Ухвала суду № 87085873, 23.01.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.01.2020 р. Справа№ 914/160/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М., розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ», м. Хмельницький

про забезпечення прозову у справі №914/160/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ», м. Хмельницький»,

до відповідача: Приватного підприємства «ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ», м. Львів

про стягнення штрафних санкцій за договором у розмірі 1 393 191,45грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» до Приватного підприємства «ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ» про стягнення штрафних санкцій за договором у розмірі 1 393 191,45грн. Разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову (вх.№159/20 від 21.01.20р.) шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, які належать Приватному підприємству «ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ» та знаходяться на його рахунках, а також накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить Приватному підприємству «ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ» в розмірі суми стягнення.

Подана заява обґрунтована тим, що відповідач несвоєчасно оплатив позивачу товар, отриманий згідно договору купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 1 393 191,45грн. штрафних санкцій у формі пені та штрафу, що є предметом позовних вимог у даній справі.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань перед позивачем та іншими кредиторами, вчиняє дії з відчуження нерухомого майна, які, на думку позивача, свідчать про ухилення від виконання рішень судів про стягнення сум заборгованості з відповідача.

В обґрунтування вказаних обставин позивач покликається на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного державного реєстру судових рішень.

Дослідивши обставини та докази, якими позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до положень ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Забезпечення позову також як обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивачу у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Вирішення питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, ай інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до 7.1. згаданої вище постанови у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого однорідного чи оодібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Арешт майна – це судове обмеження свободи власника майна розпоряджатися ним до визначення його дальшої долі. Процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його описі, опечатуванні і передачі на зберігання.

Предметом спору у справі № 914/160/20 є стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» (продавець) та Приватним підприємством «ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ» (покупець), відповідно до якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року, а покупець – прийняти й оплатити її вартість на умовах та в порядку, визначених цим договором.

З урахуванням предмету позову у даній справі – стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 393 191,45 грн., звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов`язань за спірними договорами, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідачів тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.

Доводи позивача у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019, і відповідно, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договору, безпосередньо є предметом позову у даній справі, а факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов`язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому основна сума за отримання товару за договором відповідачем оплачена за твердженням заявника.

Твердження позивача у заяві про забезпечення позову про те, що відповідачем можуть вживатися заходи, спрямовані на приховування грошових коштів, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, як і не обґрунтовано тієї обставини, що відповідачем вчинено або вчиняються дії з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема, що ним вчиняються дії, спрямовані на стійке зменшення обігових коштів, зменшення ліквідності основних засобів, припинення основної господарської діяльності, тощо.

Додані до заяви про забезпечення позову копії листів банківських установ про відкриті рахунки відповідача та залишок коштів на них таких обставин не доводять, оскільки як вбачається із змісту останніх вони містять лише інформацію про хід виконання постанов про арешт коштів та залишок коштів на рахунках на певну дату.

Сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем не є єдиною та достатньою підставою для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти. Із поданої заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів не вбачається, що наявні зараз чи отримані у майбутньому грошові кошти будуть безповоротно вилучені відповідачем із його господарської діяльності.

Не доводять обставин, на які покликається позивач в обґрунтування необхідності забезпечення позову, і долучені до заяви відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки зазначена в них інформація стосується іншої юридичної особи (ТОВ «ЛАН-ОІЛ»). В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази пов`язаності вказаної юридичної особи з відповідачем чи засновниками відповідача.

Суд звертає увагу позивача, що згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні та заявником суду не надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 21.01.2020 (вх..№159/20 від 21.01.2020).

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

3. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

4. Ухвалу підписано 23.01.2020.

Суддя Коссак С.М.