Рішення № 87072068, 22.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4857/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27 листопада 2019 року б/н (арк. спр. 28-31), просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Швалік Оксани Миколаївни від 09 вересня 2019 року у виконавчому провадженні ВП № 59904672 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона не згодна з оскаржуваною постановою, оскільки нею не порушувались вимоги діючого законодавства України щодо невиконання рішення суду. Позивачем не здійснено жодної перешкоди щодо виконання рішення суду за виконавчим листом № 2/415/543/16 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно малолітньої (онуки) ОСОБА_4 .

Так, донька позивача після відвідування та спілкування з батьком ОСОБА_5 та його батьками по поверненню до місця постійного проживання все частіше ставала пригніченою, боязливою та сумною. При спробі з`ясування причин такого стану дитина починала плакати та розповідала, що під час перебування із батьком та його батьками (бабусею та дідусем) її постійно обмежували у вільному спілкуванні з однолітками, постійно до когось возили (за ознаками це були якісь ворожки та не незрозумілі «лікарі»), налаштовували проти позивача, при цьому час від часу висловлювали слова дискредитаційного характеру щодо позивача. Після таких дій донька позивача не бажала відчувати на собі елементи психологічного насилля та відчувати страхи щодо себе та своєї матері, тому дитина негативно відноситься до спілкування з батьком та бабусею і дідусем віч на віч, і не бажає спілкуватись з батьком.

Позивач зазначає, що дії відповідача є незаконними та такими, що порушують як права дитини ОСОБА_4 , так і права позивача, передбачені статтями 3, 23, 28, 29, 34 Конституції України. Також позивач зазначає, що відповідач вийшла за межі своїх повноважень в частині виконання рішення суду, оскільки саме рішення суду є незрозумілим для виконання, що, в свою чергу, вказує на порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України.

З посиланням на положення статей 3, 19, 23, 28, 29, 34 Конституції України, статті 18 Конвенції «Про права дитини», статей 150, 155 Сімейного кодексу України, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) адміністративний позов не визнав, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 22 січня 2020 року за вхідним реєстраційним № 2616/2020 подав відзив на позовну заяву від 21 січня 2020 року за № 447/17.6-41, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 85-87).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 27 серпня 2019 року державним виконавцем на підставі статей 3, 4, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59904672 за виконавчим листом № 2/415/543/16 від 23 серпня 2019 року, виданим Лисичанським міським судом Луганської області, про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно малолітньої (онуки) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 вересня 2019 року ОСОБА_1 з`явилася до відділу за викликом державного виконавця та була попереджена про адміністративну відповідальність за невиконання рішення суду. Про місце та час побачення з дитиною державним виконавцем було повідомлено боржнику та зазначено адресу і час місця проведення побачень..

08 вересня 2019 року ОСОБА_1 разом з дитиною, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 з`явились в призначене місце. Боржниця відмовилась виконувати рішення суду, пояснюючи це тим, що дитина не бажає спілкуватися з ОСОБА_2 . Від дитини ОСОБА_1 не відходила та не давала можливості поспілкуватись державному виконавцю та ОСОБА_2 без її участі. Дитину, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 тримала за руки та штовхала, щоб та йшла до ОСОБА_2 . Таким чином, вона агресивно настроювала дитину та залякувала. При цьому в рішенні Лисичанського міського суду чітко зазначено, що побачення ОСОБА_2 з онукою, ОСОБА_6 , повинні відбуватися кожної неділі місяця без присутності матері, ОСОБА_1 , з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. У присутності свідків державним виконавцем було складено акт.

10 вересня 2019 року боржниця ОСОБА_1 з`явилась до відділу. Державним виконавцем їй було повідомлено, що відносно неї винесено адміністративний штраф від 09 вересня 2019 року за невиконання рішення суду на користь держави у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн, та роз`яснено наслідки повторного невиконання рішення суду. Про час та місце побачення ОСОБА_1 повідомлена належним чином, про що складено акт державного виконавця.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення штрафу залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу, довідки з органу Доходів і зборів про доходи за 2018-2019 роки разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі або оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн (арк. спр. 23-25).

