Рішення № 87074859, 16.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Київ № 640/11305/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Основі О.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Олексіюк Оксани Володимирівни (ордер серія КС № 380454 від 24.06.2019),

представника відповідача - Пущука Максима Володимировича (довіреність від 21.08.2019 №3122/26-15-10-02-17),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання

протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 29.09.2011 № 1187 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0025574202 та №0025594202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення та проведення перевірки позивача на підставі пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки запит щодо надання документів від 25.09.2017 № 14223/М/26-15-13-04-14 було складено з порушенням вимог Податкового кодексу України у зв`язку з чим він не був обов`язковий до виконання. Також позивач зазначив про те, що перевірку було проведено з порушення вимог чинного законодавства з огляду на те, що йому до початку перевірки не було вручено наказ та направлення на її проведення.

Позивач зазначив про те, що відповідач дійшов висновку про заниження ним інвестиційного прибутку за 2016 рік на суму 92 210 146,51 грн., оскільки ним не було враховано той факт, що позивачем було понесено витрати у розмірі 92 277 313,19 грн. на придбання інвестиційного активу шляхом внесення (реінвестування) нарахованих йому дивідендів до статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5".

Позивач та Представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив в якому зазначив про те, що запит щодо надання документів від 25.09.2017 № 14223/М/26-15-13-04-14 було складено у відповідності до вимог Податкового кодексу України та з огляду на ненадання позивачем необхідного переліку документів на нього були наявні підстави для видання наказу щодо призначення перевірки позивача, копія якого разом з направленнями на перевірку були своєчасно направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням. Також відповідач зазначив про те, що відповідно до документів наданих позивачем до декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік ним до складу інвестиційних витрат включено суму нарахованих дивідендів у розмірі 92 277 313,19 грн., які збільшили розмір статутного фонду ТОВ "ГПІ-5", але не змінили частки власників, яка не підлягає включення до інвестиційних витрат, оскільки платники податку - фізичні особи - акціонери товариства під час здійснення підприємством реінвестування дивідендів, шляхом збільшення розміру статутного фонду товариства без зміни часток вкладників, пропорційно до їх внесків, являються лише учасниками цього процесу, а отже зазначена операція підприємства зі збільшення статутного фонду шляхом збільшення часток вкладників жодним чином не збільшує фінансовий результат вкладників (акціонерів), а збільшує вартість їх раніше придбаного активу на день збільшення статутного капіталу.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

29.01.2019 начальником Головного управління ДФС у м. Києві видано наказ № 1187 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )", яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 , пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 15.02.2019.

В період з 15.02.2019 по 28.02.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 29.01.2019 № 1187 проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 06.03.2019 № 517/26-15-42-02-30/2869516151, яким встановлено порушення підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, а саме не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункт "б" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого занижено інвестиційний прибуток за 2016 рік на суму 92 210 146,51 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 16 597 826,37 грн. з отриманого інвестиційного доходу, пыдпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1 383 152,20 грн.

Позивачем було подано до Головного управлінням ДФС у м. Києві заперечення на зазначений акт, за результатами розгляду яких листом від 29.03.2019 № 43508/М/26-15-42-02-27 повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечення прийнято рішення частково задовольнити заперечення фізичної особи ОСОБА_1 та викласти висновки акту від 06.03.2019 №517/26-15-42-02-30/2869516151 в наступній редакції:

«Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- п.п. п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 з урахуванням вимог п.п 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.2 п. 170.2 ст.170 Кодексу, абз. б) п. 176.1 ст.176 Кодексу занижено інвестиційний прибуток за 2016 рік на суму 92 210 146,51 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 16 597 826,37 грн. з отриманого інвестиційного доходу;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1 383 152,20 гривень.»

03.04.2019 на підставі акту від 06.03.2019 № 517/26-15-42-02-30/2869516151 прийнято податкові повідомлення - рішення № 0025574202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 20 747 282,96 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 149 456,59 грн. та №0025594202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1 728 940, 25грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 345 788,05 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 13.06.2019 №4636/М/99-99-11-05-01-25 податкові повідомлення - рішення від 03.04.2019 №0025574202, №0025594202 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункдокументальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. тів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Наказом від 29.01.2019 № 11897 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, яка мала бути проведена з 15.02.2019.

Факт проведення податковим органом на підставі наказу 29.01.2019 № 11897 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 за результатами якої складено акт від 06.03.2019 № 517/26-15-42-02-30/2869516151 підтвержується копією відповідного акту наявною в матеріалах справи та визначається сторонами.

Наявною в матеріалах справи копіює конверту, який було надано позивачем суду, підтверджується факт направлення позивачу 31.01.2019 наказу від 29.01.2019 № 11897.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, тобто моментом проведення відповідачем перевірки на його підставі.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 29.01.2019 № 11897 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2015 у справі № К/800/54480/14 та від 27.11.2014 у справі № К/800/52374/14.

Дії контролюючого органу, щодо проведення перевірки є лише службовою діяльністю таких осіб спрямованою виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань щодо здійснення податкового контролю з огляду на що, не створюють жодних правових наслідків для суб`єкта господарювання та не змінюють стану його суб`єктивних прав, оскільки самі по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов`язки суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2019 № 11897 та визнання протиправними дій по проведенню на його підставі перевірки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В частині щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 03.04.2019 № 0025574202, №0025594202 суд зазначає наступне.

