Рішення № 87099407, 15.01.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1290/19

провадження №2/619/71/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі:

Головуючого: судді Кононихіної Н. Ю.

При секретарі: Мєщан І. О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі

Цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про позбавлення батьківських прав», де у якості третьої особи є служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області

встановив:

До суду звернулась із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про позбавлення батьківських прав», де у якості третьої особи є служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області. Із матеріалів позову вбачається, що з 2004 року позивач ОСОБА_1 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 16 жовтня 2012 року шлюб між ними був розірваний.

У колишнього подружжя є сумісна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини в актовому запису про народження сина № 1086 від 23.05.2013 був записаний відповідач. Дитина постійно проживає із матір`ю і перебуває на її утриманні.

На підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.12.2013, зміненого рішенням апеляційного суду Харківської області від 23.01.2014 - з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання сумісної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття та на утримання позивачки у розмірі 300 грн. щомісяця до досягнення дитиною трьох років.

З дня народження дитини і до теперішнього часу відповідач не приймав участі у вихованні та утриманні свого сина. Враховуючи інтереси дитини та бажаючи надати відповідачу шанс все виправити, позивачка неодноразово пропонувала відповідачу приймати участь в утриманні та вихованні сина. Проте поступово зрозуміла, що відповідач не цікавився життям та станом здоров`я сина, його потребами, ніколи не підтримував дитину матеріально і повністю втратив зв`язок з сином. Протягом всіх цих років відповідач ніколи не цікавився розвитком, станом здоров`я дитини, не дарував подарунків, не приймав участі в необхідному матеріальному утриманні дитини. Він ніколи не приходив до дитсадка, де навчається дитина, не цікавився її успіхами, не відвідував батьківські збори. Всі ці роки позивачка виховувала і утримувала сина самостійно. За свої власні кошти вона купувала дитині одяг, взуття, продукти харчування, товари особистої гігієни, канцелярські приналежності та підручники для занять в дитсадку, інші необхідні речі для розвитку дитини. Коли дитина хворіла, позивачка за власні кошти купувала йому ліки, возила на оздоровлюючий відпочинок, сплачувала відвідування сином місць відпочинку та розвитку дитини. позивачка разом з дитиною проживає за адресою АДРЕСА_1 і самостійно оплачує комунальні послуги за квартиру, в якій проживає дитина.

Відповідач з народження дитини не приймав участі в матеріальному утриманні та у вихованні сина.

Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України «Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;. 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини».

Відповідач ухилявся і продовжує ухилятися від своїх обов`язків по вихованню дитини, дитина йому не потрібна, запис про його батьківство в актовому запису про народження носить формальний характер. Цей факт був встановлений вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 23.08.2018 (справа № 619/3221/18) та постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 28.12.2018 (справа № 619/4784/18).

Тому позивачка просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, т.я. він не знав, що у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , тому він не прийшов забирати сина і дружину з пологового будинку. Крім того, дружина у послідуючому не надавала можливості відповідачу займатися вихованням сина, безпідставно звернулася до поліції з приводу умисного злісного ухилення відповідача від виплати стягнутих з нього за рішенням суду аліментів на утримання дитини. Вироком Дергачівського райсуду Харківської області від 23 серпня 2018 року відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений за ч.1 ст. 164 КК України до одного року обмеження волі з іспитовим строком на один рік згідно ст. 75 КК України, однак, вважає вирок неправомірним, хоч рішення суду і набрало законної сили. За таких обставин відповідач звинувачує колишню дружину у тому, що він не має коштів для життя і матеріального утримання дитини, адже із-за вироку суду і наявності судимості - відповідача ніде не приймають на роботу, зараз він працює теплотехніком на іспитовому строку у нештатному режимі у ТОВ «Вайлант», заробітну плату не отримує. У відповідача була заборгованість за сплатою аліментів на утримання сина, він сплатив частину заборгованості на теперішній час коло 15 000 грн. Це і є піклування за дитиною. За таких обставин суд не може позбавити відповідача батьківських прав. Крім того, у позивача нема доказів зловживання відповідачем спиртними напоями, показання свідків не можуть ураховуватись судом у якості доказів.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області Матюшенко Л. А. у судовому засіданні пояснила, що підтримує позовні вимоги, згідно висновку Дергачівської РДА Харківської області від 28.05.2019 - доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Версія відповідача, що мати дитини відмовлялася надавати його батькові для спілкування не підтверджується у судовому засіданні, т.я. батько дитини ніколи не звертався до органів опіки та піклування з приводу таких скарг чи інших вимог про встановлення часу для спілкування із дитиною.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Позивач перебувала в шлюбі з відповідачем, зареєстрованому 29 квітня 2011 року. Від спільного подружнього життя сім`я мала неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації цивільного стану м. Харкова реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 23.05.2013, актовий запис № 1086).

Дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її матеріальному утриманні.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 16.10.2012, виданому Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 193 - шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірваний, після реєстрації розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 , а йому - ОСОБА_1.

Відповідач з сім`єю не проживає до дня народження сина, не займається вихованням сина, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини.

Дитина постійно проживає разом зі матір`ю та її батьками.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04.12.2013 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - стягнуті аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 24.10.2013. Рішенням судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23.01.2014 судове рішення місцевого суду було змінено, зменшений розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , 2013 року народження до 500 грн. щомісячно. Але відповідач рішення про стягнення аліментів не виконував.

Вироком Дергачівського райсуду Харківської області від 23 серпня 2018 року відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений за ч.1 ст. 164 КК України до одного року обмеження волі з іспитовим строком на один рік згідно ст. 75 КК України.

Згідно довідок Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Головного ТУЮ Харківської області розрахунок боргу по сплаті аліментів ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , 2013 р.н. - на момент 01.04.2019 становив 33000 грн, на момент 01.08.2019 складає 24500 грн., що також підтверджують квитанції про сплату аліментів на суми боргу за аліментами за період з травня 2019 року по теперішній час.

Відповідач ОСОБА_2 не забезпечує своєму синові ОСОБА_3 , 2013 року народження, необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюю як ухилення відповідача від виховання сина за його винної поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Згідно листа-повідомлення на запит адвоката, директор дитячого медичного центру «Бебі-Доктор» повідомила, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мешкає у АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в МЦ «Бебі-Доктор» з січня 2014 року, станом здоров`я дитини піклується лише мати, яка неодноразово викликала лікаря-педіатра додому для консультації з приводу гострих захворювань,батько дитини до лікарів центру не звертався, станом здоров`я дитини не цікавився.

Згідно листа-повідомлення на адвокатський запит також встановлено, що дитина ОСОБА_3 , 2013 р.н., відвідує «Дошкільний навчальний заклад № 222 Харківської міської ради» з 15 серпня 2016 року. До дитячого садка дитину приводить мати ОСОБА_1 , яка піклується про виховання та перебування дитини у закладі, постійно відвідує батьківські збори, є активним помічником вихователів в організації та проведенні свят за участю дітей садочка. За час перебування дитини у закладі, батько - ОСОБА_2 , жодного разу не з`являвся до дитячого садка, не приходив на свята та батьківські збори, не цікався вихованням та розвитком дитини, не спілкувався із вихователями та адміністрацією закладу, з дитиною стосунків не підтримує, з нею не спілкується.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 - батько ОСОБА_2 до свого сина ОСОБА_3 , 2013р.н., не з`являється від моменту народження, жодним чином не проявляє батьківської турботи, не цікавиться його розвитком, успіхами, не підтримує в хвилини спаду та взагалі не цікавиться станом здоров`я своєї дитини. Батько дитини вигнав вагітну дружину ОСОБА_1 з будинку, де вони разом проживали, не з`явився на пологи, хоча був сповіщений позивачкою, що вона народила сина ІНФОРМАЦІЯ_5 , матеріально ніколи не допомагав дитині, ухилявся від сплати аліментів принципово, не надавав матері дитини дозвіл на вивезення дитини за межі України для лікування і відпочинку, шантажуючи колишню дружину тим, щоб вона забрала виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання дитини, засуджений за умисний злочин проти дитини.

Права батьків по відношенню до своєї дитини невід`ємно пов`язані з їх обов`язками, які кореспондують правам та зазначені у ст. 150 СК України.

Можливість позбавлення батьківських прав передбачена сімейним законодавством з метою того, щоб батьки, які не виконують своїх обов`язків по відношенню до своєї дитини, не мали права вимагати від дитини виконання обов`язків по відношенню до себе у майбутньому, а також з метою того, щоб дитина могла бути усиновлена іншим батьком, який добровільно, а не через судовий примус, згоден на любов та тягар виховання дитини.

Інші правові наслідки, які слідують за позбавленням батьківських прав визначені ст.166 СК України. Всі наслідки направлені на захист дитини від негативного впливу особи, яка через свою поведінку фактично перестала виконувати батьківську функцію та перетворилася на чужу для дитини людину.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 164 СК України: батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч.1-2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»: виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У відповідності до висновку від 28.05.2019 Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

Стаття 150 СК України передбачає, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.3 ст. 51 Конституції України: дитинство охороняється державою. Реальною нормою права, яка спрямована на охорону дитинства можна вважати ст. 164 Сімейного кодексу України, яка спрямована на захист дитини від людини, яка через свою поведінку самоусунулася від покладених на неї обов`язків по участі в охороні дитинства власної дитини.

Окрім цього, за ч.2 ст. 51 Конституції України: батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей. Відповідачем ігнорується дана основоположна Конституційна вимога.

За ст. 9 Конвенції про права дитини: в найкращих інтересах дитини, у випадку якщо батьки не піклуються про неї, дитина може бути розлучена з батьками за рішенням компетентного органу.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.16 ЦК України: Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тому суд позбавляє батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі та керуючись ст. 19,164,165 СК України, ст.ст. 10,12,13,76-78, 141, 259 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про позбавлення батьківських прав», де у якості третьої особи є служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_2 , мешкає: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНН НОМЕР_3 , мешкає: АДРЕСА_2 ;

третя особа: служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, місце знаходження: 62303, Харківська область, м. Дергачі, майдан Перемоги, 1, Будинок культури, к. 225, ЄДРПОУ 38381694.

Суддя Н. Ю. Кононихіна