Рішення № 87089754, 14.01.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8884/16-ц

Категорія 18

2/295/366/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

за участі секретаря судового засідання Зоренко Т. О.

розглянувши позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.06.2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просить звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) шляхом її продажу на прилюдних торгах у процесі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором №240/4 від 25.04.2008р., яка згідно рішення Анрушівського районного суду Житомирської області по справі № 2-200/11 від 03.07.2012р. складає 206004,33 грн., з яких заборгованість за кредитом - 196766,39 грн., плата за пропуск платежів - 9237,94 грн.

При цьому посилається на те, що 25.04.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2404/4, за умовою якого позичальнику надається кредит у формі відкличної мультивалютної не поновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості в сумі еквівалентній 477 348,07 грн., загальний ліміт заборгованості складається з максимального ліміту заборгованості в USD, який становить 25 641 доларів США 64 цента, та максимального ліміту заборгованості в UАН, який становить 256 573, 55 грн., також встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 21 відсотків річних.

Згідно рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 03.07.2012р. по справі № 2-200/11 судом було задоволено частково позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №240/4 від 25.04.2008р. в розмірі - 206004 грн. 33 коп.. Згідно іпотечного договору від 25.04.2008р. укладеного між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 , відповідач взяла на себе іпотечне зобов`язання за невиконання кредитного договору № 240/4 від 25.04.2008р. з вини ОСОБА_2 , а тому враховуючи невиконання останнім вищевказаного кредитного договору позивач, вважає за необхідне звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру в порядку ст.ст. 33, 41 Закону України «Про іпотеку» та просить примусово реалізувати її в порядку ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

В судове засідання позивач не з`явився, подавав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, зазначених в ньому та з урахуванням уточнень до позову.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися.

14.01.2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Швеця А.А., в якій останній просить розглядати справу у його відсутність, даного позову не визнає та вважає, що він не підлягає до задоволення з підстав викладених у відзиві та заяві про застосування строків позовної давності.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для спрви і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановлено, що 25.04.2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно умов даного договору ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 240/4 від 25.04.2008р. укладеним між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-28).

На підставі рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 03.07.2012 року по справі № 2-200/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 206 004 грн. 33 коп. заборгованості за кредитним договором, а також судових витрат в сумі - 1820 грн.00 коп. та відмовлено в задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення на користь банку 96 170,95 грн., що складається з 50377,64 грн. заборгованість по тілу кредиту; 36555,37 грн. відсотки та 9237,94 грн. плати за пропуск платежів (штраф). Дане рішення Андрушівський районний суд Житомирської області мотивував істотнім порушенням із сторони ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» умов кредитного договору в частині одностороннього збільшення процентів та підроблення підписів в додаткових договорах до основного договору та інше. Зокрема, по справі № 2-200/11 суд задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання додаткових угод до кредитного договору недійсними та розірвання кредитного договору. Визнано недійсними додаткову угоду № 1 від 24 квітня 2009 року до кредитного договору №240/4 від 25.04.2008 року, додаткову угоду № 2 від 24 квітня 2009 року до кредитного договору № 240/4 від 25.04.2008 року укладений між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 .

В тому числі, вищевказаним рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області було розірвано кредитний договір № 240/4 від 25.04.2008 року укладений між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 15 ЦК України право на захист цивільних прав та інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено окремі види застави, зокрема, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

На відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов`язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16).

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Однак, позивач не подав до своєї заяви відповідного висновку про оцінку іпотечного майна, в тому числі у матеріалах справи відсутні докази щодо ринкової вартості майна на яке просить звернути стягнення останній, а тому суд не має можливості здійснити оцінку співмірності суми заборгованості за кредитним договором та вартості іпотечного майна.

Разом з тим, суду не надано жодного доказу щодо перебування на примусовому стягненні в органах державної виконавчої служби із ОСОБА_2 на користь позивача боргу за кредитним договором. В матеріалах справи відсутня інформація щодо виконавчого провадження та ким таке провадження здійснюється, тоді як позивач в своєму позові просить звернути стягнення на вищевказану квартиру шляхом її продажу на прилюдних торгах у процесі саме виконавчого провадження за початковою ціною продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, стаття 39 Закону України «Про іпотеку» зобов`язує суд з`ясувати загальний розмір вимог банку та всі його складові, на покриття яких звертається стягнення на предмет іпотеки, здійснити опис предмета іпотеки та визначити його початкову вартість для реалізації на прилюдних торгах.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав (ч. 4 ст. 39 Закону).

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

В силу ст. 257 ЦК України визначено загальну тривалість позовної давності у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, а саме ч. ч. 3, 4, 5 цієї статті, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Таким чином, застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності є не можливим.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з підстав їх необґрунтованості, то підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає.

Керуючись Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовної заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сила після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіна Марина Анатоліївна (місце знаходження: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, код ЄДРПОУ 19017842);

Відповідач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_2 );

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 );

Суддя Н.Ф. Слюсарчук