Рішення № 87073477, 22.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 р. № 520/11698/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дії та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому з урахуванням уточнень просив суд визнати протиправними дії посадових осіб Харківської митниці ДФС що під загрозою обмеження пересування на власному автомобілі через митний кордон України в порушення ч. 1 ст. 186 Митного кодексу змушують ОСОБА_1 заповнювати декларацію на власний автомобіль, як на товар, що переміщується, та зобов`язати посадових осіб Харківської митниці ДФС утриматися від дій, що під загрозою обмеження пересування на власному автомобілі через митний кордон України в порушення ч. 1 ст. 186 Митного кодексу змушують ОСОБА_1 заповнювати декларацію на власний автомобіль, як на товар, що переміщується.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо змушення під загрозою обмеження пересування на власному автомобілі через митний кордон України заповнювати декларацію на власний автомобіль, як на товар, що переміщується

Відповідач, Харківська митниця Державної фіскальної служби, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Як зазначено позивачем та не заперечувалось відповідачем позивач є власником автомобіля марки «Honda Civic 5 DR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я позивача в країні реєстрації республіка Литва.

Позивач зазначає, що вказаний автомобіль є його засобом пересування, на якому він пересувається, та він не використовує вказаний автомобіль у якості транспортного засобу комерційного призначення або товару.

При цьому, позивач вважає, що вказаний транспортний засіб не підпадає ні під визначення транспортного засобу особистого користування, ні під визначення транспортного засобу комерційного призначення, наведених у Митному кодексі України.

Позивач, вважаючи, що посадовими особами відповідача його було змушено задекларувати свій засіб пересування як товар, що переміщується, транспортний засіб особистого користування, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 58 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.

Пунктом 59 частини 1 статті 4 МК України визначено, що транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Згідно з п.60 ч.1 ст.4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Таким чином, виходячи з того, що транспортний засіб марки «Honda Civic 5 DR», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 є наземним транспортним засобом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД, зареєстрований на території республіки Литви, перебуває у власності громадянина ОСОБА_1 та ввозився вказаним громадянином на митну територію України для особистого користування в розумінні положень п.п. 58-60 ч. 1 ст. 4 МКУ та для цілей застосування положень МК України він є транспортним засобом особистого користування.

При цьому, в розумінні МК України транспортні засоби особистого користування є товарами, що випливає з визначення поняття «товар», наведеного у п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України, а саме:

Товар - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередач.

Отже, з приписів Митного кодексу України випливає, що до товарів віднесено будь-які рухомі речі, в тому числі транспортні засоби, за виключенням транспортних засобів комерційного призначення.

При цьому, слід зазначити, що аналогічного висновку дійшов також Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 04.09.2019 року по справі № 643/5798/18 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил.

Таким чином, виходячи з положень частини 4 статті 78 КАСУ ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною 6 статті 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Частиною 1 статті 266 МК України встановлено, що декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 365 МК України громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Статтею 366 МК України визначено порядок двоканальної системи митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами

Двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Таким чином, громадянин звільняється від подання письмової митної декларації лише у випадку переміщення ним товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування) через зелений коридор з дотриманням вимог та обмежень, встановлених МКУ. У випадку переміщення товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування) через красний коридор громадянин має подавати письмову декларацію.

Виходячи з положень абзацу другого пункту 8 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності використовується митна декларація, зазначена в абзаці п`ятому пункту 2 цього Положення.

Як зазначено відповідачем, згідно електронних баз даних органів ДФС громадянином - резидентом України ОСОБА_1 02.11.2018 через пункт пропуску «Гоптівка» по красному коридору ввезено в Україну _ транспортний засіб особистого користування «HONDA CIVIC 5DR» д.н.з. (LT) LPE648, VIN-код НОМЕР_2 , в митному режимі транзиту. На підтвердження вказаного відповідачем надано витяг з Журналу пункту пропуску.

За таких обставин, заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності здійснено позивачем відповідно до вимог законодавства з питань державної митної справи.

За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 31.01.2018 року по справі № 802/2678/15-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, позивачем не надано до суду доказів того, що посадовими особами Харківської митниці ДФС його було змушено задекларувати транспортний засіб.

Таким чином, порушення відповідачем прав позивача судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці Державної фіскальної служби (вул. Короленка, 16-б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними дії та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.