Рішення № 87074531, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року №640/5616/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 39439980) про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), (далі - оскаржувана вимога).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/5616/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що вимогою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2019 року №Ф-222331-17 його повідомлено про заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) як самозайнятої особи, що провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) та зобов`язано сплатити 17 929,72 грн. на рахунок Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позивач не погоджується з вказаною вимогою з тих підстав, що не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок оскільки наразі є пенсіонером та не реєструвався повторно платником єдиного соціального внеску.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні оскільки позивач перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районному ГУ ДФС у м. Києві та згідно з інтегрованою карткою платника за ним обліковується нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі-адвокату.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 12 лютого 2019 року відповідачем було сформовано ОСОБА_1 вимогу №Ф-222331-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на обов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 17 929,72 грн., яка була отримана позивачем.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою щодо незаконності та необґрунтованості вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 12 лютого 2018 року № Ф-222331-17 та вимогою скасувати у повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на обов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 17 929,72 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 28.03.2019 року №14673/6/99-99-11-05-02-25, оскаржувану вимогу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому, відповідно до пункту 63.2. статті 63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом (п.63.5 ст.63 ПК України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VІ).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 цього ж Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу приписів пункту 5 частини 1статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз.2 ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ).

В свою чергу зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абз.7 ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону, платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ визначено, що Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Також, у відповідності до ч.5 ст.8 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, у редакції Закону № 2464-VІ, що діяла до 01.01.2018, такі внески, нараховані за календарний рік, платники зобов`язані були сплачувати до 01 травня наступного року.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, позивач (адвокат Макар І.І.) перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 03.02.2014 р., згідно даних електронної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 відображено нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі-адвокату станом на 25.04.2019 року у розмірі 21020,90 грн., в тому числі за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн., а також щоквартальні нарахування єдиного внеску на загальну суму 9828,72 грн., в тому числі за І квартал 2018 року - 2457,18 грн., за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., за ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн., та за І квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Суд зазначає що позивачем не було надано жодного доказу який би спростовував доводи відповідача викладені в його відзиві, та свідчили б про те, що позивач з 03.02.2014 р. до моменту формування податкової вимоги № Ф-222331-17 від 12.02.2019 не обліковувався в контролюючому органі, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та платник єдиного внеску.

Позивач у позовній заяві зазначає, що не є платником єдиного внеску з 12.08.2014 р., коли Сватівським райвійськкоматом Луганської області був мобілізований, про що в листопаді 2014 р. під час відрядження повідомив відповідача, проте доказів такого повідомлення суду не надано. Суд звертає увагу, що позивач не заперечує факт взяття його на облік як самозайнятої особи-адвоката з 03.02.2014 р. та не зазначає про вчинення ним дій у встановленому законодавством України порядку для зняття з такого обліку.

Відтак, обставини справи свідчать, про те, що позивач у вказаний період обліковувався в контролюючому органі, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та платник єдиного внеску.

З метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах, наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі Порядок № 1588).

Вказаним Порядком, регулюється процедура взяття на облік або реєстрація у контролюючих органах, внесення змін до облікових даних платників податків та зняття з вказаного обліку.

Зокрема, порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах регулюється розділом XI вказаного Порядку.

При цьому пунктом 11.1 Порядку № 1588, встановлено, що платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Згідно підпункту 2 пункту 11.18 Порядку № 1588 передбачено, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Втім, безпосередньо питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (далі Порядок № 1162).

Відповідно до п.1 розділу V цього Порядку визначено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Пунктом 2 розділу V Порядку № 1162 передбачено, що у разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.

Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою № 8-СК згідно з додатком 6до цього Порядку.

В свою чергу, отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ (додаток 5), контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом (п.3 розділу V Порядку № 1162).

У разі ненадання органами Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування довідок за формою № 8-СК (додаток 6) у зазначений строк або у разі встановлення заборгованості платника єдиного внеску, який знімається з обліку, контролюючий орган складає довідку про стан розрахунків за платежами до контролюючого органу, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою № 9-ЄСВ згідно з додатком 7 до цього Порядку, яку надсилає (видає) платнику єдиного внеску чи уповноваженій особі платника (п.4 розділу V Порядку № 1162).

Лише після проведення остаточного розрахунку з платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 10-ЄСВ згідно з додатком 8до цього Порядку. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників (п.5-6 розділу V Порядку № 1162).

Таким чином, для того, щоб не сплачувати єдиний соціальний внесок, особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, необхідно вчинити дії щодо зняття з обліку у контролюючих органах та виключити дані з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування як самозайнятої особи, оскільки саме факт обліку в такому реєстрі, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність слугує підставою для нарахування єдиного соціального внеску.

Аналіз вказаних вище норм дає підстави вважати, що зняття з обліку осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, відбувається за заявами таких осіб після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку. Відповідно, особі, яка провадить незалежну професійну діяльність та яка виявила намір змінити форму здійснення адвокатської діяльності з індивідуальної на організаційно-правову форму адвокатського бюро адвокатське об`єднання має подати до контролюючого органу за місцем обліку відповідний пакет документів та знятися з реєстрації як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Лише в такому випадку підстава для сплати адвокатом єдиного соціального внеску буде відсутня.

Позивачем не було надано доказів того. що ним було надіслано вищевказані заяви та повністю пройдено процедуру зняття з реєстрації як особи яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відтак, підстави для несплати єдиного внеску за 2017 - 2018 роки у позивача були відсутні.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № 609/28739 від 12.11.2018 року, сформована контролюючим органом на підставі достовірних даних та у відповідності до чинного податкового законодавства України, а відтак - скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи наведене, відповідачем доведено правомірність прийнятої вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-222331-17 від 12.11.2018, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 39439980) про скасування вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко