Ухвала суду № 87087986, 20.01.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8706/19

Провадження № 2/204/449/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача Кравченко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості з заробітної плати, –

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 63787 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з листопада 2012 року по 06 грудня 2019 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. 06 грудня 2019 року позивач був звільнений за власним бажанням. Станом на день звільнення відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, які зазначені у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача на його користь 63787 грн. та витрати на правову допомогу.

Представник відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги в розмірі 63787 грн. визнала в повному обсязі.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 він прийнятий на роботу до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», 06.12.2019 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію (арк.с.5-11).

Відповідно до довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», станом на 20.01.2020 року сума не виплаченої заробітної плати та остаточного розрахунку становить 63787 грн., у тому числі: залишок за червень 2019 року – 2345 грн., за липень 2019 року – 9971 грн., за серпень 2019 року – 6763 грн., за вересень 2019 року – 10614 грн., за жовтень 2019 року – 9525 грн., за листопад 2019 року – 9098 грн., заробітна плата за грудень 2019 року та остаточний розрахунок – 15471 грн. (арк.с.32).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, у день звільнення відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив нараховану заробітну плату, що також визнано представником відповідача в судовому засіданні (арк.с.32).

Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, сума остаточного розрахунку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При винесенні рішення, судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з червня 2019 року по грудень 2019 року та остаточний розрахунок в розмірі 63787 грн., у зв`язку з чим, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, вони не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розуміють: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, законодавець пов`язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із здійсненням даних витрат стороною у справі.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, понесення ОСОБА_1 витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7000 грн. не підтверджені, матеріали цивільної справи не містять: договору на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунку таких витрат із зазначенням виду послуги, часу, необхідного для її виконання та вартості послуги, а тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 97,115 КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці» ст.ст.4, 5-8, 10, 12, 76, 77-78, 81-83, 134,137, 141, 210, 247, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості з заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (код ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з червня 2019 року по грудень 2019 року та остаточний розрахунок в розмірі 63787 (шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн.

Допустити по справі негайне виконання рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (код ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, 1) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суду м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук