Рішення № 87086688, 16.01.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. Справа № 924/1120/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М. А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" м. Київ

до Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" с.Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 776116,74 грн., з яких 443504,42 грн. заборгованості за переданий товар, 155165,72 грн. пені, 146356,44 грн. процентів за користування чужими коштами, 22086,52 грн. інфляційних, 9003,64 грн. 3% річних

Представники сторін:

позивача: Головенько В.П. - адвокат, діє згідно ордеру №125725 від 10.12.2019

відповідача: Шамрай В.В. - адвокат, діє згідно довіреності № б/н від 28.11.2019

Рішення ухвалюється 16.01.2020 року, оскільки в судовому засіданні 21.12.2019 року оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" м. Київ до Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 776116,74 грн., з яких 443504,42 грн. заборгованості за переданий товар, 155165,72 грн. пені, 146356,44 грн. процентів за користування чужими коштами, 22086,52 грн. інфляційних, 9003,64 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.03.2018 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №ФІ-03/18, за умовами якого позивач зобов`язався передавати у власність відповідача узгодженими партіями товар, а відповідач зобов`язався прийняти товар та сплачувати за нього певну грошову суму. Найменування товару його кількість і ціна зазначаються в специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною даного договору. Вказує, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 443504,42грн. Водночас, відповідач не сплатив позивачу вказану суму вартості поставленого товару, що і стало підставою для подання даного позову та нарахування пені, процентів за користування чужими коштами, інфляційних та 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.10.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі №924/1120/19, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 листопада 2019р.

25.11.2019р. суд відклав підготовче засідання на 10.12.2019р.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" про забезпечення позову.

Згідно ухвали суду від 10.12.2019р. підготовче провадження у справі №924/1120/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 грудня 2019 року.

21.12.2019р. у судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК оголошено перерву на 16 січня 2020р.

Присутній в судовому засіданні 16.01.2020р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. У відповіді на відзив від 12.12.2019р. не погоджується із доводами представника відповідача та зазначає, що специфікація не є первинним документом з точки зору бухгалтерського обліку, оскільки у ній не зафіксований факт здійснення господарської операції, а первинним документом є видаткова накладна, яка підписується сторонами під час передачі товару. Крім того, за умовами п. 7.1 договору відповідач в разі незгоди з ціною мав повідомити позивача про різницю ціни між специфікацією та видатковою накладною, але відповідач цього не зробив, підписав видаткову накладну без будь-яких зауважень. Таким чином, як вказує позивач, твердження відповідача щодо невірної ціни товару та розрахунки штрафних санкцій з іншою ціною є безпідставними, та такими, що суперечать умовам договору. Крім того, зазначає, що не погоджується із зменшенням санкцій до 10000,00грн., оскільки відповідач мав сплатити вартість товару за договором ще 25.10.2018 року, однак, жодної оплати не здійснив. При цьому, у 2018р., коли відповідач мав розрахуватись, у останнього був високий врожай принаймі озимої пшениці. Також відповідач у 2018 р. отримав попередню оплату в рахунок майбутньої поставки пшениці в розмірі 1782000,00грн., протягом 2018-2019 років придбав консультаційні та посередницькі послуги на суму 528 000,00 грн. Отже, у відповідача були наявні грошові кошти, які перевищували розмір заборгованості перед позивачем. Звертає увагу, що позивач є дистриб`ютором товару і був змушений з власних коштів сплатити виробнику за передані відповідачу товари, що негативно вплинуло на діловий та майновий стан позивача. Крім того, вказує, що нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами передбачено укладеним між сторонами договором купівлі-продажу.

Представник відповідача вказує, що позов підлягає лише частковому задоволенню. У відзиві на позов звертає увагу суду, що позивач помилково нарахував заборгованість у розмірі 443504,42грн. по ціні, яка зазначена у видаткових накладних, що не відповідає умовам п.п. 1.1, 2.1 договору. Згідно цін, вказаних у специфікаціях, відповідачем закуплено товарів на меншу суму, і розмір основної суми заборгованості становить 440574,90грн. Враховуючи помилкове зазначення суми основного боргу, позивач неправильно розрахував і суму пені, яка за підрахунками відповідача становить 148226,28грн за період з 26.10.2018р. по 09.10.2019р. При цьому, відповідач просить зменшити розмір пені до 10000,00грн., оскільки кредитору не було заподіяно жодних збитків, а порушення умов договору мало місце в силу обставин, які не залежали від його волі (низька врожайність у поточному році, що не дозволило отримати прогнозований дохід). Крім того, вказує про неправильність розрахунку заборгованості за користування чужими коштами, яка за підрахунками відповідача становить 145389,71грн. Звертає увагу на безпідставність нарахування 3% річних, оскільки позивач нарахував заборгованість за користування чужими грошовими коштами, що має однакову правову природу. Також зазначає про неправильність нарахування інфляційних втрат, оскільки нарахування можливе лише в сумі 21968,30грн.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

12.03.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (далі - продавець) та приватним підприємством сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу №ФІ-03/18 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого відповідно до цього Договору Продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару). Найменування Товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна, а також валютний еквівалент ціни товару, зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про сорт, асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар, в тому числі категорії насіння, їх схожість, вологість. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна. Якість Товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладній).

У відповідності до п. 2.1 договору кількість, найменування (номенклатура, асортимент, сорт) і ціна кожної партії Товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, яка видана на підставі Специфікації або без такої.

Загальна кількість Товарів, їх часткове співвідношення (номенклатура, асортимент, сортамент) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами Товару, який планується поставити Покупцеві може бути зафіксовано Сторонами цього Договору у Специфікації та/або в Протоколі поставок, які плануються. У разі якщо Сторони не погодили загальну кількість Товарів, їх часткове співвідношення (номенклатуру, асортимент, сортамент) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами Товару у відповідному Протоколі та/або Специфікації, то загальна кількість Товару визначається за всіма видатковими накладними, підписаними Сторонами цього Договору або їх представниками (п. 2.2 договору).

За умовами п. 3.1.1 договору покупець зобов`язаний сплатити в обумовлений строк ціну товару згідно з п. 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах:

а) якщо Сторони або їх представники підписали Специфікацію, в якій міститься графік оплати Товару, то Покупець оплачує Продавцеві Товар згідно із зазначеним графіком. Графік оплати Товару може бути передбачений в окремому підписаному Сторонами або їх представниками документі, який буде також невід`ємною частиною цього договору;

б) якщо сторони або їх представники підписали специфікацію і не погодили строки (терміни) оплати товару, то покупець повинен оплатити товар продавцю до його постачання, а саме протягом трьох календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації;

в) якщо Сторони або їх представники не підписали Специфікацію, однак Продавцем був виданий Покупцеві рахунок-фактура, в якому міститься термін "передплата", або термін "передплата" зовсім не міститься, то Покупець повинен оплатити партію Товару за таким рахунком до її постачання, а саме протягом одного календарного дня (термін дії рахунку-фактури) з моменту виписки рахунку-фактури. Якщо оплата Товару за таким рахунком-фактурою була проведена Покупцем по закінченню одного календарного дня, то Продавець зобов`язується, на свій розсуд, або повернути сплачену Покупцем суму, або поставити Товар, передбачений в рахунку-фактурі;

г) якщо поставка конкретної партії Товару не узгоджена Сторонами у відповідній Специфікації (здійснюється без Специфікації), то Покупець оплачує Продавцеві Товар за видатковою накладною протягом трьох календарних днів з дати прийняття Товару.

Згідно п. 4.3 договору з дня, коли Товар Покупцем має бути оплачений, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати Товару, понад неустойку і збитки (ст.536, п.2 ст.625, п.3 ст.692 ЦК України). Керуючись принципом свободи договору, Сторони домовилися, що відсотки за користування чужими грошовими коштами, передбачені умовами цього Договору, не є неустойкою (штрафом, пенею).

