Рішення № 87082885, 21.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/15009/19

Провадження №: 2/755/1376/20

"21" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації «Аерошляхбуд» до ОСОБА_1 , третя особа: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», про визнання недійсним правочину з відступлення права вимоги, -

у с т а н о в и в :

17.09.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання недійсним правочину з відступлення права вимоги, у якому просить суд визнати нікчемним правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Управління механізації «Аерошляхбуд» та ПАТ «Укрінбанк» та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року укладений між ТОВ «Управління механізації «Аерошляхбуд» та ОСОБА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 24.12.2015 року між ТОВ «Управління механізації «Аерошляхбуд» та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги. Відповідно до п. 1.1. договору, позивач стає кредитором по відношенню до ПАТ «Укрінбанк» по зобов`язаннях, що виходять з заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-1371904 від 07.08.2015 року, що був укладений між відповідачем та ПАТ «Укрінбанк», з терміном розміщення вкладу на депозитному рахунку з 07.08.2015 року по 08.02.2016 року. За цим договором позивач одержав право вимагати від ПАТ «Укрінбанк» належного виконання зобов`язання за основним договором у розмірі 20000,00 доларів США, а також нараховані та не сплачені відсотки за цим договором. Додатковою угодою №1 до договору сторони домовились, що відступлення права вимоги є платним, що становить еквівалент розміру відступленої заборгованості у гривні по курсу НБУ. Ціна відступлення сплачується протягом 36 місяців. При цьому, відповідач підтвердив свою обізнаність про те, що право вимоги набувається позивачем, з метою погашення (припинення) власних грошових зобов`язань перед ПАТ «Укрінбанк» шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Грошові зобов`язання позивача перед ПАТ «Укрінбанк» виникли на підставі кредитного договору №4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого був наданий кредит в національній валюті. За умовами договору відступлення права вимоги, зобов`язання з компенсації відступлення виникає у позивача лише після погашення власного грошового зобов`язання за договором кредиту №4926. 29.12.2015 року відповідач повідомив ПАТ «Укрінбанк» про перехід права вимоги у розмірі 20000,00 доларів США. Додатковою угодою №2 до договору про відступлення права вимоги від 24.11.2016 року договір доповнено п. 4.7. за яким відповідач підтвердив свою обізнаність про те, що право вимоги набувається позивачем з метою погашення власних грошових зобов`язань шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Позивач має право відмовитись від договору у випадку не визнання третьою особою у справі факту припинення грошових зобов`язань позивача перед ПАТ «Укрінбанк» шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог та у разі якщо відсутність права на проведення заліку буде встановлена рішенням суду. З метою проведення заліку позивач звернувся до ПАТ «Укрінбанк» із заявою від 01.03.2016 року та поінформував про припинення грошових зобов`язань за кредитним договором шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. 16.12.2016 року за №16/12-16 позивач звернувся до ПАТ «Укрінбанк» повторно. Листом №1105/01 від 21.12.2016 року ПАТ «Укрінбанк» повідомив позивача про неможливість проведення заліку, оскільки грошові зобов`язання за кредитним договором в даному випадку не можуть бути припинені зарахуванням. Крім того, ПАТ «Укрінбанк» зазначено, що листом №572/012-16 від 27.01.2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» попередила позивача про неможливість проведення заліків у зв`язку із запровадженням процедури ліквідації вказаної банківської установи. 15.05.2019 року з причин ліквідації банку та відкликання банківської ліцензії позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову від виконання договору про відступлення права вимоги, однак відповіді на звернення позивач не отримав. 04.06.2019 року третя особа у справі повідомила позивача, що відповідач був включений до реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «Укрінбанк» і за звітом банку агента АБ «Укргазбанк» кошти в сумі 200000,00 грн. були виплачені відповідачу 07.04.2016 року. Станом на час звернення до суду залік зустрічних вимог не відбувся, що підтверджується, зокрема, довідкою ПАТ «Укрінбанк» №548/01 від 09.03.2017 року про наявність у відповідача станом на 09.03.2017 року грошових коштів на вкладному рахунку в сумі 200000,00 грн. Таким чином, у позивача залишились зобов`язання за кредитним договором перед ПАТ «Укрінбанк», а у ПАТ «Укрінбанк» залишились зобов`язання перед відповідачем за договором про розміщення банківського вкладу. 24.12.2015 року ПАТ «Укрінбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, вказані рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації визнано незаконними і скасовано. 22.03.2016 року у ПАТ «Укрінбанк» відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 року, вказані рішення стосовно відкликання ліцензії та початку процедури ліквідації скасовано. 13.07.2016 року ліквідаційну процедуру ПАТ «Укрінбанк» припинено за рішенням суду. 13.07.2016 року проведено позачергові збори акціонерів ПАТ «Укрінбанк» на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», змінено місцезнаходження, затверджено нову редакцію статуту, змінено КВЕДи, призначено голову та членів правління. Державна реєстрація відповідних змін до правовстановлюючих документів була проведена 13.07.2016 року (№10741050132038947). Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 18.03.2017 року знову змінено назву на ПАТ «Українська інноваційна компанія» шляхом вчинення 03.04.2017 року реєстраційної дії №10701200000007396. За даними з офіційного сайту Фонду гарантування вкладів, ПАТ «Укрінком», в подальшому перейменоване в ПАТ «Українська інвестиційна компанія», не було і не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк». ПАТ «Укрінком» не визнає своїх зобов`язань за вкладами ПАТ «Укрінбанк» та відмовляється повертати кошти вкладникам. ПАТ «Укрінбанк» наполягає, що саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок щодо задоволення вимог кредиторів. Відсутність правонаступництва ПАТ «Укрінком» прав та обов`язків ПАТ «Укрінбанк» підтверджується і низкою судових рішень. 15.02.2018 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №536 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» на один рік з 23.03.2018 року по 22.03.2019 року. 21.03.2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №622 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» на один рік з 23.03.2019 року по 22.03.2020 року. Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги позивач посилається на те, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства, адже наявна пряма заборона проведення заліку зустрічних однорідних вимог під час дії тимчасової адміністрації в банківській установі. Посилаючись на положення ст.ст. 601, 602 ЦК України позивач зазначає, що і нормами інших законодавчих актів можуть бути передбачені випадки, коли проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, і, на думку позивача, відповідне є підставою для визнання недійсним такого правочину. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить пряму заборону на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог під час введення тимчасової адміністрації у банківській установі. Відкликання Національним банком України на момент виникнення спірних правовідносин банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації юридичної особи зумовило для позивача виникнення спеціальної процедури пред`явлення вимог до банку та їх задоволення в порядку черговості, передбаченої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 24.10.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

