Рішення № 87074525, 17.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2019 року № 640/8565/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Харченка А.О.,

за участі представників сторін:

від позивача: Шевченко І.В.

від відповідача: Пузирьова К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства ТРК «Подільські комунікації»

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ТРК «Подільські комунікації» (далі - ПП ТРК «Подільські комунікації») звернулося до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, Нацрада) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №624 від 25 квітня 2019 року та зобов`язання Нацради вчинити дії з метою відновлення прав ПП ТРК «Подільські комунікації» та належним чином оформити та оприлюднити рішення з питання визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижині Вінницької області, прийняте Нацрадою 18 квітня 2019 року, а саме: визнати ПП ТРК "Подільські комунікації», м. Ладижин («ЛАДА»), переможцем конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижин Вінницької області

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення 10 січня 2019 року опублікувано в газеті «Голос України» та у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті оголошення про конкурс на отримання ліцензії на мовлення з використанням вільних радіоканалів, зокрема, з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижин Вінницької області. Позивач у встановлені терміни подав заяву та інші документи для участі у конкурсі, які були прийняті та ПП ТРК «Подільські комунікації» допущено до участі у конкурсі.

Конкурс відбувся 18 квітня 2019 року, за його результатами прийнято рішення про визнання ПП ТРК «Подільські комунікації», м. Ладижин («ЛАДА») переможцем конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижин Вінницької області та про видання відповідної ліцензії на мовлення. Також зазначеним рішенням відмовлено іншому учаснику - ТОВ «Медіа Інвест ПРО» у видачі ліцензії на мовлення.

Проте, після ухвалення рішення представник ТОВ «Медіа Інвест ПРО» повідомив членам Нацради інформацію про те, що радіостанція з позивними «ЛАДА» вже мовить із сусіднього міста Гайсин на частоті 101,6 МГц, а представник позивача підтвердив таку інформацію та зазначив, що існуюча радіостанція «ЛАДА» планує змінити свій позивний та програмну концепцію у разі виграшу ПП ТРК «Подільські комунікації» у конкурсі, а також, що територія покриття існуючої радіостанції не є однією територією покриття з сигналом 103,9 МГц.

Після отримання такої інформації Нацрада прийняла інше, на думку позивача протиправне рішення про скасування результатів конкурсу та вирішила перенести розгляд питання на наступне засідання 25 квітня 2019 року, виключила з протоколу №12 засідання інформацію про вже прийняте рішення про оголошення переможця конкурсу, щодо якого не присвоєно порядкового номеру та не оприлюднено його на офіційному сайті Нацради всупереч Регламенту.

Позивач стверджує, що в протокол №12 засідання Нацради 18-23 квітня 2019 року внесено змінений текст виступу представника позивача для прийняття протиправного рішення щодо скасування результатів конкурсу, чим на його думку порушено процедуру конкурсу та вимоги Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Водночас, позивач вирішив не оскаржувати події, які відбулися в засіданні Нацради 18 квітня 2019 року, та довести свою готовність до відповідних змін у мовленні в м. Гайсині та перемогти у конкурсі 25 квітня 2019 року, тому вже 23 квітня 2019 року подав до Нацради заяву про переоформлення ліцензії мовлення у Гайсині на частоті 101,6 МГц зі зміною позивного (на «Громадський медіа-центр») та програмної концепції (на 22 години на добу - ретрансляція державної радіостанції «Армія ФМ» та 2 години на добу - власне мовлення).

Проте, у цей же час до голови Нацради надійшов лист від міського голови Ладижина з проханням не надавати ліцензію ПП ТРК «Подільські комунікації», оскільки проти колишнього директора РК «ЛАДА» порушені та розглядаються в судовому порядку кримінальні справи, а рішенням Ладижинської міської ради №682 від 23 серпня 2018 року діяльність КП РК «ЛАДА» була припинена шляхом ліквідації. У відповідь на зазначений лист позивач направив свою інформацію від 23 квітня 2019 року № 16 з викладенням обставин кримінальної справи щодо колишнього директора КП РК «ЛАДА», щоб роз`яснити, що у жодному провадженні не згадується ПП ТРК «Подільські комунікації» та його директор.

