Рішення № 87074856, 15.01.2020, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/1188/19

Провадження №2/672/19/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м.Городок

Городоцький районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Федорук І.М.,

з участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 про встановлення набуття у особисту приватну власність нерухомого майна в період шлюбу,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про встановлення, що він набув у період шлюбу з ОСОБА_2 у особисту приватну власність житловий будинок по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю-шиномонтаж АДРЕСА_2 . В обґрунтування вимог посилався на те, що з 10 лютого 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі. З травня 2015 року спільне проживання припинено, 16 серпня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. З 2015 року в провадженні Городоцького районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, під час розгляду якої ОСОБА_2 стверджує, що до спільного майна подружжя належить вищезазначене майно. Проте, дане майно було придбано за кошти, які належали особисто ОСОБА_4 . Так, у жовтні 2006 року останній позичив 29000 євро, котрі спрямував на виготовлення технічної документації та будівництво зазначених об`єктів. В травні 2010 року ОСОБА_6 позичив 8000 доларів США. ОСОБА_2 за період перебування у шлюбі працювала нетривалий час, отримувала мінімальний розмір заробітної плати, а тому її дохід не дозволяв робити значні фінансові вкладення в будівництво зазначених об`єктів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідачка, представник відповідача позовні вимоги не визнали. Вказували, що позивачем, його представником не надано належних доказів в підтвердження того, що спірне майно набуто позивачем за кошти, які належали йому особисто. Так, згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08.12.2015 року встановлено, що ОСОБА_4 10.05.2014 року взяв в борг у ОСОБА_7 8000 доларів США, а 14.05.2015 року - 29000 євро. Оскільки дані кошти були позичені в період перебування сторін у шлюбі, вони є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому якщо нерухоме майно придбане за ці кошти, воно також є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а не особистою приватною власністю позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, її представника, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 10 лютого 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Згідно рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час перебування у шлюбі на ім`я ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нерухоме майно: житловий будинок по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю-шиномонтаж АДРЕСА_2 .

14 жовтня 2016 року право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна набув ОСОБА_5 , котрий залишається власником даного майна на час розгляду справи.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, в тому числі копіями свідоцтва про шлюб, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 10 лютого 2007 року, свідоцтв про право власності на майно від 14 жовтня 2016 року, виданих на ім`я ОСОБА_5 , Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 жовтня 2016 року № № 70532700, 70532472.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому позивач вправі обрати спосіб захисту, що наданий йому законом, на власний розсуд.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, п. 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань ( рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, п. 122, від 30 жовтня 1991 року).

Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, п. 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, п. 106).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 послався на те, що в провадженні Городоцького районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа про поділ майна подружжя за позовом ОСОБА_2 , в якому остання стверджує, що житловий будинок по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю- АДРЕСА_2 належить до спільного майна подружжя та підлягає поділу. Вважаючи, що дане майно придбано за кошти, які належали йому, ОСОБА_4 , особисто, звернувся до суду з даним позовом.

Проте, позивач, його представник, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надали суду доказів в підтвердження того, що право ОСОБА_4 порушене ОСОБА_2 , зокрема, що спірне майно є предметом розгляду справи про поділ майна подружжя та підлягає поділу .

Натомість, судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю- АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_5 .

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звернення до суду з даним позовом не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача, обраний позивачем засіб захисту не є ефективним, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст..ст. 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення, що ОСОБА_4 набув у період шлюбу з ОСОБА_2 у особисту приватну власність житловий будинок по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю- АДРЕСА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Городоцький районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 22.01.2020 року.

Суддя І.М.Федорук