Рішення № 8709403, 31.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2010 р. Справа № 45/39-10

вх. № 858/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Макаренко М.Д., довіреність від 01.02.2010 року,

відповідача - Підвербна І.В., доручення від 11.01.2010 року

розглянувши справу за позовом ТОВ "Технокабель", м. Харків

до ЗАТ "Електричні низьковольтні апарати та системи", м. Харків

про стягнення 60929,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 60929,04 грн. заборгованості мотивуючи невиконанням з боку відповідача своїх зобов’язань щодо оплати поставленої позивачем та прийнятої відповідачем продукції за видатковою накладною № РН-0000874 від 17.03.2009 року. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 10 лютого 2010 року про порушення провадження у справі № 45/39-10 розгляд справи було призначено на 03 березня 2010 року о 10:30 год.

В судове зсідання 03 березня 2010 року позивач з’явився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, надав суду витребувані докази по справі.

Відповідач в призначене судове засідання не з’явився, відзив на позов та докази в обґрунтування своїх заперечень суду не надав, проте через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 4406 від 02.03.2010 року) про відкладення розгляду справи, мотивоване знаходження представника відповідача при розгляді справи в іншому суді, призначеному раніше.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вислухавши думку позивача, який не заперечував проти його задоволення, визнав його таким, що підлягає задоволенню, а розгляд справи - відкладенню. Ухвалою суду від 03 березня 2010 року розгляд справи відкладено на 31 березня 2010 року.

В засіданні суду 31 березня 2010 року позивач позов підтримує.

Відповідач в засідання суду 31 березня 2010 року з’явився, відзив та докази в обґрунтування своєї позиції суду не надав, усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою з’ясування обставин та складення акту звіряння розрахунків.

Позивач в засіданні суду 31 березня 2010 року проти задоволення усного клопотання відповідача заперечив, при цьому позивач вказав на наявні в матеріалах справи докази, а саме - накладну та доручення, за якими позивачем пред’явлено позов.

Суд, розглянувши усне клопотання відповідача вважає за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на те, що фактичні дії відповідача направлені за затягування судового процесу, відповідачем не надано доказів в обґрунтування своїх заперечень, як і доказів оплати товару, його неякісності, тощо. Справи розглядається судом майже два місяці і строк її розгляду спливає, проте відповідач за весь час не скористався своїми правами, належної обґрунтованої позиції суду не надав.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено, що 17 березня 2009 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 60929,04 гривень. Ця обставина підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є розхідна накладна № РН-0000874 від 17 березня 2009 року на вищевказану суму, виписана позивачем, що містить найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреність серія ЯПП №111714/34 від 17 березня 2009 року, що була виписана відповідачем своєму представнику на отримання товару, а також містить реквізити відповідача (акцепт).

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 16 листопада 2009 року з вимогою про сплату боргу в розмірі 60929,04 гривень. Така вимога була отримана відповідачем 15 грудня 2009 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте протягом семиденного строку відповідач не виконав свого обов’язку.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 609,30 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні усного клопотання відповідачу відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ЗАТ "Електричні низьковольтні апарати та системи", 61037, м. Харків, пр. Московський, 138 а (в тому числі з р/р 2600600114249 в АТ "Регіон-Банк", МФО 351254, код ЗКПО 14060141) на користь ТОВ "Технокабель",61158, м. Харків, вул. Лодзинська, 8 а (р/р 26000036154101 в АКИБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЗКПО 31153190) 60929,04 грн. заборгованості, державне мито у розмірі 609,30 гривень та 236,00 гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/39-10 підписано 01 квітня 2010 року