Рішення № 87085785, 13.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2711/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської філії ПАТ «Укртелеком», м.Київ

до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації, смт Іванків Іванківського району Київської області

про стягнення грошових коштів

У судовому засіданні брали участь:

представник позивача: Чорноморець Я.А. (довіреність №3798 від 10.12.2018, посвідчення адвоката №000380 від 22.06.2018);

представник відповідача : не з`явився

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 31.10.2019 Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської філії ПАТ «Укртелеком» (далі – позивач, Філія) звернулось до Господарського суду Київської області (далі – суд) із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (далі – відповідач, Управління) про стягнення з останнього 350 206,07грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5 253,00грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та вказує, що Філією було надано телекомунікаційні послуги у період з 01.01.2019 по 31.07.2019 на пільгових умовах на загальну суму 350 206,07грн, які відповідачем у свою чергу оплачені не були.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив та зазначив, що всі платежі, які здійснює Управління проводяться на підставі кошторисних призначень, згідно затверджених кошторисові та коштів, передбачених на конкретні цілі, відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що будь-які зобов`язання та платежі бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України» не передбачено субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом, а тому у відповідача відсутні зобов`язання щодо надання компенсації витрат за надання послуг зв`язку громадянам пільгових категорій у 2019 році. Крім того, зазначає, що договір №21 від 19.01.2015, який був укладений між позивачем та відповідачем був припинений на підставі п.5.3, у зв`язку із надісланням 15.11.2017 Управлінням до Філії відповідної заяви (повідомлення). Таким чином, з січня 2019 року по теперішній час між позивачем та відповідачем не укладено жодного договору щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання комунікаційних послуг на пільгових умовах, яким би було визначено механізм господарсько-договірних зобов`язань.

1.3. Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо обставин викладених відповідачем та зазначив, що відповідач як орган, уповноважений державою від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов`язаний належно у відповідності до вимог чинного законодавства виконувати свій обов`язок з відшкодування позивачу вартості телекомунікаційних послуг. Вказує, що посилання Управління на відсутність укладеного договору не заслуговує на увагу, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення відповідного договору, а зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Також посилання відповідача на Закон України «Про Державних бюджет України» не заслуговує на увагу, оскільки право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам – пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що відповідний Закон видатків на ці потреби не передбачає, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства яким унормовано надання соціальних пільг.

1.4. Інших заяв по суті спору сторонами подано до суду не було.

2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

У відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі останнього, яке судом на підставі ст. 42 ГПК України було задоволено, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 25.11.2019 (протокол судового засідання від 25.11.2019).

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.11.2019 та запропоновано учасникам справи подати до суду у встановлений строк заяви по суті справи, передбачені ст. 161 ГПК України.

На підставі ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні 25.11.2019 оголошено перерву до 09.12.2019.

За результатами підготовчого засідання 09.12.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 13.01.2020, про що постановлено відповідну ухвалу від 09.12.2019.

На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 13.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.

Статтею ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання; державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (далі - Правила), телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У свою чергу, позивач як оператор телекомунікаційних послуг має обов`язок надавати телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства».

Норми вказаних законів закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, що означає: безумовному обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають встановлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Водночас, ані Законом України «Про телекомунікації» ані Правилами не передбачено обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі та можливості позивачу як оператору телекомунікаційних послуг відмовитись від надання відповідних послуг пільговим категоріям споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Як визначено ст.11 ЦК України, зокрема, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не відшкодовано йому 350 206,07грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання споживачам телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2019 по 31.07.2019.

У підтвердження заявлених вимог, позивачем надано складені ним акти звірки розрахунків за формою « 2-пільга» за період з січня по липень 2019 року (т. 1 а.с. а.с.26, 33, 40, 47, 55, 62, 69) , а також розрахунками видатків на відшкодування витрат за період з січня по липень 2019 року (т. 1 а.с. 27-29, 34-36, 41-43, 48-50, 56-58, 63-65, 70-72).

Надіслання вказаних документів позивачем відповідачу підтверджується копіями листів щодо підписання вказаних актів, а також відповідними описами вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 31, 38, 45, 54, 60, 67, 75). Крім того, позивач також надсилав зазначені документи відповідачу на його електронну пошту, що підтверджується відповідними витягами (т. 1 а.с. 32, 39, 46, 53, 61, 68, 76). Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

27.08.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №11/149 про відшкодування наданих послуг за період з 01.01.2019 по 31.07.2019 на загальну суму 350 206,07грн (т. 1 а.с.77). У відповідь на вказану претензію Управління повідомило Філію листом №01-3-2200 від 01.01.2019, що кошторисні призначення не затверджено на рівні району, незважаючи на те, що відповідно до Бюджетного кодексу України, виплати за надані послуги віднесено до видатків, що можуть здійснюватись з районних бюджетів. Крім того, зазначив про відсутність нормативно-правових аспектів, які чітко регламентують порядок розрахунків за надані послуги, за відсутності кошторисних призначень, а Управління не має можливості брати на себе бюджетні фінансові зобов`язання, тому відшкодування не здійснює (т. 1 а.с. 78).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», якою затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (далі - Положення) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг « 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/1443) затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг « 2-пільга», за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

На виконання зазначених вимог, позивачем було надано відповідачу відповідні розрахунки за період з 01.01.2019 по 31.07.2019, які складаються за результатами звірки даних позивача у формах « 2-пільга» та даних відповідача, занесених ним до реєстру осіб, які мають право на пільги. Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам у період з 01.01.2019 по 31.07.2019 відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, у Філії виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №904/10316/17 та від 15.05.2019 №922/1401/18.

Щодо заперечень відповідача про відсутність передбачених бюджетних коштів на відшкодування наданих послуг, суд зазначає наступне.

Затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для неоплати наданих послуг, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, суд також не бере до уваги посилання відповідача не те, що між сторонами у даній справі не укладались договори про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку, оскільки, як вже зазначалось вище, відповідне зобов`язання відшкодувати вартість таких послуг виникло у відповідача в силу чинного законодавства.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 350 206,07грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання споживачам телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2019 по 31.07.2019.

5. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 129, 233, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (07200, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Поліська, буд. 1, ідентифікаційний код 03193838) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, Шевченківський р-н, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 40, ідентифікаційний код 01189910) заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 350 206,07грн (триста пятдесят тисяч двісті шість грн 07 коп) та судовий збір у розмірі 5 253,09грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят три грн 09 коп).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня оголошення даної вступної та резолютивної частин рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (01601, м.Київ, Шевченківський р-н, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 40, ідентифікаційний код 01189910)

Відповідач: Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (07200, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Поліська, буд. 1, ідентифікаційний код 03193838)

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення складений та підписаний 23.01.2020.

Станом на 23.01.2020 рішення законної сили не набрало.