Рішення № 87083322, 22.01.2020, Оболонський районний суд міста Києва

22.01.2020 Справа № 758/17072/18

Справа №758/17072/19

Провадження № 2/756/1206/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Луценко О.М.,

за участю секретаря - Пляса Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» в грудні 2018р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 11125 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 14.09.2015 р. між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування № АЕ/5309670, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «ВАЗ2107», державний номер НОМЕР_1 .

15.10.2015р. о 12 год. 10 хв. в м. Умань по вул.. Леніна 31 сталася дорожно-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля марки «ВАЗ 217130», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 та автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1

Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження.

Згідно постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.11.2015 р., винним у скоєнні ДТП, що сталася 15.10.2015р. о 12 год. 10 хв. в м. Умань по вул.. Леніна 31, було визнано ОСОБА_1 та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На основі Рахунку-фактури було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування. Позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 22250 грн. 00 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, відповідно до якого позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить задовольнити, щодо прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся за останнім відомим місцем проживання, причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за відсутності відповідача останній до суду не надсилав.

На підставі ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Так, дослідивши матеріали справи‚ суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , 15.10.2015р. о 12:10 год., в м. Умань, по вул.. Леніна 31, керуючи автомобілем «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав у установлених межах безпечної швидкості руху, відволікся від керування, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль « ВАЗ 217130» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. п.2.3Б,12.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.11.2015 р., винним у скоєнні ДТП, що сталася 15.10.2015р. о 12 год. 10 хв. в м. Умань по вул.. Леніна 31, було визнано ОСОБА_1 та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2015 р. між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування № АЕ/5309670, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «ВАЗ2107», державний номер НОМЕР_1 .

На основі Рахунку-фактури було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування. Позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 22250 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування, звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка буда заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та майну третьої особи.

Доказів того, що відповідачем на користь потерпілого були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.

Згідно приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. в) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричини дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

З огляду на викладене вище суд вважає обґрунтованими доводи позивача в обґрунтування права регресної вимоги до відповідача за вказаних вище обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача в порядку регресу витрат пов`язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 11125 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 16, 22, 979, 980, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса: м. Київ, пр.-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 125 (одинадцять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Луценко