За умовами п. 4.4 договору відповідно до ст.625 ЦК України Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами: а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем; б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.4.Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.4. Договору.

Відповідно до п. 4.5 договору з метою спрощення математичних розрахунків Сторони погодили наступний порядок розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, які визначені в п.п. 4.4. цього Договору, таким чином: а) 0,1% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений Покупцем; б) 0,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.5. цього Договору; в) 1,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.5. цього Договору. Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, та сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені у Специфікації або в іншому погодженому Сторонами або їх представниками документі.

Сторони вирішили, що для стягнення (розрахунку) неустойки, пені, штрафу, збитків, процентів за користування чужими грошовими коштами застосовуються ціни на Товар, які зафіксовані у видаткових накладних (п. 4.7.4 договору).

За умовами п. 4.11 договору грошові кошти за цим договором перераховуються в безготівковій формі в національній валюті на поточний рахунок продавця, зазначений у цьому договорі.

Пунктом 7.1 договору визначено, що приймання товару здійснюється Покупцем в момент його передачі Продавцем. Покупець зобов`язаний перевірити найменування товару (номенклатуру, асортимент, сорт), його кількість, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), термін придатності, цілісність упаковки, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і упаковки. У випадку їх виявлення або виявлення яких-небудь інших відступів від договірних умов Покупець зобов`язаний негайно, до закінчення процедури прийняття товару, письмово заявити про це Продавцю, а також вказати на відступи від даного договору та/або недоліки товару у відповідній видатковій накладній. У разі відсутності такої заяви і закінчення процесу прийому товару Покупцем, що підтверджено оформленням відповідної видаткової накладної, в якій не зазначено представником Покупця та Перевізником (за наявності і експедитором) недоліки товару та/або відступи від договору, претензії від Покупця щодо недоліків товару (зовнішнього вигляду, упаковки, кількості, терміну придатності і т.п.) продавцем не приймаються, а також Покупець не може посилатися на дані недоліки та/або відступи від договору у суді.

Згідно п. 8.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого п.п. 3.1.1 та 3.1.2 договору покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу за кожен день прострочення платежу незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало бути виконано покупцем. Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої у п.п. 8.4.1 цього договору, до трьох років.

Специфікації та видаткові накладні підписуються сторонам або їх представниками. Надання Покупцем права своєму працівникові (третій особі, представнику) отримати товар у Продавця є письмовою згодою Покупця зі змістом видаткових накладних, за якими такий працівник одержав товар від Продавця, а також з тим, що такі видаткові накладні є невід`ємною частиною цього договору. Сторони цього договору вирішили, що ті специфікації, видаткові накладні, які виписані (підписані) після укладення цього договору, відповідним чином доповнюють умови цього договору, збільшують кількість товару та/або встановлюють нове найменування товару і пропорційно збільшують ціну товару за цим договором, визначену на момент його укладення (п. 9.2 договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року (п. 10.1 договору).

Дія цього договору продовжується на тих же умовах на наступний календарний рік (тобто до 31 грудня наступного року включно), якщо в останній місяць строку дії цього договору будь хто із сторін не направить іншій стороні заяву про припинення дії цього договору (п.10.2 договору).

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

У відповідності до умов договору № ФІ-03/18 купівлі-продажу від 12.03.2018р. між сторонами підписано специфікації, а саме:

- №1 від 12.03.2018 року на суму 107076,48грн.;

- №2 від 12.03.2018р. на суму 92217,78грн.;

- №3 від 12.03.2018р. на суму 173544,82грн.;

- №4 від 24.05.2018р. на суму 7296,24грн.;

- №5 від 24.05.2018р. на суму 22194,96 грн.;

- №6 від 05.06.2018р. на суму 14 631,72 грн.;

- №7 від 06.06.2018р. на суму 11571,36грн.;

- №8 від 20.06.2018р. на суму 11411,52грн.

