Рішення № 87074609, 16.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Київ № 826/4981/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Аблова Є.В., Смолія І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи ОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби Українипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0000011304.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за результатами виплати роялті нерезидентом на користь позивача за 2014, 2015 роки в сумі 73 293,51 грн, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення ухвалене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2017 року відповідачем на підставі акта перевірки №9/99-99-13-04-02/2869200431 від 03.03.2017, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0000011304, яким позивачу за порушення п.13.5, 170.11 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 91 616,89 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 73 293,51 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18 323,38 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, під час перевірки встановлено, що в податкових деклараціях позивача за 2014, 2015 роки, останнім за рахунок відображення сплачених нерезидентом-податковим агентом за кордоном сум ПДФО, без наявності відповідних підтверджуючих це документів, зменшено (фактично не сплачено до державного бюджету України) належні до сплати податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 73 293,51 грн, в т.ч. за 2014 рік в сумі 40 532,58 грн, 2015 рік в сумі 32 760,93 грн.

Позиція позивача зводиться до того, що ПДФО був сплачений податковим агентом-нерезидентом, а докази зазначених обставин не були надані до перевірки виключно з підстав проведення контролюючим органом невиїзної перевірки та не витребування у позивача таких документів до перевірки.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, 11.02.2009 року між позивачем, як громадянином України, та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТРЕЙД», зареєстрованим у м. Ліпецьк Російської Федерації, було укладено ліцензійний договір № 11/02-09 від 11.02.2009 року, відповідно до умов якого позивач (Ліцензіар) будучи власником виключного права на товарний знак «SEMKI» (свідоцтво на товарний знак № 338836 ) надавав ТОВ «МЕГА ТРЕЙД» (Ліцензіат) виключне право на використання вказаного товарного знаку, а ТОВ «МЕГА ТРЕЙД» в свою чергу зобов`язалось сплачувати ліцензійну винагороду в порядку та розмірі, що встановлені договором.

Крім того, 01.02.2010 року між позивачем, як громадянином України, та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТРЕЙД» було укладено ліцензійний договір № 01/02-10 від 01.02.2010 року, відповідно до умов якого позивач (Ліцензіар) будучи власником виключного права на товарний знак «СЕМКИ» (свідоцтво на товарний знак № 338835) надавав ТОВ «МЕГА ТРЕЙД» (Ліцензіат) виключне право використання вказаного товарного знаку, а ТОВ «МЕГА ТРЕЙД» в свою чергу зобов`язувалося сплачувати ліцензійну винагороду в порядку та розмірі встановлені договором.

Вказані ліцензійні договори були зареєстровані у Федеральній службі з інтелектуальної власності, патентів та товарних знаків, про що свідчать відповідні штампи та реєстраційні номери на самих договорах.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст. 168 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в контролюючих органах, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п. 168.2.2 п. 168.2ст. 168 Кодексу).

Порядок оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, відповідно до якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Як зазначає позивач та підтверджується актом перевірки, відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, позивачем задекларовано іноземного доходу 405 325,03 грн; аналогічним чином, за 2014 рік позивачем задекларовано 327 609,29 грн іноземного доходу.

08.02.1995 року між Урядом України та Урядом Російської Федерації було підписано Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яку 06.10.1995 року було ратифіковано Законом України № 369/95-ВР (дата набрання чинності для України - 03.08.1999 p.).

Вказана Угода поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення (п. 1). Податками доход і майно вважаються всі податки, що стягуються із загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого і нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і інших винагород, сплачуваних будь-якою особою (п. 2).

Таким чином, є можливим дійти висновку, що на отриманий позивачем іноземний дохід в Російській федерації розповсюджувалися норми Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Позивач наполягає, що не було спростовано відповідачем з посиланням на належні і допустимі докази, що в період з 2013 року по 2014 рік ТОВ «МЕГА ТРЕЙД» сплачувало до бюджету Російської Федерації податок на доходи фізичних осіб при перерахуванні позивачу, як іноземному громадянинові (громадянинові України), ліцензійних платежів за укладеними ліцензійними договорами № 11/02-09 від 11.02.2009 року та №01/02-10 від 01.02.2010 року.

При цьому, проаналізувавши декларації позивача за 2013, 2014 роки на предмет сум податків, які були утримані за кордоном, судом встановлено, що в 2013 році сума податків, сплачених за кордоном, на яку зменшуються податкові зобов`язання згідно з підпунктом 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України становить 40 532,58 грн (а.с.33 том 1); в 2014 році сума податків, сплачених за кордоном, на яку зменшуються податкові зобов`язання згідно з підпунктом 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України становить 32760,93 грн (а.с.43 том 1).

Пунктом 13.5. ст. 13 Податкового кодексу України визначено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов`язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об`єкт оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «МЕГА ТРЕЙД» та Інспекція Федеральної податкової служби по Совєтскому району м. Ліпецька (з 2014 року - Міжрайонна інспекція Федеральної податкової служби Росії № 6 в Ліпецькій області) підтвердили відповідними довідками № 6 від 20.02.2014 року, № 5 від 20.02.2014 року, № 07-22/00411 від 19.01.2015 року, № 07-22/00412 від 19.01.2015 року) сплату ТОВ «МЕГА ГРЕЙД» податку на доходи фізичних осіб при перерахуванні позивачу, як іноземному громадянинові (громадянинові України), ліцензійних платежів за укладеними ліцензійними договорами № 11/02-09 від 11.02.2009 року та № 01/02-10 від 01.02.2010 року.

При цьому, посилання відповідача в додаткових письмових поясненнях на те, що згідно зазначених вище довідок №№ 07-22/00411, 07-22/00412 вбачається, що надано інформацію тільки за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 (конкретний проміжок часу, а не за цілий рік), судом відхиляються, адже зазначені документи на розсуд позивача надано суду вибірково, враховуючи той факт, що жодних документів від позивача контролюючий орган для проведення перевірки не витребував.

Відтак, оскільки висновки акта перевірки про відсутність сплати позивачем ПДФО за 2013, 2014 року не підтвердженні належними та допустимим доказами, фактично є припущеннями інспектора ОСОБА_2 , внаслідок не витребування останнім на власний розсуд документів у позивача щодо підтвердження сплати ПДФО, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного ППР, як наслідок, наявність підстав для його скасування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що не вбачає підстав для витребування у позивача відповідних довідок за весь період (2013 - 2014 рік), адже дані документи не були предметом перевірки внаслідок бездіяльності інспектора-ревізора, а суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0000011304, складене Державною фіскальною службою України.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м.Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді Є.В. Аблов

І.В. Смолій