На наступному засіданні Нацради 25 квітня 2019 року вищезазначені листи були озвучені, учасники мали можливість надати коментарі, проте під час голосування за визнання переможцем конкурсу обидві пропозиції: і ПП ТРК «Подільські комунікації», і ТОВ «Медіа Інвест ПРО» не набрали необхідної кількості голосів членів Нацради, у зв`язку з чим прийнято оскаржуване рішення №624 від 25 квітня 2019 року про відмову у видачі ліцензії на мовлення обом учасникам конкурсу із зазначенням, що претенденти не відповідають критеріям, зазначеним у частині 14 статті 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Посилаючись на те, що оскаржуване рішення не містить детального обґрунтування підстав відмови обом конкурсантам у видачі ліцензії на мовлення, нормативного обґрунтування та посилань на конкретні норми законодавства, з урахуванням вичерпного переліку підстав для відмови у видачі ліцензії, визначених статтею 30 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», позивач вважає, що Нацрада обов`язково мала б визначити одного з конкурсантів переможцем конкурсу, проте не зробила цього, порушивши порядок та процедуру його проведення та оформлення результатів.

Посилаючись на такі обставини, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провадити розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу надати відзив на позов та усі наявні докази, витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію оскаржуваного рішення та усі матеріали, які стали підставою його прийняття.

Відповідачем 12 червня 2019 року подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення проти позовних вимог, відповідач стверджує, що приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах наданих повноважень на підставі Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Обставин прийняття рішень 18 квітня 2019 року під час засідання Нацради, зокрема, стосовно оголошення переможцем конкурсу ПП ТРК «Подільські комунікації» та подальшого скасування цього рішення відповідач не заперечує, проте зазначає, що Регламентом Нацради передбачені підстави та можливість прийняття рішення про скасування вже прийнятого раніше рішення про визначення переможця за ініціативою Нацради. Оскільки інформація, отримана після голосування з питання визначення переможця конкурсу, мала суттєве значення та потребувала перевірки та оцінки членами Нацради, 18 квітня 2019 року засідання було відкладено на іншу дату, що також передбачено нормами Регламенту Нацради. Стосовно наповненості оскаржуваного рішення від 25 квітня 2019 року мотивуваннями щодо відмови обом учасникам конкурсу у видачі ліцензії на мовлення, відповідач зазначив, що оскаржуване рішення містить необхідні мотивування та посилання на конкретні законодавчі норми. Посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Надалі позивачем подано відповідь на відзив від 25 червня 2019 року, а відповідачем подавалися додаткові пояснення від 02 липня та 16 жовтня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року задоволено частково клопотання представника позивача, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07 серпня 2019 року до справи залучено додаткові докази, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка, а в засіданні 15 серпня 2019 року витребувано додаткові письмові пояснення від відповідача, у зв`язку з чим оголошувалися перерви. Окрім цього, розгляд справи 25 вересня та 09 жовтня відкладався.

В судовому засіданні 17 жовтня 2019 року представники сторін надали свої пояснення по суті спору, розгляд справи завершено.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України "Про інформацію", цього Закону, законів України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про телекомунікації", "Про радіочастотний ресурс України", міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Серед інших регуляторних функцій, передбачених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", Нацрада здійснює ліцензування телерадіомовлення.

Ліцензування мовлення - це видача, продовження, переоформлення, анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на мовлення. Ліцензія Нацради є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення (частина друга статті 18 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення").

Ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом. Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом.

Конкурс на отримання ліцензії, відповідно до статті 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» оголошується рішенням Національної ради. Повідомлення про проведення конкурсу публікується в засобах масової інформації, перелік яких визначається Національною радою, не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну подачі заяв на видачу ліцензії.

Конкурсні умови визначаються Національною радою до оголошення конкурсу і затверджуються окремим рішенням Національної ради та включають: а) ліцензійні умови для відповідного виду мовлення; б) вимоги до програмної концепції мовлення; в) вимоги щодо організаційно-технічних, фінансових та інвестиційних зобов`язань майбутнього ліцензіата.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Нацради №2265 від 20 грудня 2018 року оголошено конкурс на отримання ліцензії на мовлення з використанням вільних радіоканалів. Оголошення про конкурс опубліковано 10 січня 2019 року у газеті «Голос України» №5 (7011) та у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Нацради.

Про участь у конкурсі на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у місті Ладижин Вінницької області заявили: ПП ТРК «Подільські комунікації» та ТОВ «Медіа Інвест ПРО», документи яких на момент подачі відповідали вимогам статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Також обома конкурсантами надано конкурсну гарантію, як обов`язкову умову участі у конкурсі, сплачено її у повному обсязі і у встановлений конкурсними умовами строк. Обох учасників допущено до участі у конкурсі.