Усі специфікації містять графік оплати товару: до 25.10.2018р. - 100% від загальної ціни товару, за специфікацією, а у випадку зміни курсу долара США - 100,00% від доларового еквіваленту загальної ціни товару, згідно з п. 4.7 договору купівлі-продажу.

У відповідності до умов договору та специфікацій позивач передав відповідачу товар на загальну суму 443504,42грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема, згідно накладної №190 від 04.04.2018р. на суму 175746,36грн., №191 від 04.04.2018р. на суму 70639,86грн., №251 від 11.04.2018р. на суму 21577,92грн., №252 від 11.04.2018р. на суму 108434,48грн., №553 від 25.05.2018р. на суму 7296,24грн., №554 від 25.05.2018р. на суму 22194,96грн., №610 від 06.06.2018р. на суму 14631,72грн., №626 від 07.06.2018р. на суму 11571,36грн., №673 від 22.06.2018р. на суму 11411,52грн. Усі видаткові накладні підписані та скріплені відтисками печаток сторін. Від відповідача видаткові накладні підписані директором Горобцем Володимиром Даниловичем.

Поставка та отримання відповідачем товару підтверджується також товарно-транспортними накладними №45 від 22.06.2018р., №177 від 11.04.2018р., №85 від 25.05.2018р., №9 від 06.06.2018р., №18 від 07.06.2018р., №283 від 04.04.2018р., довіреністю № 3 від 12.03.2018р.

25.01.2018р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар. Вимога отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, обґрунтовуючи необхідність зменшення штрафних санкцій відповідач подав в матеріали справи: лист - вимогу АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 02.10.2019р., звернення відповідача до вищевказаної корпорації від 04.10.2019р., довідку управління агропромислового розвитку екології та природних ресурсів Ярмолинецької районної державної адміністрації № 02/265 від 28.08.2019р. видану відповідачу про те, що урожайність озимої пшениці останнього у 2018 році становила 75,0 га, у 2019 році - 23,5 га, а також акт обстеження посівів сільськогосподарських культур від 26.06.2019р., згідно якого встановлено, що внаслідок несприятливих погодно-кліматичних умов 2018 року, посіви озимої пшениці увійшли у зиму зрідженими, з березня по травень 2019 року була надмірна кількість опадів, яка спричинила розвиток хвороб, що призвело до низької урожайності посівів озимої пшениці.

Позивач в заперечення щодо зменшення штрафних санкцій подав в матеріали справи дистриб`юторський договір №02/01-АСІ/ТДН від 02.01.2018 року, укладений між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Нертус", ухвалу Печерського районного суду міста Києва у справі №757/42332/19-к від 12.08.2019р.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги №б/н від 31.10.2019р. з додатками № 1 та № 2, акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 31.10.2019р., банківську виписку з рахунку, згідно якої 12.11.2019р. позивач перерахував 4000,00грн. за послуги адвоката.

Аналізуючи надані докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 12.03.2018 року між сторонами укладено договір купівлі- продажу №ФІ-03/18, за умовами п. 1.1 якого позивач зобов`язався передавати узгодженими партіями товар у власність відповідача, а відповідач зобов`язався приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму.

Також в п. 1.1 договору сторони визначили, що найменування Товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна, а також валютний еквівалент ціни товару, зазначаються у Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього Договору. Залежно від Товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про сорт, асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про Товар, в тому числі категорії насіння, їх схожість, вологість. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про Товар, яка їм необхідна.

Між сторонами підписано специфікації до договору купівлі - продажу, а саме: специфікацію №1 на суму 107076,48грн., специфікацію №2 на суму 92217,78грн. та специфікацію №3 на суму 173544,82грн. від 12.03.2018 року, 24.05.2018р. підписано специфікації №4 та №5, за умовами яких продавець зобов`язався продати покупцю товар на суму 7296,24грн. та 22194,96грн. відповідно. 05.06.2018р. між сторонами підписано специфікації №6 про продаж товару на суму 14631,72грн., №7 від 06.06.2018р. на суму 11571,36грн. та №8 від 20.06.2018р. на суму 11411,52грн.

