Рішення № 87085961, 23.01.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.2020 Справа № 920/1208/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Заєць С.В.,

при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1208/19

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул.. Садова, 33, код 40456009)

до відповідача Лучанінова Олександра Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 19162 грн 57 коп.,

УСТАНОВИВ:

09.12.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11819 грн 14 коп. (з яких: 10964 грн 47 коп. заборгованість з орендної плати, 854 грн 67 коп. - пеня) за неналежне виконання Договору оренди нерухомого комунального майна ДЗРП -0183 від 12.10.2018.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.12.2019 відкрите провадження у справі № 920/1208/19, відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовну заяву до 02.01.2020.

18.12.2019 позивачем надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в обґрунтування якої позивач зазначає, що в результаті нарахування орендної плати та пені за користування комунальним майном за договором ДЗРП-0183 від 12.10.2018 за серпень-листопад 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась, зокрема станом на 30.11.2019 складає 19162 грн 57 коп. (з яких 17277 грн 75 коп. - заборгованість з орендної плати, 1884 грн 82 коп - пеня). Зазначену суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

Враховуючи, положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, де позивачу надано право збільшувати розмір позовних вимог, суд приймає до уваги подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог та розглядає справу з урахуванням цієї заяви.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвала господарського суду Сумської області від 11.12.2019 про відкриття провадження у справі № 920/1208/19 надіслана судом за місцезнаходженням відповідача, зазначений позивачему позовній заяві (АДРЕСА_1 ).

23.12.2019 ухвала господарського суду від 11.12.2019, що була надіслана за місцезнаходженням відповідача повернута до суду з відміткою пошти "інші причини".

Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв станом на 23.01.2020 суду не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

12.10.2018 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Лучаніновим Олександром Дмитровичем (далі Відповідач) було укладено; договір оренди нерухомого комунального майна ДЗРП-0183 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передав, а Орендарі; прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах визначених цим Договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, б. 21, площею 36,5 м2, право на оренду якого Орендар набув на підставі наказу Орендодавця від 14.09.2018 року № 06.01-10/189.

Відповідно до п. 9.1. строк дії Договору встановлено на два роки одинадцять місяців з 12.10.2018 року до 11.09.2021 року.

Орендоване нерухоме майно було передане Відповідачу на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.10.2018, яким на даний час Відповідач продовжує користуватись.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3., 4.7., 4.8. Договору розрахунок орендної плати здійснений відповідно до конкурсних пропозицій на підставі чинної Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу. Орендна плата щомісячно перераховується Орендарем в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням ПДВ. За несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати Орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування орендної плати припиняється з дня наступного за днем підписання акту приймання-передачі Об`єкта оренди Орендодавцю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі в сумі 17 277 грн 75 коп. за період з 01.10.2018 року до 30.11.2019.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 285 ГК України та ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить оренду плату незалежно від наслідків господарчої діяльності.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, зокрема розрахунком суми заборгованості з відображенням нарахованої орендної плати та часткових оплат. Відповідач не подав ні доказів сплати боргу у повному обсязі, ні аргументованих заперечень проти позовних вимог.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17277 грн 75 коп. заборгованості по орендній платі за договором оренди нерухомого комунального майна ДЗРП-0183 від 12.10.2018.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.7. договору, за несвоєчасну або не в повному обсязі сплачену орендну плату орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з поданим розрахунком, відповідно до п. 4.7. договору, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 1884 грн 82 коп. за період з 01.12.2018 до 01.11.2019, виходячи з суми заборгованості з орендної плати за місяць з урахуванням часткових оплат.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно своєчасної сплати орендної плати, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 1884 грн 82 коп. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно питання юрисдикції розгляду справи суд керується наступним:

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.08.2019 року до вказаного реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Відповідача - фізичної особи-підприємця Лучанінова Олександра Дмитровича. Підстава - власне рішення. Номер запису - 26240060006000306.

Так, Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України в редакції 2017 року, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1).

Отже, відповідно до вказаних змін, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а також у постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 724/38/18.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник щодо не належного виконання відповідачем Договору оренди нерухомого комунального майна ДЗРП-0182 від 12.10.2018, який був укладений між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та саме Фізичною особою-підприємцем Лучаніновим Олександром Дмитровичем.

Таким чином, правовідносини сторін виникли з виконання правочину (договору оренди) у господарській діяльності.

Щодо цього питання, Верховний Суд в постанові по справі № 910/8729/18 від 13.02.2019 року роз`яснив, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналіз змісту позову свідчить про те, що правовідносини сторін виникли з Договору оренди нерухомого комунального майна, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з надання нерухомого майна в оренду, зобов`язання за яким із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст.4 Закону України від 15травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року (справа № 910/8729/18, провадження № 12-294гс18).

Отже враховуючи вищезазначене, спір у даній справі розглядається за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судові витрати, в тому числі і судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Лучанінова Олександра Дмитровича (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40456009) 17277 грн 75 коп. заборгованості з орендної плати, 1884 грн 82 коп. пені, 1921 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 23.01.2020.

Суддя С.В. Заєць