27 листопада 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 58633/2019 від позивача надійшла позовна заява від 27 листопада 2019 року б/н, оформлена з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копія для вручення відповідачу, клопотання про відстрочення сплати судового збору від 27 листопада 2019 року б/н (арк. спр. 28-42).

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних днів з дати отримання даної ухвали та запропоновано ОСОБА_1 протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду довідки з органу Доходів і зборів про доходи за 2018-2019 роки або документів, відповідно до яких позивача віднесено до осіб, визначених пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (арк. спр. 43-44).

16 грудня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 61528/2019 від позивача надійшла заява від 13 грудня 2019 року б/н, до якої додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13 грудня 2019 року № 49707 (арк. спр. 47-49).

Ухвалою від 21 грудня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі відмовлено, продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних днів з дати отримання даної ухвали та запропоновано ОСОБА_1 протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 51-52).

10 січня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 1054/2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 09 січня 2020 року б/н, до якої додано квитанцію від 09 січня 2020 року № 0.0.1575715782.1 про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 63-65).

Ухвалою від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 січня 2020 року о 14 год. 15 хв. (арк. спр. 73-75).

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (арк. спр. 76, 77, 78, 81, 84), заявою від 22 січня 2020 року б/н позивач просить розглянути справу за її відсутності (арк. спр. 102), клопотанням від 21 січня 2020 року за № 451/17.6-4 представник відповідача просила розглянути справу за її відсутності у зв`язку з великим навантаженням у роботі (арк. спр. 88).

Ухвалою від 22 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у залученні до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (арк. спр. 103-104).

Частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є боржником у виконавчому провадженні ВП № 59904672, яке перебуває на виконанні у Лисичанському міському відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 34864826, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Менделєєва, буд. 53) є органом державної влади, у встановленому законом порядку 06 квітня 2007 року зареєстрований юридичною особою із зміною 28 грудня 2019 року повного найменування, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14 січня 2020 року за № 1006190938, та дає на підставі Положення про Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), затвердженого наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24 грудня 2019 року за № 27/13 (арк. спр. 67-69, 70).

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 11 червня 2013 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 5, 37).

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 09 серпня 2016 року у справі № 415/762/16-ц позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні онучки, третя особа - ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Лисичанської міської ради, задоволено частково (арк. спр. 71-72):

зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно малолітньої дитини (онуки) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

встановлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 побачення з онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної неділі місяця без присутності матері ОСОБА_1 з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин;

дозволено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 забирати онуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з переночуванням кожну третю суботу місяця з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин неділі;

дозволено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 безпосередньо бачитися та спілкуватися з онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при випадкових зустрічах на вулицях, скверах, магазині або в будь-якому іншому місці;

зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , безпосередньо бачитися та спілкуватися з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при випадкових зустрічах на вулицях, скверах, магазині або в будь-якому іншому місці;

в іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

23 серпня 2019 року Лисичанським міським судом Луганської області Шевченко Ларисі Олексіївні видано дублікат виконавчого листа по справі № 2/415/543/16 (арк. спр. 99-100).

Постановою старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Золотих Євгенії Олексіївни від 27 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59904672 з виконання виконавчого листа № 2/415/543/16, виданого 23 серпня 2019 року Лисичанським міським судом Луганської області, про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно малолітньої дитини (онуки) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 6, 90-91).

08 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Швалік Оксаною Миколаївною складено акт, в якому зазначено таке. За місцем проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з`явились в назначеному місці. Боржниця відмовляється виконувати рішення Лисичанського міського суду, тому що дитина, ОСОБА_6 , відмовляється від побачення з ОСОБА_2 , а боржниця цьому сприяє (арк. спр. 94).

Постановою старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Швалік Оксани Миколаївною від 09 вересня 2019 року ВП № 59904672 за невиконання без поважних причин рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення, визначених рішенням суду, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00 грн (арк. спр. 7, 95-96).

