Рішення № 87095932, 23.01.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Мукачево Справа №303/7758/19

2/303/383/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 ;

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Мукачівський міськвиконком

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 (надалі – Квартира).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач основним наймачем Квартири. У вказаній Квартирі зареєстрований відповідач (внук), який з народження (1994 року) не проживає у вказаній квартирі. Реєстрація відповідача в Квартирі створює перешкоди в оформленні субсидії, отриманні пільг та в користуванні житлом.

Нормативно – правовою підставою для задоволення позовних вимог зазначені положення ст. 71, 72 Житлового кодексу України.

Позивач в судове засідання не з`явився, натомість матеріали позовної заяви містять клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує (а.с. 16).

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не подав та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловили, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Представник третьої особи подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, винесення рішення залишає на розсуд суду.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує таке.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. Не оспорюється учасниками справи той факт, що матеріально-правовим об`єктом, з привиду якого виникло конфліктне правовідношення між сторонами справи є нерухоме майно, а саме Квартира.

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин пов`язаних і Квартирою суд наводить наступні обставини справи.

Згідно з даними ордеру, виданому ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому м.Мукачево №400 від 30.12.1979 року (а.с. 5) останньому в складі сім`ї трьох чоловік надано в користування Квартиру.

Згідно з даними договору найму від 29.12.1993 року ОСОБА_1 здано в користування Квартиру (а.с. 6).

Відповідно до типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, укладеного 16.05.2009 між ОСОБА_3 , в особі керівника та ОСОБА_4 Василем Івановичем, останньому надано у безстрокове користування Квартиру (а.с. 7).

У відповідності до 2.2.1 вищевказаного Договору Наймач має право вселяти відповідно до законодавства в займане ним житло інших осіб.

Реєстрація відповідача у Квартирі підтверджується даними довідки ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» від 27.11.2019 №3-024004 (а.с. 12) та даними листа Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.12.2019 №01-40/15800 (а.с. 20).

Факт відсутності по місцю реєстрації відповідача з 1994 року підтверджується даними акту від 27.11.2019 №32 (а.с. 13).

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Згідно з вимогами частин першої та другою ст. 71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Положеннями ст. 72 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право на користування житлом внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

У п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Частина друга п. 15 пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» містить припис відносно того, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У відповідності до ст.ст. 817, 818 Цивільного кодексу України наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Особи, які вселилися у житло відповідно до частини першої цієї статті, набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні.

Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).

Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме: дружина, їх діти і батьки. Членами сім`ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства, свідчать про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування майном, його фактичний володілець має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду із позовом про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

При вирішені позову судом встановлена фактична наявність правових підстав для визнання відповідача такими, що втратив право користування Квартирою, передбачених ст. 71 Житлового кодексу Української РСР, оскільки реєстрація відповідача, який без поважних причин не проживає у Квартирі понад шість місяців, обмежує право позивача, як основного Квартиронаймача (а.с. 7) у здійсненні ним вільного володіння майном, яке надане йому у безстрокове користування.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі у сумі 768,40 грн. (а.с. 1) підлягають стягненню з відповідача відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 281, 284, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

2. Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) судового збору.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Мукачівський міськвиконком (89600 м.Мукачево, пл. Духновича Олександра, 2, код ЄДРПОУ 04053743).

Суддя В.В. Кость