Рішення № 87098647, 21.01.2020, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/734/19

Провадження № 2/550/11/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року смт Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,

за участі секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №550/734/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ :

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача – ОСОБА_1 заборгованості (а.с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заборгованість у розмірі 25644,78 грн. з яких: 13444,54 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5140,35 грн. – заборгованістьза простроченим тілом кредиту, 599,85 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 506,05 грн – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 1459,28 грн. - штраф (250,00 грн. фіксована частина та 1209,28 грн. – процентна складова), виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань згідно Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Представник відповідача адвокат Новицький В.В. в установлений законом строк надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив, що дана позовна заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є необґрунтованою, безпідставною та недоцільною. Представник відповідача вказує, що відповідач не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на підставі яких банк може самостійно встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування, та позивачем не доведено факт існування боргових зобов`язань у відповідача. Крім того, зазначив, що позивачем не підтверджено, які конкретно умови пропонувалися позичальнику при підписанні заяви, так як на поданому банком екземплярі Умов відсутній підпис позивальника. Також представник відповідача зазначає, що дана заява не є правочином, так як у відповідності до її наявної копії не міститься жодного доказу стосовно дій відповідача на його підписання, є виключно відомості стосовно передоговірного характеру, а не за своїм змістом як пропозиція в розумінні ст. 641 ЦК України. Також вказав, що в документах, доданих до позовної заяви та направлених на адресу суду, не міститься жодної згоди на укладення правочину, з яким відповідач не була ознайомлена і підписи її на умовах та Правилах надання банківських послуг та Витягу з тарифів банку відсутній.

Також представник відповідача стверджує, що до позовної заяви додано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку, яка була оформлена не спеціалістом банку та доданої завіреної копії паспорту та ідентифікаційного номеру на ім`я відповідача від 12.10.2015 року спеціалістом ОСОБА_2 , а не на час підписання заяви від 20.03.2008 року.

Представник відповідача зазначає, що через відсутність доказів, що вказують на конкретну дату отримання відповідачем кредитних коштів неможливо встановити і момент, з якого починає обчислюватися строк на повернення кредитних коштів, адже таке зобов`язання з повернення цих коштів у відповідача не виникло, а отже і нарахування будь-яких процентів та штрафних санкцій за невиконання такого зобов`язання неможливо, адже з наданих позивачем доказі неможливо встановити момент виникнення зобов`язання з повернення кредитних коштів і моменту, з якого таке зобов`язання вважається порушеним.

Крім того, представник відповідача вказує, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченим коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, так як цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також зазначає, що лише підписання відповідачем заяви позичальника від 20.03.2008 року може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Представник позивача у встановлений законом строк подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі та вказав, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – договорі банківського обслуговування в цілому. При підписанні договору сторони чітко та добровільно обумовили обсяг взаємних прав та обов`язків, одночасно встановивши рівень відповідальності та порядок дій у разі порушення норм договору. Позивачем надана до суду копія анкети - заяви від 20.03.2008 року, з якої вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети заяви вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що згоден з Умовами, Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, та підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку. Також до матеріалів позовної заяви долучено Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду, з якої вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9 % (22,8 % на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Представник позивача вказує, що з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором, виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладання договору, всі операції з картковим рахунком. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорюється. Представник позивача зазначає, що правовідносини між сторонами тривають і належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Факт надання згоди на укладання відповідачем договору саме в такій формі, ознайомлення відповідача з умовами договору, а також послідовне виконання умов та правил засвідчено особистим підписом останнього.

Також представник позивача вважає, що відповідач неправомірно посилається на Закон України "Про захист прав споживачів", оскільки дія останнього не поширюється на спірні правовідносини.

Представник позивача зазначає, що будь-яких дій щодо введення в оману відповідача при укладанні кредитного договору №б/н від 20.03.2008 р. позивач не вчиняв, відповідач добровільно уклав з банком кредитний договір, будь-яких підтверджень в обмеженні його можливості прочитати договір в момент підписання він не вказав.

Стосовно розрахунку заборгованості, представник позивача вказав, що даний розрахунок відповідачем не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача не проводились, а тому підстави вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні. Також представник позивача зазначає, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись до уваги.

21.01.2020 до судового засідання представником відповідача подано клопотання про застосування наслідків позовної давності. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що позивачем пропущений встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк на звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права, оскільки, на думку представника відповідача, прострочення виконання зобов`язання за договором, а отже і строк позовної давності починає відлік з 2013 року (строк дії картки - 10/13) і відповідно закінчується в жовтні 2016 року, а позивач звернувся до суду майже через три роки після спливу позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені, представник відповідача надав суду заяву, в якій просив дану цивільну справу розглянути без його участі та участі відповідача, а також просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, представник відповідача надав суду заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності як підставу для відмови у позові.

