Ухвала суду № 87093977, 21.01.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/324/20

2-н/415/33/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 про видачу судового наказу про стягнення з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», код ЄДПРОУ 03339851, нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» заборгованості по виплаті заробітної плати, не виплаченої йому при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Розглянувши заяву та додані до неї документи суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається із заяви про видачу судового наказу однією з вимог заявника є стягнення з ЛКСП «Лисичанськводоканал» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Згідно довідки № 03/02 від 09.01.2020 року, виданої ЛКСП «Лисичанськводоканал» ОСОБА_1 , вбачається, що заборгованість по заробітній платі на дату звільнення останнього складає 35999,15 грн. у тому числі трьохмісячна вихідна допомога при звільненні у сумі 17584 грн. 56 копійок.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять:

1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати № 114/8713, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.8. Інструкції суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не входять до фонду оплати праці.

З вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що вихідна допомога при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто вихідна допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога щодо стягнення заборгованості по вихідній допомозі в розмірі 17584 грн. 56 коп., заявлена заявником, не відповідає вимогам ст.161 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

У зв`язку з чим, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суд вважає необхідним відмовити заявнику у видачі судового наказу в частині стягнення з боржника заборгованості по вихідній допомозі при звільненні у сумі 17584 грн. 56 коп.

Щодо вимоги заявника про стягнення з боржника середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 24915 грн. 98 коп., суд зазначає наступне.

Згідно із п.1 ч. 3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Так, пунктом 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16), за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 року (справа №243/2073/18).

Проте, заявником не додано до заяви про видачу судового наказу документу, що підтверджує сплату судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 210 грн. 20 коп. і жодних пільг, передбачених ЗУ «Про судовий збір» щодо сплати судового збору за подібну вимогу встановлено не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно ч.ч.2, 3 ст.165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Таким чином, наведені обставини вказують на наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в частині стягнення з ЛКСП «Лисичанськводоканал» середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 24915 грн. 98 коп.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ЛКСП «Лисичанськводоканал» заборгованості по виплаті заробітної плати у сумі 18414 грн.59 коп, суд дійшов висновку, що в цій частині заява за формою та змістом відповідає вимогам ст.163 ЦПК України, та має бути розглянута в порядку, передбаченому ст.167 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 163-165, 258-260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 в частині вимог щодо стягнення з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», код ЄДПРОУ 03339851 вихідної допомоги при звільненні у сумі 17584,56 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 24915,98 грн.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України щодо подання заяви з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3 ст. 165 ЦПК України у зв`язку з заявленням вимоги, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Розглянути заяву ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», код ЄДПРОУ 03339851 заборгованості по виплаті заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника у сумі 18414,59 грн. в порядку, передбаченому ст. 167 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя М.М. Старікова