31.10.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №913/1401/16 було задоволено позов ТОВ УМ «Аерошляхбуд» до ПАТ «Укрінком» та визнано припиненими грошові зобов`язання позивача перед ПАТ «Укрінком» на суму 4188340,72 грн., які випливають із укладеного між позивачем та ПАТ «Укрінбанк» кредитного договору №4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року. Зазначеною постановою суду встановлено, що ПАТ «Укрінбанк» перейменовано у ПАТ «Укрінком». Зазначене рішення оскаржене не було, при цьому постанова апеляційної інстанції була винесена саме за апеляційною скаргою ТОВ «УМ «Аерошляхбуд». Під час розгляду вказаної справи, судом було досліджено і встановлено, як підстави виникнення взаємної заборгованості, так і підстави для проведення її заліку, у тому числі з урахуванням обставин виведення ПАТ «Укрінбанк» із ринку на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначеною постановою суду було встановлено наявність зустрічних однорідних вимог ТОВ «УМ «Аерошляхбуд» та ПАТ «Укрінком» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») саме за договорами розміщення банківського вкладу, у тому числі за договором розміщення банківського вкладу відповідача та за кредитним договором №4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року, який був укладений позивачем із ПАТ «Укрінбанк». На думку відповідача, звернення позивача із позовом про визнання нікчемним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності судового рішення Донецького апеляційного господарського суду суперечить принципу остаточності судового рішення, як складової принципу верховенства права. Також відповідач вказує, що він не є стороною правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, тож позовна вимога про визнання нікчемним цього правочину адресована неналежному відповідачу. Позовна заява не містить підстав для визнання договору відступлення права вимоги недійсним, оскільки не містить жодного посилання на вимоги, які не були додержані сторонами під час укладення договору та які є підставою для визнання вказаного договору недійсним. Відповідач вказує, що не заперечує факту отримання грошових коштів у розмірі 200000,00 грн. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у рахунок відшкодування вкладу, однак ці кошти були отримані ним в рахунок відшкодування іншого депозитного вкладу, а саме вкладу у сумі 10000,00 доларів США, який був розміщений у ПАТ «Укрінбанк» за заявою-договором про розміщення банківського вкладу №14-20920 від 11.08.2014 року. Тобто, отримання відповідачем вказаної компенсації ніяким чином не впливає на розмір права вимоги за вкладом, який було розміщено відповідачем за заявою-договором про розміщення банківського вкладу №10-1371904 від 07.08.2015 року. Крім того, відповідач вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.12.2015 року, тому відповідач заявляє про застосування наслідків спливу строку позовної давності, який закінчився 24.12.2018 року.

