Рішення № 87087618, 17.01.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6095/19

2/212/987/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Більченко Ю.О., в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ», третя особа – ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ГЕОЛОГІЇ ТА НАДР УКРАЇНИ про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

02 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Казенного Підприємства «Південукргеологія» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та моральної шкоди за затримку виплати заробітної плати.

Ухвалою Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року, матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» в особі комплексна геологічна партія «Кривбасгеологія», третя особа: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодовування моральної шкоди, надіслати за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу (адреса: 50029, м. Кривий Ріг вул. Невська, буд. 3).

В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що позивач ОСОБА_1 працює на Казенному підприємстві «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ». В травні 2017 року позивач отримав заборгованість з виплати заробітної плати за 2014 – 2016 року у розмірі 51686 гривень 90 копійок. Позивачу на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», нарахована компенсація за затримку виплати заробітної плати в розмірі, заборгованість з якої складає на час звернення з позовом до суду 10287 гривень 94 копійки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача Казенного Підприємства «Південукргеологія» на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 10287,94 гривень, моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. за затримку виплати заробітної плати та вирішити питання про розподіл судових витрат.

11 листопада 2019 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було отримано матеріли позову ОСОБА_1 .

19 листопада 2019 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду на 17 грудня 2019 року без повідомлення (виклику) учасників справи.

17 грудня 2019 року судом було прийнято ухвалу про відкладення та призначення справи до судового розгляду на 17 січня 2019 року, у зв`язку відсутністю доказів отримання відповідачем та третьою особою копії позовної заяви позивача.

18 грудня 2019 року та 14 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до яких, представник відповідача визнає позовну вимогу про стягнення грошових коштів в сумі 10287 гривень 97 копійок, в якості компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату, щодо стягнення моральної шкоди в сумі 100000 гривень 00 копійок за несвоєчасну виплату заробітної плати, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що і цього не заперечують сторони по справі, що позивач ОСОБА_1 перебував та перебуває у трудових відносинах з КАЗЕННим ПІДПРИЄМСТВом «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ».

За період з 2014 - 2016 роки за КП «Південукргеологія» перед ОСОБА_1 утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 51686 гривень 90 копійок, яка була виплачена у травні 2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно довідки в.о. генерального директора КП «Південукргеологія» Чайка О.Г. від 05.09.2019 №01/12-451, виданої ОСОБА_1 , позивачу була нарахована компенсація за затримку заробітної плати у сумі 12004 гривні 26 копійок та на даний час не виплачена компенсація за затримку заробітної плати у сумі 10287 гривень 94 копійки.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність.

Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 15.07.2019 року в розмірі 10287 гривень 94 копійки, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати» провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати позивачу більш ніж на один місяць, а тому у нього в силу наведених норм закону виник обов`язок виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За положеннями п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Отже, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати складає 10287 гривен 94 копійки та суд приходить до висновку про те, що дана вимога підлягає задоволенню, враховуючи визнання відповідачем в цій частині позову.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 невиплатою заробітної плати суд вважає, що невиплата заробітної плати за період з 2014 – 2016 року, що становить три роки призвела до значних душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати та необхідність позивача в судовому порядку відновлювати свої права, суд приходить до висновку про невідповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу в сумі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, а також те, що позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ», третя особа – ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ГЕОЛОГІЇ ТА НАДР УКРАЇНИ про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ 01432150) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 10287 (десять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 94 копійки.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (ЄДРПОУ 01432150) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду за несвоєчасну сплачену заробітну плату в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (ЄДРПОУ 01432150) на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: КазеннЕ підприємствО «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ 01432150), м.Дніпро, вулиця Чернишевського, 11.

Повне рішення буде виготовлено до 22 січня 2020 року.

Суддя: Р. В. Дехта