Проведення конкурсу призначено на 18 квітня 2019 року. На засіданні Нацради 18 квітня 2019 року після розгляду поданих кандидатами документів за результатами голосування визнано ПП ТРК «Подільські комунікації», м.Ладижин («ЛАДА») переможцем конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижин Вінницької області та про видання відповідної ліцензії на мовлення. Також відмовлено іншому учаснику - ТОВ «Медіа Інвест ПРО» у видачі ліцензії на мовлення. Проте, одразу після проведеного голосування з цього питання представник конкурсанта ТОВ «Медіа Інвест ПРО» повідомив членам Нацради інформацію про те, що радіостанція з позивними «ЛАДА» вже мовить із сусіднього міста Гайсин на частоті 101,6 МГц, а представник позивача підтвердив таку інформацію, але зазначив, що існуюча радіостанція «ЛАДА» планує змінити свій позивний та програмну концепцію у разі виграшу ПП ТРК «Подільські комунікації» у конкурсі, а також, що територія покриття існуючої радіостанції не є однією територією покриття з сигналом 103,9 МГц.

На підтвердження таких обставин відповідачем наданий суду Додаток 3 до ліцензії на мовлення серії НР №00891-м від 06 січня 2018 року, відповідно до якого ПП ТРК «Подільські комунікації» з позивним «Лада» вже здійснює мовлення з частотою 105,1 МГц у м. Баланівка, м. Ладижин та райони - Бершадський, Тростянецький, Теплицький та Гайсинський.

У цьому зв`язку щодо поданого позивачем до матеріалів справи відеозапису засідання від 18 квітня 2019 року, який містить окремі вислови його учасників, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Правила належності доказів визначають об`єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Правила допустимості доказів встановлені для досягнення справедливості, об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися задля досягнення легітимної мети. Інакше прав осудність судового рішення, ухваленого з урахуванням нелегітимного доказу, завжди залишатиметься під сумнівом.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що відеозапис засідання 18 квітня 2019 року поданий позивачем на підтвердження обставин прийняття відповідачем рішення про визначення переможця конкурсу та його подальшого скасування. Водночас, як встановлено судом, відповідно до пункту 3.6.1 Регламенту Нацради з метою підготовки протоколу засідання здійснюється аудиозапис, який зберігається у відділі підготовки та протоколювання документів до засідання. За результатами засідання Нацради складається протокол, який є офіційним документом.

Витяг з протоколу №12 засідання Нацради від 18-23 квітня 2019 року наданий до матеріалів справи стороною позивача.

Із зазначеного витягу вбачається, що члени Нацради спочатку проголосували за визначення переможцем конкурсу ПП ТРК «Подільські комунікації», а потім за скасування такого голосування.

Отже, обставини проведення членами Нацради 18 квітня 2019 року голосування щодо визначення переможця конкурсу ПП ТРК «Подільські комунікації» та подальшого голосування за скасування цього рішення відповідачем не заперечуються, підтверджені матеріалами справи, зокрема, витягом з протоколу № 12 від 18-23 квітня 2019 року засідання Нацради.

Проте у протилежне до тверджень позивача про незаконність та безпідставність скасування попереднього рішення відповідачем в цій частині суду доведено наступне.

Статтею 23 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Національної ради, який за поданням голови або не менше трьох членів Національної ради затверджується Національною радою більшістю від її складу.

Регламент Національної ради не може суперечити вимогам Конституції України, цього та інших законів України.

Відповідно до статті 23 частини другої статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Нацрада рішенням від 29 квітня 2015 року №581 (зі змінами, внесеними згідно з рішенням №1023 від 29 червня 2017 року) затверджено Регламент Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Регламент розроблений відповідно до Конституції України, Законів України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення і радіомовлення», інших нормативно-правових актів та встановлює порядок організації та внутрішньої роботи Нацради, проведення засідань, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання її діяльності.

Пунктом 3.5.17 Регламенту, зокрема, передбачений перелік підстав для скасування Нацрадою рішень - або за власною ініціативою, або за рішенням суду.

Зазначений пункт Регламенту є чинним, у судовому порядку нечинним не визнавався, протилежного суду не доведено. При цьому відповідач наполягає, а суд приймає його твердження про те, що 18 квітня 2019 року скасовувалися не прийняті рішення Нацради, а результати голосування членів Нацради.