Ухвалою суду від 01.11.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа у справі обізнана про наявність на розгляді суду відповідного спору, оскільки отримувала судову кореспонденцію, однак своїм процесуальним правом на надання пояснень, станом на час ухвалення рішення у справі, не скористалась.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.08.2015 року відповідачем у справі було оформлено заяву-договір про розміщення банківського вкладу у ПАТ «Укрінбанк» у розмірі 20000,00 доларів США на термін з 07.08.2015 року по 08.02.2016 року, з процентною ставкою 12% річних (а.с. 14).

24.12.2015 року між відповідачем, як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, був укладений договір про відступлення права вимоги (а.с. 9-10).

За умовами вказано договору:

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги та інші права, що належать первісному кредитору в момент укладення цього договору і стає кредитором по відношенню до ПАТ «Укрінбанк» по зобов`язаннях, що виходять з заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-1371904 від 07.08.2015 року, укладеного між первісним кредитором та ПАТ «Укрінбанк». За цим договором новий кредитор одержує право вимагати від ПАТ «Укрінбанк» належного виконання зобов`язань за основним договором у розмірі 20000,00 доларів США, а також нараховані та не сплачені відсотки за цим договором;

1.2. Права кредитора, що визначені основним договором, та належать первісному кредитору з урахуванням положень п. 1.1. цього одговору, переходять до нового кредитора в день підписання сторонами цього договору;

3.2. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданих йому вимог, але не відповідає за невиконання цих вимог боржником;

4.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

24.12.2015 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №1 до договору про відступлення прав вимоги від 24.12.2015 року (а.с. 11).

За умовами цієї додаткової угоди сторони домовились:

1. Сторони домовились, що відступлення за договором є платним. Новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну відступлення за договором в сумі, еквівалентній розміру відступлення заборгованості у гривні по курсу НБУ;

2. Ціна відступлення сплачується новим кредитором протягом 36 місяців;

3. Розділ 4 договору доповнити пунктами 4.7.-4.8. наступного змісту:

«4.7. Первісний кредитор цим підтверджує про свою обізнаність із тією обставиною, що права вимоги за цим договором набуваються новим кредитором з метою погашення (припинення) власних грошових зобов`язань нового кредитора перед боржником шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог».

12.01.2016 року сторони у справі уклали додаткову угоду №2 до договору про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року (а.с. 12-13).

За умовами цієї додаткової угоди сторони домовились:

1. Пункт 1 Додаткової угоди №1 до договору про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року викласти у наступній редакції:

«1. Сторони домовились, що відступлення за договором є платним. Новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну відступлення за договором в сумі, еквівалентній розміру відступлення заборгованості у гривні по курсу НБУ на день проведення погашення (припинення) власних грошових зобов`язань нового кредитора перед боржником шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог (далі - Ціна відступлення)».

2. Пункт 2 Додаткової угоди №1 до Договору про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року викласти у наступній редакції:

«2. Ціна відступлення сплачується новим кредитором протягом 36 місяців рівними частинами з моменту погашення (припинення) власних грошових зобов`язань нового кредитора перед боржником шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог».

4. Пункт 4.7. Розділу 4 договору викласти у наступній редакції:

«4.7. Первісний кредитор цим підтверджує про свою обізнаність із тією обставиною, що права вимоги за цим договором набуваються новим кредитором з метою погашення (припинення) власних грошових зобов`язань нового кредитора перед боржником шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Новий кредитор має право відмовитись від цього договору у випадку невизнання боржником (уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) факту припинення грошових зобов`язань нового кредитора перед боржником шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог та за умови, якщо відсутність права нового боржника на проведення такого заліку буде встановлена (підтверджена) рішенням місцевого або апеляційного суду, яке залишиться в силі за результатами його перегляду судом касаційної інстанції, або судом касаційної інстанції. При наявності умов, визначених цим пунктом, новий кредитор має право скористатися своїм правом на відмову від цього договору протягом 2 (двох) років з дати укладення цього договору, шляхом направлення новим кредитором первісному кредитору заяви про відмову від цього договору. У такому разі цей договір є припиненим (розірваним) з дати, яка зазначена у повідомленні про розірвання договору. У тому випадку, коли право проведення заліку зустрічних однорідних вимог буде не визнано у порядку, передбаченому попереднім пунктом цього договору, частково, новий кредитор має право відмовитись від цього договору частково, у частині непроведеного заліку. У такому разі цей договір є припиненим у частині непроведеного заліку, а визначена цією додатковою угодою сума компенсації, яка належить до виплати первісному кредитору, зменшується на суму, пропорційну сумі непроведеного заліку».

