та доповненнями, визначеного, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Частина друга ст. 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самою, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивача, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.1995 № 4).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінал ним правопорушенням, обов`язок доведення якої покладається, згідно ч.1 ст. 92 КПК України, на потерпілого.

Потерпілий просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 50000грн, яку суд вважає доведеною на підставі показів свідка ОСОБА_7 , відеозаписом стану потерпілого після отримання тілесних ушкоджень, між вважає, розмір вчиненої моральної шкоди повинен відповідати певним наслідкам від кримінального правопорушення, характеру фізичних, душевних, психічних, характеру немайнових витрат тощо, тому суд, виходячи із принципу доведеності та справедливості, визначити розмір вчиненої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 в сумі 30000грн.

По справі судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 91, 369-371, 373, 374 КПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому таке покарання:

-за ч.1 ст. 122 КК України у вигляді 3 (трьох_ років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до правил ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 15.12.2014, остаточно призначивши покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття призначеного покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту фактичного затримання після набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» харківської міської ради, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ( код ЄДРПОУ 02003557) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 3967 (три тисячі дев`ятсот шістдесят сім)грн., 55 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8807 (вісім тисяч вісімсот сім)грн., 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч)грн.

В іншої частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.О. Сугачова