Згідно п. 2.1 договору кількість, найменування (номенклатура, асортимент, сорт) і ціна кожної партії Товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, яка видана на підставі Специфікації або без такої.

У відповідності до умов договору та специфікацій позивач передав відповідачу товар на загальну суму 443504,42грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема згідно накладної №190 від 04.04.2018р. на суму 175746,36грн., №191 від 04.04.2018р. на суму 70639,86грн., №251 від 11.04.2018р. на суму 21577,92грн., №252 від 11.04.2018р. на суму 108434,48грн., №553 від 25.05.2018р. на суму 7296,24грн., №554 від 25.05.2018р. на суму 22194,96грн., №610 від 06.06.2018р. на суму 14631,72грн., №626 від 07.06.2018р. на суму 11571,36грн., №673 від 22.06.2018р. на суму 11411,52грн.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 3.1.1 договору покупець зобов`язаний сплатити в обумовлений строк ціну товару згідно з п. 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах, зокрема: а) якщо Сторони або їх представники підписали Специфікацію, в якій міститься графік оплати Товару, то Покупець оплачує Продавцеві Товар згідно із зазначеним графіком. Графік оплати Товару може бути передбачений в окремому підписаному Сторонами або їх представниками документі, який буде також невід`ємною частиною цього договору.

У підписаних між сторонами специфікаціях визначений графік оплати товару: до 25.10.2018р. - 100% від загальної ціни товару, за кожною специфікацією, а у випадку зміни курсу долара США - 100,00% від доларового еквіваленту загальної ціни товару, згідно з п. 4.7 договору купівлі - продажу.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу 443504,42грн. вартості поставленого товару у строк до 25.10.2018 року.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не розрахувався із позивачем за поставлений товар, доказів протилежного матеріали справи не містять, у зв`язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідача 443504,42 грн. вартості поставленого товару підлягає задоволенню.

Доводи відповідача з приводу того, що до сплати за поставлений товар підлягає сума в розмірі 440574,90грн., оскільки оплата за договором купівлі-продажу повинна здійснюватись згідно ціни, зазначеної у специфікаціях, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 7.1 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу приймання товару здійснюється відповідачем в момент його передачі. При цьому, у разі виявлення відповідачем під час передачі товару будь-яких відступів від договірних умов він зобов`язався негайно, до закінчення процедури прийняття товару, письмово заявити про це позивачу, а також вказати на відступи від договору у відповідній видатковій накладній. У разі відсутності такої заяви і закінчення процесу прийому товару відповідачем, що підтверджено оформленням відповідної видаткової накладної, в якій не зазначено представником відповідача та Перевізником (за наявності і експедитором) недоліки товару та/або відступи від договору, претензії від відповідача щодо недоліків товару (зовнішнього вигляду, упаковки, кількості, терміну придатності і т.п.) позивачем не приймаються, а також відповідач не може посилатися на дані недоліки та/або відступи від договору у суді.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи видаткових накладних №190 від 04.04.2018р., №191 від 04.04.2018р., №251 від 11.04.2018р., №252 від 11.04.2018р., №553 від 25.05.2018р., №554 від 25.05.2018р., №610 від 06.06.2018р., №626 від 07.06.2018р., №673 від 22.06.2018р., останні підписано та скріплено відтиском печатки відповідача без будь-яких зауважень щодо ціни товару та записів про відступ від договірних умов. При цьому суд враховує, що усі видаткові накладні зі сторони відповідача підписані директором ППСГВ "Велика Родина" ОСОБА_1 , який в силу приписів ч. 1 ст. 92 ЦК України є уповноваженою особою, через яку юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків. Саме директор відповідача підписував договір купівлі-продажу № ФІ-03/18 від 12.03.2018р. та специфікації до нього, і був обізнаний про умови, в тому числі і ціну товару, на яких сторони домовлялись передати товар.