За змістом наявної у справі відповіді ПАТ «Укрінбанк» №206 від 04.06.2019 року, відповідач був включений до реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «Укрінбанк» для здійснення виплат із визначеною розрахунковою сумою. За звітом банка агента АБ «Укргазбанк» кошти в сумі 200000,00 грн. виплачено 07.04.2016 року (а.с. 17-18).

09.03.2017 року ПАТ «Укрінком» видало довідку №548/01 про те, що станом на 09.03.2017 року відповідач має кошти в ПАТ «Укрінбанк» в сумі 20000,00 доларів США, а ПАТ «Укрінбанк» згідно рішення загальних зборів акціонерів товариства перейменовано в ПАТ «Укрінком». Відповідні зміни внесені в ЄДР 13.07.2016 року, реєстраційна дія 10741070127038947 (а.с. 20).

Згідно наявної в матеріалах справи копії заяви ТОВ «УМ «Аерошляхбуд» про відмову від виконання договору про відступлення права вимоги №6/2019 від 15.05.2019 року адресованої відповідачу, станом на момент звернення з даною заявою, незважаючи на численні звернення нового кредитора до ПАТ «Укрінбанк» залік зустрічних однорідних вимог не відбувся з причини проведення ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та відкликання у банка його банківської ліцензії. Крім того, відповідачем не надані документи, які засвідчують права, що передаються за договором до ТОВ «УМ «Аерошляхбуд», що унеможливлює (ускладнює можливість) останнього звертатися як до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Укрінбанк» так і до суду. Залік зустрічних однорідних вимог між позивачем та ПАТ «Укрінбанк» не відбувся, тому у товариства відсутні зобов`язання зі сплати ціни відступлення відповідачу, а також наявне порушення з боку відповідача, суттєвих умов договору про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року, тому товариство повідомляє ОСОБА_1 про відмову від виконання договору про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року (а.с. 21-23).

Судом встановлено, що окрім зазначеної вище заяви-договору відповідача від 07.08.2015 року, останнім було укладено з ПАТ «Укрінбанк» ще одну заяву-договір про розміщення банківського вкладу №14-20920 від 11.08.2014 року на суму 10000,00 доларів США, з 11.08.2014 року по 14.11.2014 року, із процентною ставкою 10,5% річних (а.с. 55).

За змістом наявної в матеріалах справи копії постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №913/1401/16, визнано припиненими зобов`язання ТОВ Управління механізації Аерошляхбуд перед ПАТ «Укрінком» на суму 4188340,72 грн. (у томі числі зобов`язання по сплаті процентів на суму 874846,56 грн. та зобов`язання по погашенню основної суми кредиту в сумі 3313494,16 грн., які випливають із укладеного між ТОВ Управління механізації Аерошляхбуд та ПАТ «Український інноваційний банк» кредитного договору №4926 про відкриття віднолювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року) (а.с. 56-59).

Відповідно до положень ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 601, 602 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач, зокрема, просить суд визнати нікчемним правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Управління механізації «Аерошляхбуд» та ПАТ «Укрінбанк».

При цьому, відповідачем у справі позивач визначив фізичну особу - ОСОБА_1 , а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк».

Згідно ст.ст. 42, 48 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних обов`язків. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, ініціювання питання про залучення до участі у справі співвідповідача або заміна неналежного відповідача є повноваженням самого позивача, натомість чинним цивільним процесуальним законом не передбачено права суду за власною ініціативою, без відповідного клопотання позивача, здійснювати заміну неналежного відповідача або залучати до участі у справі співвідповідача.

Неналежним відповідачем є особа, яка не повинна відповідати за позовом чи частиною спрямованих до нього позовних вимог, оскільки не є суб`єктом відповідних спірних матеріально-правових відносин, прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.