Відповідач дійшов висновку щодо допущення позивачем порушення підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункту "б" пункту 176.1 статті 176, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, заниження ним інвестиційного прибутку за 2016 рік на суму 92 210 146,51 грн., несплату податок на доходи фізичних осіб та військового збору з огляду на те, що у позивача були відсутні підстави для включення до складу витрат на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «ГПІ-5» витрат у вигляді дивідендів реінвестованих в акції ТОВ «ГПІ-5» у розмірі 92 277 313,19 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу. Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Пунктом 161 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Таким чином інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, тобто сумою витрат, понесених у зв`язку з придбанням такого активу, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Відповідно до протоколу №21-10/15 від 21.10.2015 загальних зборів учасників ТОВ «ГПІ-5» учасники товариства, які сукупно володіють 100% статутного капіталу, надали згоду на відступлення шляхом продажу учасником товариства - ТОВ «Лудтект» своєї частки у статутному капіталі товариства, яка становить 582 833,32 грн. та складає 24,1702% статутного капіталу товариства на користь позивача вирішили прийняти його до товариства з часткою у статутному капіталі товариства, яка становить 582 833,32 грн. та складає 24,1702% статутного капіталу товариства.

Придбання частки у статутному капіталі ТОВ «ГПІ-5» позивачем підтверджується договором купівлі - продажу від 21.10.2015, відповідно до якого позивачем у ТОВ "Лудтект" придбано частку (24,1702%) у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" за ціною 650 000,00 грн. Розрахунок за придбання частки проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальній сумі 650000,00 грн. платіжними дорученнями №493 від 27.11.2015 на суму 314 000,00 грн. та від 07.07.2016 №425 на суму 336 000,00 грн.

Відповідно до протоколу №25-11/15 від 25.11.2015 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ГПІ-5» прийнято рішення нарахувати на користь учасників товариства дивіденди у вигляді часток у Статутному капіталі товариства за рахунок нерозподіленого прибутку товариства, який отримано товариством за результатами 2007-2014 років пропорційно їх часткам у Статутному капіталі товариства та затвердити новий розподіл часток у грошовому виразі у Статутному капіталі товариства (що пов`язане з реінвестуванням прибутку) без зміни пропорцій часток часників.

Розмір частки позивача у статутному капіталі ТОВ «ГПІ-5» склав 24,1702%, що становить 92 860 146,51 грн., в тому числі розмір нарахованих дивідендів у вигляді часток - 92 277 313,19 грн.

Новий розподіл часток у Статутному капіталі Товариства затверджено статутом ТОВ «ГПІ- 5» 27.11.2015 за № 10701050021030993.

Відповідно договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ГПІ-5» від 20.10.2016 фізичною особою ОСОБА_1 здійснено продаж частки у статутному капіталі ТОВ «ГПІ-5» у розмірі 92 860 146,51 грн., що складає 24,1702% статутного капіталу товариства. Договірна сума продажу складає 92 860 146,51 грн.

Згідно з декларацією позивача про майновий стан та доходи за 2016 рік та доданих до неї документів позивачем до складу інвестиційних витрат на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «ГПІ-5» включено сум у розмірі 650 000,00 грн. сплачену за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ГПІ-5» та суму нарахованих дивідендів 92 277 313,19 грн., які відповідно до протоколу №25-11/15 від 25.11.2015 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ГПІ-5» було реінвестовано до статутного капіталу ТОВ «ГПІ-5».

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Згідно з підпунктом 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються, зокрема, на реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій

Таким чином, у випадку реінвестиції нараховані дивіденди можуть в подальшому бути спрямовані на збільшення статутного капіталу підприємства, тобто статутний капітал поповнюється за рахунок нарахованих, але не виплачених дивідендів, а самі учасники не отримують дивідендів, замість цього відбувається збільшення їх частки в товаристві. При цьому, якщо усі інвестори ухвалюють рішення про реінвестицію дивідендів, відсоткове співвідношення часток учасників у статутному капіталі залишається тим самим, а вартість їх збільшується у зв`язку зі збільшенням статутного капіталу.

З протоколу №25-11/15 від 25.11.2015 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ГПІ-5» вбачається, що суму нарахованих на користь учасників товариства дивідендів у вигляді часток у Статутному капіталі товариства за рахунок нерозподіленого прибутку товариства, який отримано товариством за результатами 2007-2014 років, зокрема нарахованих на користь позивача у розмірі 92 277 313,19 грн., було включено до статутного капіталу ТОВ «ГПІ-5» та затверджено новий розподіл часток у грошовому виразі у Статутному капіталі товариства (що пов`язане з реінвестуванням прибутку) без зміни пропорцій часток часників.

Отже, сума дивідендів, на яку було збільшено кількість акцій по суті і економічному змісту є операцією з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею права.

Таким чином, позивачем витрачений власний грошовий дохід у вигляді дивідендів, а сума реінвестованих дивідендів, на яку збільшено розмір корпоративних прав, по суті і економічному змісту є операцією з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Разом з цим, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу, тобто є витратами платника податку на придбання такого активу - частки у статутному капіталі.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що здійснення позивачем розрахунку інвестиційного прибутку з урахуванням витрат у вигляді дивідендів реінвестованих в акції ТОВ «ГПІ-5» у розмірі 92 277 313,19 грн. відповідає приписам законодавства та підтверджує факт витрачення грошового доходу позивача у вигляді дивідендів на придбання інвестиційного активу цінних паперів.

Аналогічна позиція викладена постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі № 826/3839/18 та постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 804/13463/14 (адміністративне провадження №К/9901/5722/18).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 03.04.2019 № 0025574202, №0025594202

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.04.2019 № 0025574202, №0025594202.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 05 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст рішення виготовлений 22.01.2020.