Таким чином, враховуючи, що відповідач прийняв поставлений позивачем товар за ціною, вказаною у видаткових накладних, без будь-яких зауважень, то до сплати відповідачем підлягає вартість товару, вказана у видаткових накладних, у розмірі 443504,42 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати вартості поставленого товару, позивач заявив до стягнення 155165,72грн. пені за період з 26.10.2018р. по 18.09.2019р.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 8.4.1 договору передбачили, що за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого п.п. 3.1.1 та 3.1.2 договору покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу за кожен день прострочення платежу незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало бути виконано покупцем.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку про правомірність такого нарахування за період з 26.10.2018р. по 18.09.2019р. Однак, кількість днів прострочення за вказаний позивачем період становить 328 днів, в той час як позивач вказав 362 дні. У зв`язку із зазначеним правомірним буде нарахування пені в сумі 140791,39грн. У стягненні 14 374,33 грн. пені слід відмовити, в зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Відповідач у відзиві на позов від 04.12.2019 вказує на наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій до 10000,00грн.

Суд зазначає, згідно ч. 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Суд приймає до уваги, що розмір пені, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, становить 140791,39грн. В той же час матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій. Поданий позивачем дистриб`юторський договір № 02/01-АСІ/ТДН від 02.01.2018р. свідчить лише про наявність договірних відносин між ТОВ "Торговий дім "Нертус" та позивачем, а також про здійснення останнім підприємницької діяльності з розповсюдження на території України засобів захисту рослин, насіння і т.д., яка згідно норм ст. 42 ГК України є самостійною та здійснюється на власний ризик. При цьому проведення оплати за отримані від ТОВ "ТД "Нертус" препарати згідно розділу 4 дистриб`юторського договору мало здійснюватись у погоджені сторонами строки незалежно від отримання коштів від інших осіб, в тому числі і від відповідача.

Також суд враховує, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення відсотки за користування грошовими коштами в сумі 146356,44 грн., інфляційні втрати в сумі 22086,52 грн. та 3% річних. Нарахування і стягнення вказаних сум є способом захисту майнового права й інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.

Усі вищевказані обставини дають підстави для висновку про відсутність збитків внаслідок прострочення поставки товару відповідачем та неспівмірність вимог про стягнення пені в порівнянні з вартістю переданого та неоплаченого товару за договором (443504,42 грн.). Тому суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір пені.

В той же час суд приймає до уваги, що відповідач не вживав заходів щодо виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу № ФІ-03/18 від 12.03.2018р. При цьому посилання відповідача на низький показник врожайності суд не приймає до уваги, оскільки відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий товар у строк до 25.10.2018р., а низька врожайність посівів озимої пшениці мала місце у 2019 році.

Зважаючи на викладене, суд, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 70395,69 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Також позивач нарахував відповідачу 146356,44грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 26.10.2018р. по 23.01.2019р., 3 % річних в сумі 9003,64грн. за період з 26.10.2018р. по 09.10.2019р., інфляційні втрати в сумі 22086,52грн. за листопад 2018р. - серпень 2019р.

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/778/18 від 22.08.2019р., термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Як вбачається із змісту п. 4.3 договору, сторони визначили, що з дня, коли Товар Покупцем має бути оплачений, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати Товару, понад неустойку і збитки (ст.536, п.2 ст.625, п.3 ст.692 ЦК України).

При цьому, за умовами п. 4.4 договору, відповідно до ст.625 ЦК України Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами: а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем; б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.4.Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.4. Договору.

Відповідно до п. 4.5 договору з метою спрощення математичних розрахунків Сторони погодили наступний порядок розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, які визначені в п.п. 4.4. цього Договору, таким чином: а) 0,1% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений Покупцем; б) 0,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.5. цього Договору; в) 1,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.5. цього Договору.

Проаналізувавши зміст п.п. 4.3-4.5 договору, суд дійшов висновку, що погоджені сторонами у договорі та заявлені до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою є відсотками, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України (інший розмір процентів (3% річних) встановлений договором). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, право на стягнення яких передбачено приписами ст. 536 ЦК України, у договорі купівлі-продажу № ФІ-03/18 від 12.03.2018р. окремо не визначався. За таких підстав позивач має право на стягнення лише відсотків, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі, передбаченому п. 4.4 договору.