При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху. В такому разі, при пред`явленні позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Таким чином, у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі жодних клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, натомість судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 не є належним відповідачем в частині позовних вимог про визнання нікчемним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «УМ «Аерошляхбуд» та ПАТ «Укрінбанк», оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом/стороною такого правочину, тому в межах зазначених спірним матеріальних правовідносин, відсутнє порушення ним, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивача, що мало би цивільно-правові наслідки. За таких умов, вимоги позивача про визнання нікчемним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «УМ «Аерошляхбуд» та ПАТ «Укрінбанк» не підлягають до задоволення у зв`язку з пред`явленням цих вимог до неналежного відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 4 ст. 188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У своїй постанові від 07.11.2018 року по справі №757/56680/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала наступне: «Разом з тим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на склад сторін у даній справі. Позивач зазначив і суди погодилися, що відповідачами у справі є Фонд та його уповноважена особа. Однак вказаний склад не відповідає вимогам цивільного судочинства. У частині першій статті 26 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) та частині першій статті 42 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) зазначено, що у спорах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) та частини першої статті 48 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) сторонами у цивільному процесі (у справах позовного провадження) є позивач і відповідач. Згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Аналогічна вимога передбачена і у частині другій статті 48 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Можна зробити висновок, що фізична особа у цивільному судочинстві може виступати стороною у справі у разі спору щодо її особистої участі у цивільних правовідносинах. У даній справі одним із відповідачів є уповноважена особа Фонду. Відповідно до пункту 17 статті 2 Закону N 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії з забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. У статті 35 Закону N 4452-VI передбачено вимоги до уповноваженої особи Фонду. Згідно з частиною першою вказаної статті тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банк (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора чи ліквідатора уповноваженій особі Фонду. У частині шостій названої статті вказано, що оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису. Відповідно до частини восьмої статті 35 Закону N 4452-VI уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Крім того, у частині другій статті 37 Закону N 4452-VI щодо повноважень уповноваженої особи Фонду зазначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають певні права. Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду. У частині п`ятій статті 45 Закону N 4452-VI передбачено, що кредитори заявляють свої вимоги до банку саме уповноваженій особі Фонду лише у разі її призначення та делегування Фондом повноважень щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів. У статті 47 Закону N 4452-VI визначені вимоги щодо організації роботи уповноваженої особи Фонду у процедурі ліквідації банку. Зазначено, що рішення уповноваженої особи обов`язкові для виконання працівниками банку, що ліквідується, здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговане тільки одній уповноваженій особі. Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, Велика Палата Верховного Суду вважає, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як за дії такої особи перед іншими суб`єктами правовідносин відповідальність несе Фонд. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень. Уповноважена особа Фонду представляє Банк у межах делегованих Фондом повноважень. Тобто вона не виступає як фізична особа, яка захищає власні права чи інтереси. Разом з тим Банк, що ліквідується, не втратив свого статусу юридичної особи, оскільки у частині другій статті 104 ЦК України вказано, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У частині третій статті 53 Закону N 4452-VI вказано, що ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Слід врахувати, що вимоги, заявлені позивачем, безпосередньо стосуються інтересів Банку. Тому при розгляді справи суди повинні визначитися зі складом її учасників».

Зазначене вказує на те, що позивач мав би належно визначитись із відповідачем за вимогами про визнання нікчемним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «УМ «Аерошляхбуд» та ПАТ «Укрінбанк», і у цьому випадку відповідний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Встановлення ж в межах розгляду цієї справи будь-яких фактів з приводу нікчемності вказаного правочину є процесуально безпідставним та неможливим за відсутності належної сторони спору, яка таким чином позбавляється можливості користування процесуальними правами, в тому числі і стосовно подання свого обґрунтування щодо визнання або заперечення проти позову. Встановлення в межах розгляду цього спору будь-яких фактів з приводу вимог про нікчемність правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог призведе до виникнення процесуально безпідставних преюдицій, до того ж у спорі, що має розглядатись за правилами господарського судочинства, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову стосовно визнання нікчемним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «УМ «Аерошляхбуд» та ПАТ «Укрінбанк» з підстав спрямування таких вимог до неналежного відповідача.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року укладеного між позивачем та відповідачем, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом ст.ст. 628, 629, 631 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 204, 208 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодекс.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач звертаючись із позовом про визнання договору відступлення права вимоги недійсним зазначає, що зміст цього правочину не відповідає актам цивільного законодавства, зокрема положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено неможливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Відповідно до положень п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Вивчивши умови спірного договору відступлення права вимоги, оцінивши наявні у справі письмові докази та здійснивши аналіз наведених законодавчих норм, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про визнання спірного договору недійсним, з огляду на наступне.

