Рішення № 87077650, 21.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року м. Київ №640/13781/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомМіністерства внутрішніх справ України доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провизнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд:

- визнати дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 07.06.2019 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. у виконавчому провадження № 56466467 - протиправними;

- скасувати постанову Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.06.2019 року про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн. у виконавчому провадження № 56466467 на підставі п.1,3 ст. 18 та п.9 ч.1, ч.2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Позовні вимоги мотивовано тим, що Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно було винесено постанову від 07.06.2019 у виконавчому провадженні №56466467 про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. за невиконання рішення суду в строк встановлений державним виконавцем, оскільки рішення суду вже було виконано у добровільному порядку до моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №56466467.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 18.11.2019 було витребувано від Міністерства внутрішніх справ України докази прийняття відповідного рішення на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 у справі №554/5683/17, а від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №56466467.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано суду копію висновку від 27.03.2018 про призначення одноразової грошової допомоги на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 №554/5683/17.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 по справі №554/5683/17 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, щодо повернення матеріалів на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліда 2-ї групи у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та не належного їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України, згідно з вимогами Постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням порядку та вимог законодавства встановленим постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.03.2017 справа №554/1177/17, яка набрала законної сили;

визнано протиправною бездіяльність Міністерства Внутрішніх справ України, щодо не прийняття рішення на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, згідно вимог Постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та не прийняття рішення по виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи згідно вимог Постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 по обставинам та порядку встановленим постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.03.2017 справа №554/1177/17, яка набрала законної сили;

зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групіи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням обставин встановлених судом;

зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратното прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

На виконання вказаної постанови Октябрським районним судом м. Полтави 20.02.2018 було видано виконавчий лист в частині вимог зобов`язального характеру.

Постановою державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.05.2018 відкрито виконавче провадження №56466467 з примусового виконання виконавчого листа від 20.02.2018 554/5683/17, виданого Октябрським районним судом м. Полтави та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 07.06.2019 на позивача було накладено штраф у розмірі 10 200, 00 грн. за невиконання рішення суду та зобов`язано боржника - Міністерство оборони України виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено божника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Водночас, позивач наголошує, що на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 у справі №554/5683/17 МВС України 27.03.2018 було прийнято відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімумум. Установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Таким чином, позивач вважає протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 07.06.2019 про накладення штрафу, оскільки на переконання позивача, рішення Октябрського районного суду м. Полтави є виконаним.

Зазначені обставини зумовили звернення Міністерства внутрішніх справ України до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII, визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З викладених норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим листом від 20.02.2018 №554/5683/17 було встановлено спосіб виконання рішення суду, а саме «Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратното прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Вказаний виконавчий лист відтворює абзац 5 резолютивної частини постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 по справі №554/5683/17.

Доказів внесення судом змін до способу виконання рішення за результатами розгляду відповідної заяви учасників справи позивач суду не надав, як і доказів звернення до суду з такою заявою.

В обґрунтування своєї позиції щодо фактичного виконання рішення суду в повному обсязі в добровільному порядку, позивач вказує на висновок від 27.03.2018, який за його твердженням, свідчить про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку скасувати спірну постанову про накладення штрафу.

Дослідивши вказаний висновок, суд зазначає, що він дійсно стосується результатів розгляду питання щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Тобто, його складено МВС України на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.207 у справі №554/5683/17.

Водночас, такий висновок містить в собі рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, висновок не погоджений начальником відділу МОПСВ ДФОП МВС України Немченко Н.В.

Суд звертає увагу, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року було зобов`язано МВС України не лише повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 належної йому одноразової грошової допомоги, а й прийняти відповідне рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 такої допомоги.

Доказів прийняття рішення МВС України про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року залишається не виконаною.

Інших доказів на підтвердження виконання рішення суду позивач суду не надав.

Отже, враховуючи, що чинною та обов`язковою для виконання постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 18.10.2017 року було зобов`язано МВС України не лише повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 належної йому одноразової грошової допомоги, а й прийняти відповідне рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 такої допомоги і це рішення не було виконане, відповідачем правомірно накладено на МВС України штраф згідно постанови від 07.06.2019.

Суд звертає увагу на пунк 7 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи, відповідно до якого судове рішення є актом правосуддя, який повинен свідчити про реалізацію конституційних принципів та утвердження верховенства права. Метою судового рішення є не тільки вирішення певного спору через надання сторонам юридичної визначеності, а часто також установлення судової практики, яка може попередити виникнення інших спорів та забезпечити суспільну гармонію.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Зважаючи на те, що невиконання позивачем рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 фактично триває з 2017 року, суд дійшов висновку про те, що позивач ухиляється від виконання судового рішення, а тому повинен нести відповідальність за його невиконання, встановлену законом. Відтак, оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу від 07.06.2019 року є законною та скасуванню не підлягає.

Крім того, як встановлено судом, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року на боржника МВС України було накладено перший штраф в сумі 5100 грн. за невиконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017.

Вказану постанову від 26.06.2018 позивачем було оскаржено до Октябрського районного суду м. Полтави, який рішенням від 21.05.2019 відмовив у задоволенні позовної заяви МВС України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, при цьому, Другий апеляційний адміністративний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції встановив, що прийняття відповідачем висновку від 27.03.2018 не є виконанням рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 та погодився з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року залишається не виконаною.

В даному випадку позивач знову посилається на прийнятий ним висновок від 27.03.2018, оцінку якому надано судом вище, крім того, суд наголошує, що Другий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 07.08.2019 також дійшов висновку, що прийняття позивачем висновку від 27.03.2018 не є свідченням того, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави виконано, оскільки ОСОБА_1 не було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 2 цього Кодексу встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності постанови державного виконавця від 07.06.2019 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн у виконавчому провадженні №56466467 та дій виконавця щодо її прийняття, відповідність такої постанови вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Н.Г. Вєкуа