Отже, керуючись положеннями пункту 3.5.17 Регламенту, маючи у розпорядженні інформацію, яка у разі підтвердження могла суттєво вплинути на прийняття рішення членами Нацради, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення з урахуванням усіх відомих обставин, відповідачем прийнято рішення про перенесення розгляду питання про визначення переможця конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц, керуючись пунктом 3.5.4 Регламенту, на наступне засідання Нацради - 25 квітня 2019 року.

Такі пояснення та наведені положення Регламенту дають суду підстави для висновку про логічність та послідовність дій Нацради для дотримання основної мети та принципів проведення конкурсу - законності, незалежності, об`єктивності, прозорості, повноти, всебічного розгляду питання та обґрунтованості прийнятого рішення.

При цьому, посилання позивача на відсутність у прийнятих рішеннях від 18 квітня 2019 року про визначення переможця конкурсу та про скасування результатів конкурсу реєстраційних номерів, дати прийняття, та їх не опублікування на офіційному веб-сайті Нацради, не змінюють прийнятих рішень по суті, та не є для суду переважними при оцінці зазначених вище обставин.

Наступне засідання Нацради відбулося 25 квітня 2019 року. Після оцінки всіх обставин відбулося голосування членів Нацради, за результатами якого прийнято рішення про відмову обом кандидатам - ПП ТРК «Подільські комунікації» та ТОВ «Медіа Інвест ПРО» у видачі ліцензії на мовлення, оскільки жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів для визначення його переможцем.

Згідно пояснень відповідача в цій частині жодного з кандидатів не визначено переможцем з огляду на не відповідність претендентів критеріям, визначеним частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Рішення про визначення тієї чи іншої компанії переможцем конкурсу, та відповідна відмова учасникам приймається Нацрадою колегіально (шляхом голосування) за результатами розгляду заяв претендентів конкурсу, з урахуванням Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого рішенням Нацради від 01 грудня 2010 року №1684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2010 року за №1294/18589), беручи до уваги інформацію структурних підрозділів Нацради, з урахуванням потреб суспільства у доступі до об`єктивної інформації про події в країні.

Стосовно аргументів позивача щодо не наведення в оскаржуваному рішенні від 25 квітня 2019 року мотивів відмови обом учасникам конкурсу, суд зазначає, що частиною шостою статті 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено, що крім загальних вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті, рішення про відмову у видачі ліцензії, рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії повинно містити, зокрема, підстави для відмови: обставини, з яких Національна рада виходила, приймаючи рішення про відмову у видачі ліцензії або рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії.

Водночас, згідно з обставинами даної справи, обом учасником відмовлено у видачі ліцензії, оскільки жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів для визначення його переможцем.

На думку суду голосування членів Нацради, за результатами якого жоден з кандидатів не набрав достатньої кількості голосів для перемоги, є зрозумілими та не потребують додаткових обґрунтувань.

З урахуванням наведеного у сукупності, виходячи з недоведеності позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Нацради №624 від 25 квітня 2019 року, а також зобов`язання відповідача належним чином оформити та оприлюднити рішення з питання визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижині Вінницької області, прийняте Нацрадою 18 квітня 2019 року, суд не вбачає підстав для задоволення позову в зазначеній частині.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд має застосовувати цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду прав людини.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Нацради вчинити дії з метою відновлення прав ПП ТРК «Подільські комунікації» та визнати ПП ТРК "Подільські комунікації», м. Ладижин («ЛАДА»), переможцем конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижин Вінницької області суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, яка є за межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, вчиненні дії, тобто, коли в межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення, дії.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об`єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги у зазначеній частині передбачають прийняття Нацрадою певного колегіального рішення, повноваження щодо прийняття якого відноситься до складу дискреційних в силу положень Законів України «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

За таких обставин в зазначеній частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному випадку суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення від 25 квітня 2019 року щодо відмови у видачі ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижин Вінницької області, відповідач діяв нас підставі та у межах наданих повноважень, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, неупереджено та добросовісно.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи те, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, підстави для відшкодування витрат по сплаті судового збору відсутні.

Керуючись положеннями статей 2,5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ТРК «Подільські комунікації» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147- VIIІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повнтий текст рішення виготовлено 20.01.2020.

Суддя Н.М. Клименчук