Сторони у належній письмовій формі уклали договір про відступлення права вимоги та погодили між собою всі його умови скріпивши домовленість підписами сторін та печаткою з боку юридичної особи.

Положеннями п.п. 1.2., 4.1. спірного договору передбачено, що права кредитора переходять до нового кредитора у день підписання сторонами цього договору і договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Зі змісту спірного договору вбачається, що він датований 24.12.2015 року.

При цьому, ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами), зокрема, вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Натомість за рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року, тимчасову адміністрацію у ПАТ «Укрінбанк» було введено з 25.12.2015 року.

Отже, на час укладення спірного договору, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог по ПАТ «Укрінбанк» не існувало.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року у справі №826/1162/16 визнано незаконними та скасовано постанову Національного Банку України №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 року №239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк»».

31.08.2016 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року у справі №826/1162/16.

Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року у справі №826/5325/16, визнано протиправними та скасовано постанову НБУ №180 від 22.03.2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 року №385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк»», зобов`язано НБУ вчинити необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк».

Крім того, зі змісту п. 3.2. спірного договору вбачається, що сторони домовились про те, що первісний кредитор не відповідає за невиконання банком відступлених за договором вимог. Посилання сторони позивача на обізнаність відповідача про те, що новим кредитором договір укладався з метою погашення власних грошових зобов`язань перед банком шляхом здійснення зустрічного зарахування, про що сторони зазначили і у своєму договорі, жодним чином не впливає на дійсність спірного договору, а відповідні умови регулюють лише погоджений сторонами порядок розрахунку за договором, що пов`язаний з моментом погашення новим кредитором власних грошових зобов`язань перед банком.

Посилання позивача на те, що залік зустрічних однорідних вимог не відбувся і на даний час є законодавчо не можливим, не вказує на недійсність договору про відступлення права вимоги, поскільки на час вчинення спірного правочину, останній відповідав вимогам діючих нормативно-правових актів, а мотиви однієї зі сторін до вчинення договору не є підставою для визнання правочину недійсним.

Також позивач зазначає, що відповідачем отримано від банка агента виплату гарантованої суми у розмірі 200000,00 грн. та відповідач не передав позивачу необхідних документів на підтвердження права вимоги нового кредитора.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було укладено із ПАТ «Укрінбанк» дві заяви-договори про розміщення банківського вкладу на 20000,00 доларів США та на 10000,00 доларів США. При цьому, із відповіді ПАТ «Укрінбанк» від 04.06.2019 року №206 не вбачається за яким саме з двох договорів відповідачем було отримано гарантовану виплату, і ураховуючи, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, відсутні належні та достатні підстави вважати, що відповідач отримав гарантовану виплату за договором вкладу щодо якого відступив право вимоги позивачу, чим порушив права останнього.

Стосовно посилань про не передання відповідачем необхідних документів, суд зазначає, що відповідного обов`язку щодо передачі відповідачем позивачу будь-яких конкретних документів умови спірного договору не містять. Крім того, зазначаючи про наявність такого факту, позивач натомість додав до своєї позовної заяви копію заяви договору відповідача про розміщення банківського вкладу від 07.08.2015 року у сумі 20000,00 доларів США, за яким і було відступлено право вимоги позивачу. При цьому, які ще конкретні документи, на думку позивача, відповідач мав йому передати, зміст позовної заяви не містить.

При розгляду справи суд не встановив жодних законодавчих підстав для визнання спірного договору відступлення права вимоги недійсним, а зазначені позивачем підстави загалом не є правовим обґрунтуванням визнання договору саме недійсним.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України в зв`язку з висновком суду про необхідність відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову по суті, не правозгідною є заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Відмова у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності застосовується за заявою відповідача лише у випадку, якщо за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак сплив строку позовної давності вказує на необхідність відмови у задоволенні позову саме з цієї підстави. Поскільки обґрунтованості позивних вимог судом не встановлено, суд відмовляє у задоволенні позову по суті позовних вимог, що виключає застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявою відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 42, 48, 51, 76-81, 89, 141, 188, 258-260, 263-265, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16, 203, 204, 208, 215, 512-514, 601, 602, 626-629, 631 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації «Аерошляхбуд» до ОСОБА_1 , третя особа: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», про визнання недійсним правочину з відступлення права вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.01.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління механізації «Аерошляхбуд» (Харківська область, Нововодолазький район, село Вільхуватка, вул. 2-й лиман, код ЄДРПОУ 33481985);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Суддя -