Постанова старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Швалік Оксани Миколаївни від 09 вересня 2019 року ВП № 59904672 про накладення штрафу отримана позивачем 31 жовтня 2019 року, про що свідчить поштовий конверт з трек-номером поштового відправлення 9310500893607 та інформація з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» (арк. спр. 8-8 зв.).

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження про виконавче провадження ВП № 59904672 постанова про накладення штрафу винесена старшим державним виконавцем Швалік Оксаною Миколаївною 11 жовтня 2019 року (арк. спр. 16-18, 19).

До суду з позовом про оскарження постанови старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Швалік Оксани Миколаївни від 09 вересня 2019 року ВП № 59904672 про накладення штрафу ОСОБА_1 звернулась нарочним 11 листопада 2019 року, тобто з дотриманням встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України десятиденного строку з дня, коли позивач дізналася про порушення її прав.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За визначенням статті 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено статтею 64-1 Закону № 1404-VIII.

Згідно з цією нормою виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням (частина перша статті 64-1 Закону № 1404-VIII).

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частина друга статті 64-1 Закону № 1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність (частина третя статті 64-1 Закону № 1404-VIII).

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом (частина четверта статті 64-1 Закону № 1404-VIII).

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина п`ята статті 64-1 Закону № 1404-VIII).

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частина шоста статті 64-1 Закону № 1404-VIII).

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону (частина сьома статті 64-1 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк саме без поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), визначено порядок виконання рішень немайнового характеру.

Відповідно до пункту 6 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

Згідно з пунктом 7 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем (пункт 8 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Пунктом 9 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено:

у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону (абзац перший);

у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону (абзац другий);

при кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону (абзац третій).

Підставою для винесення оскарженої постанови від 09 вересня 2019 року про накладення штрафу є невиконання боржником без поважних причин рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення, визначених рішенням суду.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що вона не чинила перешкод у спілкуванні дитини - ОСОБА_4 , з дідусем - ОСОБА_3 та бабусею - ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Судом досліджено відеозаписи зустрічей ОСОБА_4 з дідусем та бабусею - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та батьком - ОСОБА_5 , що відбувалися 8, 13 та 14 вересня 2019 року (арк. спр. 61).

Дослідженням вказаних відеозаписів установлено, що позивач ОСОБА_1 забезпечує зустрічі дитини - ОСОБА_4 , з дідусем та бабусею - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та батьком - ОСОБА_5 . При цьому дитина - ОСОБА_4 , висловлює стійке небажання спілкуватися з дідусем та бабусею, а також батьком. Будь-яких перешкод з боку позивача щодо спілкування її дитини з дідусем та бабусею - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та батьком - ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Також суд завертає увагу, що дані експериментально-психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_4 від 30 вересня 2019 року, проведеного психологом Лисичанської обласної психіатричної лікарні (диспансерне відділення), підтверджують негативне ставлення дитини до батька, дідуся та бабусі. За висновками психолога в інтересах дитини необхідно організувати контакти дитини з батьком та його батьками таким чином, щоб психіка дитини не травмувалася, можливо, в присутності мами, або на деякий час обмежити контакти, оскільки насильницькі контакти можуть нанести психіці Карини моральну шкоду та привести до ускладнення зі здоров`ям (арк. спр. 9-10).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про здійснення з боку позивача перешкод у спілкуванні дитини з бабусею, дідусем чи батьком.

При цьому, суд бере до уваги, що сама дитина висловлювала стійке небажання спілкуватися з бабусею, дідусем чи батьком. Проте, державним виконавцем не було взято до уваги вказану обставину.

Як передбачено частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а постанова старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Швалік Оксани Миколаївни від 09 вересня 2019 року ВП № 59904672 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача необхідно стягнути понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 34864826, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Менделєєва, буд. 53) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Швалік Оксани Миколаївни від 09 вересня 2019 року ВП № 59904672 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 34864826, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Менделєєва, буд. 53) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І. Чернявська