Рішення № 87077615, 21.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Київ № 640/2881/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій, зобов`язати вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо протиправного припинення виплатити пенсійного забезпечення неправомірними;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити, нарахувати і одноразово виплатити позивачу протиправно припинену виплату пенсійного забезпечення у сумі 87.686,16 грн.;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві моральної шкоди на користь позивача в розмірі 5.000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, проте з 01.05.2018 по 30.06.2018 відповідачем припинено виплату пенсії з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", чим порушено право позивача на соціальний захист. Також у позові зазначено, що відповідачем протиправно не виплачена пенсія позивача у зв`язку з проведенням перерахунку.

Відповідач подав відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент перевірки в травні 2018 року підставою призупинення пенсійних виплат позивача стали відомості зі списку на внутрішньо переміщених осіб, які виїхали понад 60 днів до дати контрольної перевірки згідно з даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів і вантажів.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Згідно з довідкою від 29.05.2018 №301 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на адвокатський запит від 24.12.2018 №947/01 листом від 09.01.2019 №4048/02 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплата пенсії відновлена з 01.05.2018 року, здійснено нарахування коштів з 01.05.2018 по 30.06.2018, позивача забезпечено пенсією у липні 2018 року.

Також представника позивача повідомлено про перерахування у липні 2018 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві, здійснено нарахування за період з 01.01.2016 по 31.07.2018. Відкладену виплату різниці пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 87686,16 грн. буде проведено в порядку визначеному вказаною постановою, суми доплат за період з травня по червень 2018 року в сумі 12201,00 грн. і з січня по липень 2018 року в сумі 25575,13 грн., які не виплачені, будуть виплачуватись з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 на умовах окремого порядку, який не прийнятий.

Листом від 25.01.2019 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив позивача, що на підставі його заяви від 30.05.2018 та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.06.2018 №24 у липні 2018 року відновлено виплату пенсії. Виплата пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та сума доплати пенсії по перерахунку за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 буде проведена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 на умовах окремого порядку.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Судом установлено, що позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Зі змісту листа від 09.01.2019 №4048/02 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вбачається, що правовою підставою для зупинення виплати пенсії слугували стаття 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підпункти 4, 5 пункту 12 "Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Докази скасування дії довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи в матеріалах справи відсутні, сторони про такі обставини не зазначали.

Згідно з пунктами 4, 5 пункту 12 "Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування" соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 №826/12123/16 визнано нечинним "Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування". Станом на час судового розгляду справи постанова суду від 29.06.2017 №826/12123/16 набрала законної сили на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, відповідно до якої рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 вказані рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (пункт 1); у разі смерті пенсіонера (пункт 3); у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4); в інших випадках, передбачених законом (пункт 5).

Відтак, припинення виплати пенсії позивачу не відповідало статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позаяк виплати припинено не на підставі визначених вичерпних підстав, встановлених пунктами 1, 3, 4 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не відповідно до приписів іншого закону України як це встановлено пунктом 5 статті 49 зазначеного Закону.

Підставою для відмови у виплаті пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.01.2019 №4048/02 зазначено необхідність прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до пункту 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (зі змінами згідно з постановою Кабінету міністрів України від 25.04.2018 №335), за яким орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На думку суду, оскільки припинення пенсії відбулось незаконно, позивач має право на отримання пенсії за відповідні періоди, неприйняття Урядом України нормативно-правового акту не може бути підставою для обмеження права позивача в отриманні пенсії.

Крім того, підстави виплати пенсії за минулий час визначені статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.01.2019 №4048/02, ОСОБА_1 здійснено в липні 2018 року перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві та нараховано кошти за період з 01.01.2016 по 31.07.2018, повідомлено про виплату різниці пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 87686,16 грн. в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Суми доплат за період з травня по червень 2018 року в сумі 12201,00 грн. і з січня по липень 2018 року в сумі 25575,13 грн., які не виплачені, будуть виплачуватись з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 на умовах окремого порядку, який на разі не прийнятий. Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.10.2019 ОСОБА_1 за період з січня 2018 року по липень 2018 нарахована та не виплачена пенсія у розмірі 37776,13 грн.

Отже, невиплачена сума нарахованої пенсії за період з травня по червень 2018 року становить 12201,00 грн., а також з січня по липень 2018 року в сумі 25575,13 грн., які не виплачені у зв`язку з відсутністю окремого порядку для виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Оскільки відповідачем припинено виплату призначеної та нарахованої пенсії без законних підстав на два місяці після чого виплату пенсії поновлено, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині щодо невиплати йому пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та сум доплат пенсії в зв`язку з проведеним перерахунком пенсії за період з 01.01.2018 по 31.07.2018, а також зобов`язання виплатити пенсію за відповідні періоди з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У даному спорі суд керується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №77805/402/18, залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018.

За змістом статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. До доходів віднесено, в тому числі, пенсії. Сума компенсації розраховується відповідно до статті 3 цього Закону з урахуванням індексу інфляції. Відповідно відповідачу під час розрахунку суми слід керуватися вимогами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", зокрема статтею 3.

З огляду на висновки суду, враховуючи наведену судову практику Верховного Суду в зразковій справі, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018, а також доплат до пенсії внаслідок її перерахунку за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 та зобов`язання виплатити пенсію за відповідні період з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позивачем заявлена вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити, нарахувати та одноразово виплатити припинену виплату пенсійного забезпечення у сумі 87686,16 грн.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

На думку суду, позивачем заявлена вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування та одноразово виплатити припинену виплату пенсійного забезпечення у сумі 87686,16 грн., що була нарахована за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та виплачувалась позивачу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, чинної на час здійснення перерахунку пенсії, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.10.2019 №14/11409. Отже, вимога про стягнення 87686,16 грн., задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

У даному спорі судом вирішено зобов`язати відповідача виплатити пенсію за період з 01.05.2018 по 30.06.2018, відповідно рішення суду в частині зобов`язання виплати пенсії позивачу в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. то суд вважає таку вимогу необґрунтованою. У наданому позивачем обґрунтуванні розрахунку моральної шкоди зазначено, що відповідачем безпідставно не виплачена пенсія у розмірі 87686,16 грн., що є значною сумою для позивача, відповідно її неотримання вплинуло на рівень життя позивача, зокрема харчування та придбання лікарських засобів, що призвело до завдання моральних страждань, позбавило права позивача вільно розпоряджатися пенсією та спричинило недовіру до посадових осіб. Оскільки судом задоволено позов частково, зокрема відмовлено в стягненні 87686,16 грн., відповідно не підлягає задоволенню вимога про стягнення моральної шкоди. Крім того, на думку суду, позивачем не надано доказів майнового стану та його погіршення у зв`язку з протиправними діями відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи відповідно до квитанції від 07.03.2019 №0.0.1289016153.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Оскільки позов задоволено частково, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01 травня 2018 року по 30 червні 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 травня 2018 року по 30 червня 2018 року з нарахуванням компенсації втрат частини доходів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованих доплат пенсії по перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 суми доплат пенсії з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року з нарахуванням компенсації втрат частини доходів.

Виконати негайно рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію з нарахуванням компенсації втрат частини доходів в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 500,00 грн. (п`ятсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець