Рішення № 87077739, 21.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року м. Київ № 826/1156/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

У січні 2016 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни (Уповноважена особа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), в якому просила:

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, - протиправною;

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» (АТ «Банк «Фінанси та Кредит») за рахунок включення до їх числа ОСОБА_1 за її вкладом в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» по рахунку НОМЕР_2 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що Уповноважена особа безпідставно не включила її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016 зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (Закон №4452-VI) положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 поновлено провадження у справі.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017 замінено відповідача у справі, а саме, уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявську Олену Степанівну її правонаступником - уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюком Владиславом Сергійовичем.

20.04.2016 Уповноважена особа подала до суду заперечення проти позову, в якому позовні вимоги не визнано та висловлено прохання в задоволенні позову відмовити, оскільки кошти отримані позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства. Крім того, наголошено, що позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, оскільки правочини щодо перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екран-Сервіс» (ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс») на користь позивача коштів у розмірі 200000 грн є нікчемними відповідно до пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, оскільки така операція призвела до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Відповідач також посилався на те, що триває досудове розслідування стосовно неправомірних дій посадових осіб ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс».

За таких обставин, в Уповноваженої особи відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників, з огляду на положення статті 27 Закону №4452-VI.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, в судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказів.

Представник проти задоволення позову заперечував, зіславшись на письмово викладену позицію.

Представники третьої особи у судове засідання не прибули, хоча Фонд про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев`ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.02.2015 ОСОБА_1 підписано Анкету - заяву №006-Z/085190, відповідно до змісту якої остання підтвердила, що ознайомилася і згодна з Публічною пропозицією АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на укладення договору про відкриття поточних рахунків, надання і використання платіжних карток, та комплексного обслуговування фізичних осіб - резидентів України, з умовами та правилами надання банківських послуг, отримала примірник тарифів Банку та правил використання платіжною карткою. Зазначена Публічна пропозиція АТ «Банк «Фінанси та Кредит» оприлюднена на офіційному сайті Банку за електронною адресою:.fcbank.com.ua

Пунктом 2.1 Анкети - заяви передбачено, що Банк відповідно до умов цього Договору відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у гривнях.

З наданих суду виписок з особових рахунків ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» та ОСОБА_1 вбачається, що 13.03.2015, 19.03.2015 та 27.03.2015 на поточний банківський рахунок позивача з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» перераховано грошові кошти у розмірі 70000 грн, 80000 грн та 50000 грн відповідно, з призначенням платежу: надання безвідсоткової позики Дог. №56 від 06.03.2015 Без ПДВ.

З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що доступний баланс коштів становить 197960 грн.

18.09.2015 на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 «Про віднесення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону №4452-VI, заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.

03.11.2015 Фонд опублікував на своєму офіційному сайті оголошення про те, що з 04.11.2015 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 01.11.2015 року включно та за договорами поточного банківського рахунку. Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015 №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону №4452-VI, заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.

22.12.2015 на офіційному сайті Фонду розміщено оголошення про те, що у зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 18.12.2015 №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 23.12.2015 розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.

Позивач вважає, що кошти отримані ним у березні 2016 року на рахунок НОМЕР_2 від ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» є вкладом і підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

Натомість, Уповноважена особа стверджує, що операції (транзакції) із зарахування коштів на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» є нікчемними правочинами згідно пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Не погоджуючись із такими висновками відповідача, позивач звернулася до суду.

Суд, надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, виходить з вони врегульовані нормами Конституції України, Законом №4452-VI, Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (Положення №14).

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно із положеннями пунктів 3, 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452-VI.

Так, Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина перша статті 27 Закону №4452-VI).

Згідно з частинами другою, третьою статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка становить 200000 грн.

Отже, Закон №4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що укладення договору між позивачем та Банком й зарахування коштів на рахунок позивача відбулись до віднесення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.

Разом з тим, Уповноваженою особою позивача не включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Закон №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI).

Зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Разом з тим, відповідачем не зазначено, які саме умови правочину передбачають надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд зазначає, що застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону №4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Системний аналіз норм права дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України, частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори чи транзакції) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15.

Судом враховано, що відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.

Згідно з пунктом 1.30 даного Закону, платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» ініціювало переказ коштів зі свого рахунку, який відкритий в АТ «Банк «Фінанси та кредит» на рахунок позивача на підставі відповідного договору безвідсоткової позики.

Суд дійшов висновку, що операції з перерахування коштів з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» на рахунок позивача не є правочином між банком та позивачем у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Таким чином, відповідач не довів наявності правових підстав вважати банківські операції з переказу 13, 19, 27.03.2016 ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» зі свого поточного рахунку суми у розмірі 200000 грн на рахунок позивача, нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом №4452-VI для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Тобто, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

За договором позики сторонами виступають позивач та ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс».

АТ «Банк «Фінанси та кредит», виконуючи розрахункові документи ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» на переказ коштів на користь позивача не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемними вищезазначених транзакцій (операцій) щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» у АТ «Банк «Фінанси та кредит» на рахунок позивача.

Доводи відповідача про нікчемність правочину у зв`язку із тим, що кошти на ім`я позивача надійшли внаслідок виконання умов договору, що суперечить вимогам законодавства, є безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Крім того, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).

Суд також бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право особи на мирне володіння майном знайшло своє відображення і у рішеннях Європейського Суду з прав людини, рішення якого відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, зокрема, у справі «Золотас проти Греції» (№66610/09, 29/01/2013), згідно з яким особа, яка розмістила грошову суму в банку, передавала йому право використання цієї суми, банк був зобов`язаний зберігати її, і в разі використання з метою отримання прибутку він повинен був повернути еквівалентну суму вкладнику після припинення дії угоди; отже, власник рахунку сумлінно міг вважати, що його вклад у банку знаходиться в безпеці, особливо при отриманні відсотків; власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуації, що загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно вчинити дії відповідно до закону і зберегти право на захист свого майна.

Згідно з частиною першою статті 9, частиною першою статті 72, частиною другою статті 73, статтею 76, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на встановлені обставини справи та безпідставність доводів відповідача стосовно нікчемності правочинів - операцій щодо перерахування коштів ТОВ «ВКФ «Екран-Сервіс» на рахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про протиправну бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення №14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

З урахуванням того, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи відсутність правових підстав для невключення Уповноваженою особою даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 цього Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону №4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 №1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 за №33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.

Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/12/21893), оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29.05.2019 у справі №826/9960/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 551,20 грн згідно квитанції від 26.01.2016 №15 підлягають відшкодуванню Фондом.

При цьому, суд вважає за необхідне і зазначити щодо визначеної суми те, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16 зазначає, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п`ятої статті 171-1 КАС України (в редакції станом на час прийняття рішення) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, фактично позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, тому за його подання і належало сплатити судовий збір саме в сумі 551,20 грн.

Однак згідно зазначеної вище квитанції позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1102,42 грн, тобто за дві вимоги немайнового характеру.

Тобто, оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає судовий збір в сумі 551,20 грн. Решта коштів, сплачених позивачем є надміру сплаченим судовим збором та повертається за заявою позивача згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - протиправною.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергія Семеновича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню за поточним банківським рахунком НОМЕР_2, відкритим на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит».

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн (п`ятсот п`ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Міхно Сергій Семенович (місцезнаходження: вулиця Дегтярівська, будинок 48, місто Київ, 04112).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, провулок Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21708016).

Суддя О.М. Чудак