Вирок № 87083686, 22.01.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 617/1683/18

Провадження № 1-кп/616/16/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„22" січня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ЛОГВІНОВОЇ М.В.

прокурора ШАБАЛДАСА О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ЗІНЧЕНКО С.А.

представника потерпілого не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12018220260000856 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Профінтерн, Вовчанського району, Харківської області, громадянина України, українця, безпартійного, військовозобов`язаного, освіта професійно - технічна, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше судимого:

- за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 09 листопада 1998 року за ч.3 ст.140 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.46-1 КК України, відстрочено виконання на 1 рік 6 місяців;

- за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 09 лютого 2000 року за ч.3 ст.140, ст.43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 22 серпня 2006 року за ч.1 ст.309 КК України до 1 року і 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- за вироком Харківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2008 року за ч.3 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного йому покарання 26 квітня 2012 року на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2012 умовно-достроково на невідбутній строк 1 місяць 25 днів;

- за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 06 березня 2015 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття призначеного йому покарання з іспитовим строком 2 роки;

- за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово засуджений, судимості в установленому законом порядку не зняті і не погашені, на шлях виправлення не став і знов скоїв замах на таємне викрадення чужого майна при слідуючих обставинах.

Так, 03 вересня 2018 року біля 21 год. 40 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зайшовши до гуртожитку Вишневого відділення ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України», що розташований за адресою: вул. Миру, буд.9, с. Вишневе, Вовчанський район, Харківська область, де побачив з лівого боку від вхідних дверей гуртожитку шафи для одягу, всередині яких знаходились бушлат камуфляжний, куртка темно-синього кольору, чоловічі кросівки. За раптово виниклим злочинним умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що його злочинні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, таємно, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом та метою наживи за рахунок злочинної діяльності, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку куртки зимової, камуфляжної, темно-зеленого кольору, вартістю 250 грн. 00 к., куртки утепленої, темно-синього кольору, вартістю 220 грн 00 к. та кросівок чоловічих F.A.S.T., вартістю 125 грн 00 к., що знаходились на балансі ДП «ДГ «Гонтарівка», чим намагався спричинити матеріальну шкоду ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України» згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 22091 від 11.10.2018 року на загальну суму 595 грн 00 к., вчинивши при цьому усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак, виходячи із приміщення вказаного гуртожитку був помічений та його протиправні дії були припинені працівниками охорони Вишневого відділення ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України», які затримали злочинця, таким чином обвинувачений не довів свої злочинні дії до кінця з причин, які не залежали від його волі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і по обставинам скоєння злочину дав показання відповідно до вищевикладеного. Зазначив, що дійсно 03 вересня 2018 року біля 21 год. 40 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов до приміщення гуртожитку Вишневого відділення ДП «ДГ «Гонтарівка», що знаходиться по вул. Миру, буд.9, с. Вишневе, Вовчанський район, Харківська область, в якому проживав його знайомий. В приміщенні гуртожитку побачив шафи для одягу, відкривши їх, побачив бушлат, куртку та кросівка, які за раптовим умислом вирішив вкрасти. Забравши вказані речі, направився до виходу, однак не встиг винести викрадене за межі гуртожитку, оскільки при виході був затриманий охоронною підприємства. Просив суд суворо його не карати.

Захисник Зінченко С.А. просила врахувати при ухваленні вироку пом`якшуючі обставини та те, що у обвинуваченого хвора матір.

Представник потерпілого ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України» Степаненко С.О. в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, надав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі (а.с.44). Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаної особи.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає його щире каяття у вчиненому.

Обставини, у відповідності до п.1, п.13 ч.1 ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , є рецидив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, злочин вчинено під час іспитового строку (а.с.165-166), неодружений, має постійне місце проживання, за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.178), на даний час не працює, на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває (а.с.168-170).

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк становить небезпеку для суспільства (а.с.81-82).

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 17 серпня 2017 року було засуджено вироком Вовчанського районного суду Харківської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дане кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим 09 вересня 2018 року, тобто під час іспитового строку.

Також суд враховує, те що системний аналіз положень КК України свідчить, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71 КК України. У разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що він раніше неодноразово судимий, злочини скоїв в період іспитового строку, тому вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією статті. При цьому із застосуванням правил ст.71 КК України, оскільки обвинувачений був засуджений за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки і в період відбуття покарання, пов`язаного з позбавленням волі, знов скоїв злочини, що вказує на те, що він на шлях виправлення не бажає ставати, не бажає змінювати життєву позицію, проявляє суспільну небезпечність, яка виражається у неодноразовому вчиненні злочинів проти власності, що порушує нормальний порядок співіснування у соціумі, за дотримання якого правове життя набуває стабільності та передбачуваності, що вказує на його не зацікавленість у збереженні соціального порядку, а тому суд вважає що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства та заслуговує на покарання у виді позбавлення волі, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч.1 ст.71 КК України, частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком, яке буде більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд вважає, що призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і зважує на вимоги ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України чи норм ст.69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за скоєння умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі понад 5 років, вчинив злочин не відбувши покарання за попереднім вироком, тому суд вважає до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання, обвинуваченому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як, на думку суду, є ризики невиконання вироку.

Початок строку покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід рахувати з моменту винесення вироку, тобто з 22 січня 2020 року.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а щодо витрат на залучення експерта - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року і за сукупністю вироків остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років і 1 (одного) місяці позбавлення волі.

Обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», взявши його під варту у залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення даного вироку, тобто з 22 січня 2020 року.

Речові докази: - куртку зимову камуфляжну, темно-зеленого кольору, куртку утеплену, темно-синього кольору, кросівки чоловічі F.A.S.T. сіро - бежевого кольору (а.с.220), які знаходяться на відповідальному зберіганні у представника потерпілого Вишневого відділення ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України» Степаненка С.О. (а.с.221) - повернути ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України».

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 22091 від 11 жовтня 2018 року у сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 00 к. в дохід держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