Рішення № 87085493, 20.01.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1320/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Овсієнко Р.М. - директор;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіаксар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Горбулівське"

про стягнення 321300,00 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіаксар" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" 203000,00грн основного боргу, 60900,00грн штрафу, 57400,00грн упущеної вигоди.

Ухвалою суду від 21.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.01.2020 о 12:30.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіаксар" (покупець, позивач) та Товаристваом з обмеженою відповідальністю" Горбулівське" (продавець, відповідач) укладено договір поставки №13/03/2019 сільськогосподарської продукції (далі Договір, а.с. 10-14), за умовами якого постачальник зобов`язався виростити та передати у власність (здійснити поставку) покупцю сільськогосподарську продукцію врожаю 2019 року ( в подальшому - "Товар") в асортименті, за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним Договором і додатками до нього, а покупець зобов`язався здійснити приймання та оплату Товару відповідно до умов Договору.

Позивач вказує, що на підставі вказаного договору здійснив попередню оплату товару в сумі 203000,00грн.

Натомість, відповідач своїх зобов`язань за договором щодо передачі товару у строк до 20.11.2019 не виконав.

21.11.2019 позивач направив відповідачу вимогу, яка залишена останнім без відповіді та виконання.

Оскільки кошти повернуто не було, відповіді на претензію не надано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 203000,00 грн попередньої оплати.

Крім того, зсилаючись на п. 10.3., 10.4. Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 60900,00грн штрафу та 57400,00грн упущеної вигоди.

Матеріали справи не містять відзиву, чи будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №13/03/2019 сільськогосподарської продукції від 13.03.2019 (а.с. 10-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами п. 7.1. Договору, оплата вартості товару покупцем здійснюється до 20.03.2019 включно.

У п. 4.3. Договору сторони встановили граничний строк поставки товару - до 20.11.2019 (включно).

Банківською випискою позивача за період з 19.03.2019 до 19.03.2019 (а.с. 15-16) підтверджено, що позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за Договором від 13.03.2019 в сумі 203000,00грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 21.11.2019 №21/11-1 (а.с. 17-18), згідно якої: - повідомляв, що станом на 22.11.2019 зобов`язання останнього щодо поставки товару згідно укладеного Договору не виконано; - вимагав протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги здійснити поставку товару та сплатити штраф у розмірі 40600,00грн; - попереджав, що у випадку прострочення поставки більше ніж на 5 календарних днів, буде вважати, що ТОВ "Горбулівське" не може виконати поставку, внаслідок чого будуть застосовуватись положення п. 10.3. Договору.

Згідно з п. 10.3. Договору, у випадку неможливості здійснити поставку з вини постачальника, останній сплачує покупцю штраф у розмірі 30% від вартості товару, та протягом трьох робочих днів з моменту отримання вимоги покупця повертає отримані за даним договором кошти.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимоги №6/121 від 06.12.2019 (а.с. 19-20), позивач вимагав сплатити штраф у розмірі 60900,00грн, 57400,00грн упущеної вигоди та протягом трьох робочих днів повернути отримані кошти у розмірі 203000,00грн.

Оскільки, не зважаючи на проведення позивачем попередньої оплати та направлення вимог, поставка товару в обумовлений договором строк не відбулася і грошові кошти відповідач не повернув, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у заявленій сумі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Оскільки п. 10.3. Договору сторони встановили штраф у розмірі 30% від вартості товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 60900,00 грн штрафу (203000,00грнХ30%) є обґрунтованою.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 57400,00 грн упущеної вигоди, то згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у ст. ст. 224, 225 ГК України.

Оскільки упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. то до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги норм права щодо необхідності встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, дій чи бездіяльності особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (збитки), наявності та розміру понесених збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідно до статті ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Позивач в обґрунтування доводів щодо заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди зсилається на п. 10.4. Договору, згідно якого постачальник зобов`язався компенсувати покупцю упущену вигоду, яка визначається як різниця вартості між ціною обумовленою даним договором та ринковою ціною товару, запропонованою трьома зерновими трейдерами в регіоні Житомирської та Київської області та не може бути меншою закупівельної ціни ТОВ "СП "Нібулон" (с. Великі Коровинці, Житомирської області) на закупку товару станом на 20.11.2019 року.

На підтвердження суми упущеної вигоди позивач зсилається на витяг з офіційного інтернет-сайту ТОВ "Нібулон" (а.с. 21), з якого вбачається, що ціна ТОВ "СП "Нібулон" на закупку товару, визначена згідно п.10.4 Договору, становила 3720,00грн, відповідно, різниця ціни по Договору та закупівельною ціною склала 820,00грн, тому сума упущеної вигоди становить 57400,00грн (820,00грн/тона Х 70,00тон).

Враховуючи те, що саме факт невиконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару призвів до не одержання позивачем доходів у заявленій сумі, реальність яких вбачається з наданих позивачем документів, а також те, що сторони у п. 10.4. Договору погодили умови та порядок їх нарахування, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення упущеної вигоди у розмірі 57400,00грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 203000,00 грн боргу, 60900,00 грн штрафу, 57400,00 грн упущеної вигоди є правомірними, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіаксар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (12316, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с. Горбулів, вул. Травнева, буд. 1 код ЄДРПОУ 41421071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіаксар" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 11А, кв. 156, код ЄДРПОУ 34586949):

- 203000,00 грн боргу;

- 60900,00 грн штрафу;

- 57400,00 грн упущеної вигоди;

- 4684,50 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.01.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- у справу;

2- 3 сторонам (рек.).