Суд встановив, що у зв`язку із несвоєчасною оплатою товару, позивач має право на стягнення відсотків в межах заявленого ним періоду з 26.10.2018р. по 09.10.2019р. При цьому зважаючи на поданий позивачем розрахунок та враховуючи межі заявлених позивачем вимог, обґрунтованим є нарахування: 13305,12грн. (36,5 % річних) за 30 календарних днів, 133051,32грн. (182,5 % річних) за 60 календарних днів, а також 9003,64 грн. (3% річних) за період з дати закінчення шістдесяти календарних днів (з 24.01.2019 по 09.10.2019, що становить 259 днів, в той час як позивач помилково при розрахунку 3 % річних за період з 26.10.2018р. по 09.10.2019р. вказав 247 днів прострочення). Отже, до стягнення підлягають 155 360,08 грн. відсотків.

При вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд враховує, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатись й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку, що нарахування інфляційних є правомірним, обґрунтованим та заявленим позивачем в межах максимально можливого розміру за обрахований період, а тому вимога про стягнення 22086,52грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають часткову задоволенню у розмірі 443504,42грн. заборгованості за переданий товар, 70395,69грн. пені, 155360,08грн. відсотків, 22086,52грн. втрат від інфляції. У позові в частині стягнення 84770,03грн. пені необхідно відмовити.

При розподілі судових витрат суд враховує, що згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач заявив до стягнення 4000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу та 11641,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд встановив, що надання адвокатом Головеньком В.П. адвокатських послуг в господарському суді Хмельницької області у справі №924/1120/19 підтверджується договором про надання правової допомоги №б/н від 31.10.2019, укладеним між адвокатом та ТОВ "Агроспецінвест", додатками до договору від 31.10.2019, актом виконаних робіт за договором на суму 4000,00грн., випискою з рахунку від 12.11.2019, згідно якої ТОВ "Агроспецінвест" перерахувало на рахунок АБ "Віталія Головенько" 4000,00грн. в якості оплати за послуги адвоката та ордером №125725 від 10.12.2019. Адвокат Головенько В.П. приймав участь як представник позивача в підготовчому засіданні 10.12.2019 та в судових засіданнях під час розгляду справи по суті 21.12.2019 та 16.01.2020.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/1120/19, у зв`язку із чим заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн. є підтвердженими та підлягають відшкодуванню в сумі 3925,92 грн. з урахуванням часткового задоволення позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Також суд відповідно до ст. 129 ГПК України вважає за необхідне покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати по оплаті судового збору.

При розподілі судових витрат суд врахував п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 27, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 232, 233,236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" м. Київ до Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" с.Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 776116,74 грн., з яких 443504,42 грн. заборгованості за переданий товар, 155165,72 грн. пені, 146356,44 грн. процентів за користування чужими коштами, 22086,52 грн. інфляційних, 9003,64 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва "Велика Родина" (Хмельницька область, Ярмолинецький район с.Жилинці, код 38283176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 23, офіс 1109, код 36862239) 443504,42грн. (чотириста сорок три тисячі п`ятсот чотири гривні 42 коп.) заборгованості за переданий товар, 70395,69грн. (сімдесят тисяч триста дев`яносто п`ять гривень 69 коп.) пені, 155 360,08грн. (сто п`ятдесят п`ять тисяч триста шістдесят гривень 08 коп.) відсотків, 22086,52грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят шість гривень 52 коп.) втрат від інфляції, 11426,14грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 14 коп.) судового збору, 3925,92грн. (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять гривень 92 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні 84770,03грн. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.01.2020.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1 - до справи,

2 - позивачу (02002, м. Київ, вул. Раскової, 23, офіс 1109),

3 - відповідачу (31345, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Жилинці),

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.