Враховуючи, що учасники справи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними в матеріалах справи доказами на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно заяви від 20.03.2008, ОСОБА_1 отримала від Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого, в свою чергу, є АТ КБ «ПриватБанк», кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі 2300 грн, який в подальшому неодноразово збільшувався, зі сплатою базової процентної ставки в розмірі 1,9% та щомісяця на залишок заборгованості 1%, отримавши платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» таперсональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 178 та зворотна його сторона).

У заяві від 20.03.2008 зазначено, що відповідач ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.

Також, в матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 20.03.2008 (а.с. 179)

До позову банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.05.2019 р. становить 25644,78грн. з яких: 13444,54 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5140,35 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 599,85 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 506,05 грн – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 1459,28 грн. - штраф (250,00 грн. фіксована частина та 1209,28 грн. – процентна складова), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань згідно Умов та Правил надання банківських послугу ПриватБанку та Правил користування платіжною карткою.

Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 20.03.2008 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.03.2008, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини кредитного договору.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів вказані Умови та Правила надання банківських послуг взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.04.2006 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.05.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.

Також, суд враховує, що пересічний споживач банківських послуг, яким є позивач у даній справі, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг — це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про пеню та штрафи за несвоєчасне погашення кредиту, сама по собі надана банком Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки зазначена довідка достовірно не підтверджує відповідність вказаних у ній умов кредитування Умовам та Правилам банківських послуг, що діяли на момент підписання відповідачем заяви від 20.03.2008.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду`у даному випадку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, а сама заява від 20.03.2008 не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та її визначеного розміру, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь банку 599,85 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання ; 506,05 грн – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 1459,28 грн. - штраф (250,00 грн. фіксована частина та 1209,28 грн. – процентна складова) .

Щодо позовних вимог про стягнення з 13444,54 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5140,35 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, суд зазначає наступне.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 існують кредитні правовідносини, що виникли на підставі заяви від 20.03.2008.

Так, з матеріалів справи, а саме з виписок по руху коштів по картковим рахункам ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку, який в подальшому неодноразово збільшувався, а також те, що відповідач фактично отримала та використовувала надані банком кредитні кошти, а також вчиняла дії щодо повернення позики (а.с. 83-87, 129-134).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача, дослідивши виписку по руху коштів по картковим рахункам ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», судом встановлено, що відповідач фактично отримав та використав кредитні кошти на суму 13444,54 грн.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що фактично отримані та використані позичальником (відповідачем по справі) кошти в добровільному порядку повернуті АТ КБ «ПриватБанк», а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 13444,54 грн.

Суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 5140,35 грн не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки з наявних в матеріалах справи виписок по руху коштів по рахунках ОСОБА_1 вбачається, що дана сума заборгованості за тілом кредиту є списанням відсотків, нарахованих за використання кредитного ліміту, видавничою комісію за обслуговування, які здійснювались на підставі Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Однак враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, то правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 5140,35 грн заборгованості – відсутні.

З огляду на те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13444,54 грн заборгованості за кредитом є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до правової позиції ВСУ, зробленої у постанові від 09.11.2016 року по справі № 6-1457цс16 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права абопро особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Як було встановлено судом, право позивача порушене та підлягає захисту, у зв`язку з тим, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення фактично отриманих та використаних кредитних коштів в сумі 13444,54 грн.

Разом з цим, з виписки по руху коштів по рахункам ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідач здійснювала дії щодо погашення заборгованості за кредитом та 27.06.2018 було здійснено безготівкове зарахування на суму 1000 грн. Крім того, відповідачем здійснювалося погашення заборгованості за кредитом шляхом переказу зі своєї картки 41** НОМЕР_1 через додаток Приват24, останній переказ здійснено 04.12.2018 (а.с.131). Тоді як позивач звернувся до суду з позовом 20.06.2019р., тобто в межах строку позовної давності.

У зв`язку з вищевикладеним, заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13444,54 грн. заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині, а саме: в частині стягнення 5140,35 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, 599,85 грн – нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 506,05 грн – пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 1459,28 грн. - штрафу (250,00 грн. фіксованої частини та 1209,28 грн. – процентної складової) позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у розмірі 13444 (тринадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 54 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму судового збору у розмірі 1007 (одну тисячу сім) грн 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Чутівським РС УДМС України в Полтавській області 11.04.2014 р.

Повне судове рішення виготовлено 23 січня 2020 року.

Суддя О. І. Михайлюк