Рішення № 87095549, 21.01.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9824/19

Провадження № 2/265/212/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 січня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В.В.,

за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення витрат з державного бюджету, пов`язаних із примусовим видворенням іноземців -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 3 липня 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат державного бюджету, пов`язаних із примусовим видворенням іноземців. У обґрунтування позову зазначив, що на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2018 року, було примусово видворено 26 листопада 2018 року за межі території України громадянина Республіки Азербайджан - ОСОБА_2 . Громадянка України ОСОБА_1 достовірно знаючи, що громадянин республіки Азербайджан ОСОБА_2 не законно перебуває на території України, є не легальним мігрантом, надавала йому сприяння в проживанні та перебуванні на території України. За актом про фактично здійсненні витрати на примусове видворення іноземця ( особи без громадянства) витрати з державного бюджету складають 3987, 28 гривень. Громадянин ОСОБА_2 відмовився від відшкодування зазначених витрат. Позивач звернувся з листом до відповідачки, з пропозицією добровільно відшкодувати витрати держави на видворення ОСОБА_2 , на що ніякої реакції відповідача не отримав. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави завдані збитки внаслідок видворення громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 за межі території України, у розмірі 3987,28 гривень, а також судові витрати в розмірі 1921 гривня.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 серпня 2019 року провадження по справі було відкрито провадження по справі, та призначеного до розгляду за правилами спрощеного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомила.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч.3,4ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 29 серпня 2018 року ухвалено примусово видворити з території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України строком на 6 місяців.

Згідно акту про повернення пасажира від 26 листопада 2018 року ОСОБА_2 було видворено з території України.

Згідно акту про фактично здійснені витрати на примусове видворення іноземця (особи без громадянства) затвердженого 30 листопада 2018 року начальником головного управління ДМС України в Донецькій області, зазначено, що витрати на примусове видворення за межі України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склали 10 935,45 гривень, з яких за рахунок власних коштів сторони у розмірі 6948,17 гривень, за рахунок бюджетних коштів у розмірі 3987,28 гривень. ОСОБА_2 , відмовився відшкодовувати витрати, завдані державі внаслідок його видворення, у зв`язку з відсутністю коштів.

Згідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 002009 від 5 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 206 КУпАП за надання житла для проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без вжиття заходів для забезпечення своєчасної реєстрації у встановленому порядку. Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 5100,0 гривень.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 наданих начальнику Лівобережного ВП ЦВП ГУ НП в Донецький області від 05 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 зазначила, що нею було надано житло для проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , з 10 листопада 2016 року, з часу коли вони почали проживати в цивільному шлюбі. 28 жовтня 2017 року, відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол про незаконне перебування на території України, але він продовжував проживати в Україні.

Відповідно до вимог ч.1ч.2 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які відповідно до рішення суду підлягають примусовому видворенню за межі України, відшкодовують витрати, пов`язані з видворенням, в установленому законом порядку. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов`язаних із видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок державного бюджету. Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в`їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, за рішенням суду в установленому законом порядку відшкодовують витрати, завдані державі внаслідок видворення зазначених іноземців та осіб без громадянства.

Аналізуючи вищевказані норми закону та враховуючі, що відповідачка ОСОБА_1 незаконно надала житло для проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , та не прийняла міри для реєстрації іноземного громадянина, а останній зв`язку з відсутністю коштів відмовився відшкодовувати витрати завдані державі внаслідок видворення, суд вважає, що позивач позбавлений можливості іншим шляхом захистити своє право, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню а сума витрат стягненню з відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат з державного бюджету, пов`язаних із примусовим видворенням іноземців - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, завдані збитки внаслідок видворення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України, у розмірі 3987 (три тисячі дев`ять сот вісімдесят сім) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, юридична адреса 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. № 20, код за ЄДРПОУ 37841728.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2020 року.

Суддя: