Рішення № 87095243, 14.01.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/857/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С. ,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось АТ «Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2010 року в загальному розмірі 35066,26 грн та судові витрати у розмірі 1600,00 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 16.09.2010 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та, запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк», «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті. ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.01.2017 р. утворилась заборгованість в сумі 35066,26 грн, яка включає заборгованість за тілом кредиту - 1997,25 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 27291,76 грн; заборгованість за пенею - 3631,24 грн, а також штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 1646,01 грн.

Крім того, позивач надав розрахунок сум, що стягується, зокрема, процентів. Так, нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість здійснювалось до 04.2014 року за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

З 04.2014 року нарахування процентів здійснюється за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*2*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на необґрунтованість розрахунку заборгованості за процентами та пенею. Крім того, просила застосувати строк позовної давності.

Позивач та відповідач також надали відповідь на відзив та заперечення, в яких посилалися на необґрунтованість доводів один одного.

Представник позивача, відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.09.2010 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідки про умови кредитування, копії яких долучені до матеріалів справи. ОСОБА_1 отримала кредитну картку, строк дії останньої 31 травня 2017 року, з встановленим банком кредитним лімітом, який змінювався та в останнє складав 2000 грн, здійснювала витрати за рахунок кредитних коштів, в результаті чого станом на 31.01.2017 року за відповідачем утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1997,25 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 . Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30днів пільгового періоду» базова процентна ставка складає - 3,0 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік), плата за користування кредитними коштами у звітному періоді складає -7 % від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що йде за звітним; комісія за зняття готівки - 1 % від суми операції, комісія за зняття готівки; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається з пені (1) базова процентна ставка за договором /30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту та пені (2) 1 % від заборгованості, однак, не менше 10 грн на місяць, нараховується один раз на місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 200 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом с врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк»).

10 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданого 10.01.2017 року (актовий запис № 1 від 10.01.2017 року, складений Дружківським міським відділом РАЦС ГТУЮ у Донецькій області).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З особового рахунку позичальника, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснював платежі на погашення заборгованості.

Проте в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов`язання за договором в повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим станом на 31.01.2017 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 35066,26 грн, яка складається з:

- 1997,25 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 27291,76 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 33631,24 грн - заборгованість за пенею,

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг: - 500,00 грн - фіксована частина, - 1646,01 грн - процентна складова.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту, що підтверджується банківською випискою з особистого рахунка відповідача.

Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що з 04.2014 року банком використовується формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки, передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Оскільки судом встановлено, що з квітня 2014 року позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами є необґрунтованим.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за період з 15.07.2013 року по 31.01.2017 року, позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.

Крім того, судом встановлено, що позивачем змінювався розмір процентної ставки за кредитним договором до витрат, здійснених за карткою «Універсальна», ставка за використання кредитних коштів становила з 15.07.2013 року 30% річних, з 01.09.2014 року 34,80 % на рік, з 01.04.2015 року 43,20 % на рік. Разом з тим, останні витрати за кредитною карткою були здійснені позивачем 01.12.02.2013 року, а отже розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню під час розрахунку заборгованості за процентами становить 30 % річних, що також відповідає умовам договору.

В зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів, замість формули, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці).

Використовуючи дані, зазначені у вказаному розрахунку, а саме: щодо розміру тіла кредиту в кожному періоді, межі якого встановлені в залежності від здійснення відповідачем витрат та внесення ним кошів на погашення заборгованості, щодо кількості днів у такому періоді, щодо розміру процентної ставки, що діяла для витрат, здійснених у відповідний період, судом отримано такі результати.

З розрахунку заборгованості позичальника вбачається, що в період з 23.02.2014 року по 31.01.2017 року, що складає 1255 днів, розмір тіла кредиту дорівнював 1997,25 грн, а отже розмір процентів, який мав бути нарахований відповідно до умов договору та вимог закону дорівнює 2088,79 грн ( 1997,25 * 30 / 100 / 360 = 2088,79).

Позовні вимоги щодо наявності заборгованості за пенею та штрафом є необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

21.10.2015 року Верховним Судом України у справі №6-2003цс15 було винесено постанову, в якій був викладений висновок про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки позивач одночасно просить стягнути і штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань і пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, суд на підставі вищевикладеного висновку щодо застосування норм права, який відповідно до ст. ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахований судом, дійшов висновку про те, що нараховані пеня та штраф не можуть бути стягнуті з відповідача одночасно, оскільки стосуються одного порушення - порушення строків виконання зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача було м. Костянтинівка та смт Олексієво - Дружківка м. Дружківка Донецької області, які відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входять до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги стягнення пені, після 14 квітня 2014 року та штрафу є необґрунтованими. А отже, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Разом з тим, за період з 23.02.2014 року по 14.04.2014 року позивачем була нарахована пеня в розмірі 200 грн, яка має бути зменшена на 118,74 коп, за рахунок сум, віднесених позивачем на погашення пені, а отже розмір пені у вказаний період дорівнює 81,26 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 23 лютого 2017 року, що підтверджується відміткою, здійсненою судом під час реєстрації вказаної позовної заяви, іншого строку позовної давності сторони письмово не погоджували, відповідач не здійснював дій, які б свідчили про визнання ним боргу та відповідно про переривання строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості, що виникла з 15 липня 2013 року по 22 лютого 2014 року пред`явлені позивачем поза межами строку загальної позовної давності, а отже, задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2010 року станом на 31.01.2017 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1997 гривень 25 копійок, заборгованість за процентами за кредитом в розмірі 2088 гривень 79 копійок, заборгованість за пенею в розмірі 81 гривні 26 копійок, а всього в розмірі 4167 гривень 30 копійок. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 190,15 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2010 року станом на 31.01.2017 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1997 гривень 25 копійок, заборгованість за процентами за кредитом в розмірі 2088 гривень 79 копійок, заборгованість за пенею в розмірі 81 гривні 26 копійок, а всього в розмірі 4167 (чотирьох тисяч ста шістдесяти семи) гривень 30 копійок.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.09.2010 року станом на 31.01.2017 року, яка включає: заборгованість за процентами за кредитом в розмірі 25202 гривень 97 копійок, заборгованість за пенею в розмірі 3549 гривень 98 копійок, заборгованість за штрафом в розмірі 2146 гривень 01 копійки, а всього в розмірі 30898 (тридцяти тисяч восьмисот дев`яноста восьми) гривень 96 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 190 (ста дев`яноста) гривень 15 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного рішення суду - 17 січня 2020 року.

Позивач: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя