Рішення № 87095063, 23.01.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/7272/19

Провадження № 2/229/403/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря судового

засідання Гумірової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 16723,41 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3505,58грн.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що вона працювала у ПАТ «Українська залізниця»

17.07.17 її звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. На день звільнення розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 16 723,41 грн.

Ухвалою суду від 02 грудня 2019року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" , визначено розгляд справи проводити в порядку спрощенного позовного провадження за викликом сторін. (а.с.21)

Позивачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. (а.с.49)

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав відзив на позову заяву (а.с. 50-51), в якому просив розглянути справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- форс мажорні обставини унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов"язань згідно ст.ст. 47,83,115,116 КЗпП України;

- позивач не надав табелі обліку робочого часу, і у відповідача існують сумніви у достовірносоті наданих позивачем документів; відповідач не мав об"єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов"язків та виконати свої зобов"язання за трудовим договором.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 17.04.1996 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду техніка 1 категорії у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничих перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». (а.с.7-10)

17 липня 2017 року, на підставі наказу № 7326/ДН-ос від 10.07.2017 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.11)

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».

«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.

Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

На підтвердження нарахованої але не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листки за період з березня по липень 2017 року, в яких: за березень 2017 року всього нараховано – 3882,09грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за березень – 2138,12 грн., за квітень 2017 року всього нараховано – 754грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за квітень – 599,57 грн., за травень 2017 року всього нараховано – 576,65грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за травень – 458,545 грн., за червень 2017 року всього нараховано – 720,80грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за червень – 573,17грн., за липень 2017 року всього нараховано – 10789,87грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за липень – 8631,16 грн. (а.с.12-16)

Відповідно до індивідуальних відомостей за формою ОК-5 по застрахованій особі, позивачу за березень 2017 року нараховано 3882,09грн., що узгоджується із відповідним розрахунковим листом за березень 2017 року.(а.с.47-48)

Відповідно до статті 110 КЗпП України, частини 1 статті 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Згідно цих розрахунків позивачу за березень 2017 року нарахована заробітна плата за фактично відпрацьовані 71 годин та за 80 годин простою, матеріальна допомога, винагорода за вислугу; за квітень 2017 року - за 40 годин простою, матеріальна допомога; за травень 2017 року - за 32 години простою та матеріальна допомога; за червень 2017 року - за 40 годин простою та матеріальна допомога, за липень 2017р - компенсація за невикористану відпустку 28год , оплата простоїв за 8год,матеріальна допомога,вихїідна допомога (а.с. 12 -16).

Відомості, зазначені у наданих позивачем розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року, узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 30).

Даний наказ узгоджується з нормою статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

Посилаючись у відзиві на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період встановленого структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень", до складу якого входив виробничий підрозділ "Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку", простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення, що підтверджується наданими до суду першої інстанції розрахунками заробітної плати, на день звільнення позивача наказ про встановлення простою скасовано не було (відповідачем такі відомості не надано, структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень" з травня 2017 року свою діяльність здійснює у м. Лиман, тобто на території України, яка контролюється органами державної влади), у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджується з наказом від 17 липня 2017 року № 7326/ДН-ос про припинення трудового договору, згідно якого позивач має право на компенсацію за 28 днів невикористаної відпустки (а.с.11)

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки

Сума компенсації за невикористану відпустку згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року складає 5334,28 грн. (а.с.16) та відповідачем не оспорюється.

Відповідач не надав суду доказів про виплату позивачу заробітної плати за час простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також про виплату грошової компенсації за 28днів невикористаної відпустки.

Більш того, відповідач у відзиві визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з позивачем при звільненні не провів. (а.с.51)

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку з вищевикладеним сума заборгованості по заробітній платі становить із розрахунку: за березень 2017 року: 3882,09грн (всього нараховано за даними позивача без урахування податків та внесків) + за квітень 2017 року:754,00 грн. + за травень 2017 року: 576,65 грн. + за червень 2017 року: 720,80 грн. + за липень 2017 року: 10789,87 грн. = 16723,41 грн. без урахування проведених утримань податків та внесків.

Щодо вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати слід врахувати таке.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.

Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року – 947,23 грн., за квітень 2017 року – 175,68 грн., за травень 2017 року – 125,13 грн., за червень 2017 року – 142,72 грн., за липень 2017 року – 2114,81 грн., а всього – 3505,58 грн.

Розрахунок суми компенсації наведений позивачем, суд вважає його правильним, і не виходячи за межі позовних вимог вважає, що вона підлягє стягненню в розмірах, яких зазначає позивач.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року у розмірі: 16723,41 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року у розмірі 3505,58 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 4,5,10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265,273,279, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 , до акціонерного товариства "Українська залізниця", що знаходиться за адресою: вул. Тверська, 5, м.Київ, про стягнення заборгованої заробітної плати задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в сумі 16723 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять три) грн. 41коп., компенсацію втрати частини грошових доходів за період з березня 2017 року по липень 2017 року, у розмірі 3505 (три тисячі п"ятсот п"ять) грн. 58коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за березнь 2017 року в сумі 3882,09грн. надати до негайного виконання.

Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь державного бюджету судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.Л.Панова