Рішення № 87099246, 23.01.2020, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/2466/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі ВОЗНЮК М.В.

за участю :

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу №572/2466/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 , САРНЕНСЬКА МІСЬКА РАДА - про виділ частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить виділити їй із земельної ділянки площею 0,0363 га., розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільній сумісній власності, належну їй частину земельної ділянки площею 0,0141 га., припинивши право спільної сумісної власності.

В обґрунтування заявлених позовних позивачами вимог вказано, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Власниками квартир АДРЕСА_3 та №3 у цьому ж будинку є, відповідно, ОСОБА_7 та ОСОБА_2

Будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,10 га., яка перебуває у спільній сумісній власності казаних осіб.

На даний час позивач має намір розпорядитись належною їй квартирою, однак, для цього є необхідним отримання згоди усіх співвласників земельної ділянки або виділ належної їй частки.

Враховуючи наведене, позивач просить на підставі ст.ст.370, 364 ЦК України виділити належну їй частину земельної ділянки площею 0,0141 га. із спільної сумісної власності.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, пояснила, що їй необхідно виділити частину земельної ділянки, на якій розташований будинок із належною їй квартирою. Позивач повідомила, що вказана земельна ділянка була приватизована усіма співвласниками житлового будинку і перебуває у спільній власності.

Відповідач ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку, не висловила заперечень щодо заявлених позивачем вимог, однак, зазначила, що не розуміє суті спору.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявлені позивачем вимоги визнав повністю, пояснив, що в даному випадку дійсно є можливим виділ частки із спільної власності, оскільки частини, вказані у позові, визначені сторонами за фактичним користуванням.

Третя особа ОСОБА_7 та представник третьої особи Сарненської міської ради у судове засідання не з`явились, подали письмові заяви, відповідно до яких не мають заперечень щодо заявлених позивачем вимог.

Третіми особами заявлено клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Вказані клопотання судом задоволено.

Інших клопотань сторонами заявлено не було.

Таким чином, судом з`ясовано, що предметом даного спору є право співвласника на виділ частки із майна, що перебуває у спільній власності.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України – власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Із наданої суду позивачем копії договору купівлі-продажу від 1 серпня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_8 , що діяла в інтересах власника ОСОБА_9 , договір купівлі-продажу, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований станом на 01 серпня 2017 року, досліджений судом, доводить, що позивач є власником вказаного вище житла (форма власності приватна, частка ціла).

На доведення вказаних обставин позивачем окрім цього, надано копію технічного паспорту на вказане житло, виготовленого станом на 5 липня 2017 року та копію будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_4 , згідно із якою ОСОБА_1 є зареєстрованою у цій квартирі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ті обставини, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , перебуває у спільній власності співвласників цього будинку.

Відповідно до ст.368 ЦК України – спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

При чому статтею 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, у разі набуття права власності на житло – до власника переходить право на земельну ділянку, на якій розташована вказана нерухомість у тому ж правовому статусі, що і у попереднього власника.

Позивач зазначала, що попередній власник квартири здійснила приватизацію земельної ділянки, однак, доказів цього суду, у відповідності до ст.81 ЦПК України, позивачем суду надано не було.

В даному випадку судом не може бути прийнято до уваги рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 4 листопада 2015 року у справі №572/2560/15-ц, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про виділ частки із майна, в якому зазначено, що земельна ділянка належить сторонам на праві спільної сумісної власності, так як рішення ухвалено більше чотирьох років тому, доказів того, що за цей період часу не змінилась форма власності позивачем суду не надано (вказаним рішенням було вказано про припинення право спільної сумісної власності сторін на вказану земельну ділянку, тобто, припинено і право позивача ОСОБА_1 ).

Таким чином, позивачем не надано доказів щодо форми власності стосовно земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , а також її площі.

Статтею 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Із дослідженої судом копії плану розподілу, запропонованого позивачем, вбачається, що за вказаним документом пропонується виділити позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0141 га., а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0222 га.

Таким чином, розміри часток сторін по справі не є рівними, як того вимагає ст.370 ЦК України. Доказів обґрунтованості саме такого розподілу (фактичного користування саме в такому розмірі) суду не надано.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що земельна ділянка належить співвласникам будинку на праві спільної власності, не обґрунтовано запропонованого порядку розподілу цієї земельної ділянки – суд вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, атому такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст. 15, 368, 370 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (жительки АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_5 (жительки АДРЕСА_5 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 (жителька АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), САРНЕНСЬКА МІСЬКА РАДА (м.Сарни вул.Широка,31 Рівненської області, код ЄДРПОУ 04057770) - про виділ позивачеві із земельної ділянки площею 0,0363 га., розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільній сумісній власності, належну їй частину земельної ділянки площею 0,0141 га., із припиненням права спільної сумісної власності – відмовити повністю, за безпідставністю заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: