Рішення № 87071079, 22.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11990/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку її пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати їй до страхового стажу роботу в колгоспі ім. Гагаріна с. Колки Теофіпольського району Хмельницької області в 1971 році, де нею було відпрацьовано 213 людино-днів за рік при встановленому мінімумі 160, та здійснити перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 з 1 липня 2019 року.

Аргументуючи позовні вимоги вказала, що перебуває на обліку в Ємільчинському об`єднаному Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що розмір її пенсійного забезпечення не досягає 2000 грн, у зв`язку із чим має право на доплату до пенсії передбачену постановою Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019, а тому звернулася до відповідача із заявою про призначення такої надбавки, однак отримала відмову, вмотивовану відсутністю 30 років страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 вказаного Закону. Вважає таку відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, у зв`язку із чим звернулася до суду за їх захистом. При цьому, зазначає, що її стаж становить більше 30 років та підтверджується трудовою книжкою. Наголошує, що у 1971 році працювала в колгоспі ім. Гагаріна в с.Колки Теофіпольського району Хмельницької області та перевиконала встановлену норму трудоднів, однак в загальний страховий стаж вказану роботу не враховано, у зв`язку із наявними у трудовій книжці виправленнями.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк, для подання до суду відзиву на позов.

26.12.2019 до суду подано відзив №1255 від 21.12.2019 (а.с.27-28), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із ненаданням жодного доказу, встановленого чинним законодавством, який би свідчив про період роботи позивача в колгоспі в 1971 році. При цьому, звертає увагу суду на те, що позивач подала позов до суду про визнання дій протиправними, а не про встановлення наявного стажу роботи.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-84в від 13.12.2019, № 01-01в від 02.01.2020 суддя Єфіменко О.В., у період з 28.12.2019 до 13.01.2020 перебувала у щорічній відпустці.

Так, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст. 258 КАС України).

Вивчивши матеріали справи та дослідивши їх обставини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 22.04.2004 призначено пенсійне забезпечення за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

В подальшому, позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заяву про нарахування доплати до пенсійного забезпечення передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, п.3-1 якої доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543.

Листом №М-3242 від 07.08.2019 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті такої доплати до пенсійного забезпечення, з підстав відсутності 30 років страхового стажу передбаченого абзацем першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, позивачу повідомлено, що її страхових стаж становить 29 років 8 місяців 17 днів, в тому числі і роботи в колгоспі за фактичною тривалістю – 10 місяців 2 дні.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача та перевіряючи фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вказане право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі – Закон № 1058-IV).

Відтак, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ст. 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 56 Закону №1788 визначаються види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (ч.1 ст.56 вказаного Закону).

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч.2 Закону №1788).

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок).

Вимоги до ведення трудової книжки та до оформлення записів до неї, регламентовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі – Інструкція).

Пунктом 1 Порядку обумовлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 вказаного Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відтак, як свідчать матеріали справи підставами для відмови у призначенні доплати передбаченої п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, відсутність необхідного страхового стажу.

Зокрема, як вказано у листі-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 обчислено з урахуванням страхового стажу 29 років 8 місяців 17 днів, в тому числі роботи в колгоспі за фактичною тривалістю – 10 місяців 2 дні. Коефіцієнт страхового стажу становить 0,29667.

В свою чергу, позивач наголошує, що її страховий стаж складає, більше 30 років, а пенсія не досягає 2000 грн, а тому вона має право на доплату передбачену постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019.

Так, під час судового розгляду справи, представником відповідача, на виконання вимог ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 06.12.2019 надано до матеріалів справи копії документів з пенсійної справи №1402 (а.с.34-49).

Відповідно до копії розрахунку стажу, при призначенні пенсії, до страхового стажу позивача були зараховані такі періоди трудової діяльності, зокрема: з 01.01.1972 до 31.12.1972 (122 трудодні); з 01.01.1973 до 31.12.1973 (134 трудодні); 16.03.1974 до 03.05.2001; 06.06.2001 до 31.05.2002; 11.04.2003 до 14.05.2003; 28.05.2003 до 31.12.2003; 01.01.2004 до 23.01.2004 (а.с.35, зворот).

Таким чином, страховий стаж ОСОБА_1 обчислюється з 1972 року, однак, як вказує позивач вона працювала з 1971 року в колгоспі ім. Гагаріна в с.Колки Теофіпольського району Хмельницької області та перевиконала встановлену норму трудоднів, однак в загальний страховий стаж вказану роботу не враховано, у зв`язку із наявними у трудовій книжці виправленнями.

Так, дійсно з дослідженої судом копії трудової книжки позивача видно, що вона працювала в у колгоспі ім.Гагаріна с.Колки Теофіпольського району Хмельницької області, про що в ній відображені наступні записи: в 1971 році – різноробоча, кількість пророблених позивачем за рік – 213 днів; в 1972 році – тракторист, кількість пророблених людиною за рік – 122 днів; в 1973 році - кількість пророблених позивачем за рік – 134 дні. При цьому, в п.1 трудової книжки наявні виправлення, а саме щодо року трудової діяльності. Вказані відомості про трудову діяльність у колгоспі ім.Гагаріна с.Колки Теофіпольського району Хмельницької області внесені до трудової книжки 20.02.1974.

Водночас, у зв`язку із наявними виправленнями, Пенсійним фондом України, не було враховано до страхового стажу трудову діяльність ОСОБА_1 у колгоспі ім. Гагаріна с.Колки Теофіпольського району Хмельницької області в 1971 році.

Також, в розділі «Кількість пророблених людино-днів за рік» за 1971 підтверджується факт виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі ім.Гагаріна с.Колки Теофіпольського району Хмельницької області, зокрема позивачем відпрацьовано 213 трудоднів з мінімально встановлених160.

Разом з тим, на підтвердження своєї трудової діяльності в 1971 році, позивачем додано до матеріалів справи пояснення ОСОБА_2 за №217 від 10.10.2019 (а.с.18) та ОСОБА_3 за №216 від 10.10.2019 (а.с.17), разом із копіями трудових книжок вказаних осіб (а.с.20,22). Зі змісту наявних в матеріалах справи письмових пояснень слідує, що у період з 1970 року до 1973 року (включно) та у період з 1971 року до 1973 року (включно), позивач працювала із вказаними особами у вказаному колгоспі ім. Гагаріна.

З огляду на викладене, а також виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі, до стажу роботи ОСОБА_1 повинна бути зарахована трудова участь в колгоспі ім.Гагаріна с.Колки Теофіпольського району Хмельницької області в 1971 році в кількості відпрацьованих 213 трудоднів.

Крім того, суд наголошує, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також слід зазначити, що у відповідності до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Проаналізувавши вищевикладене, слідує висновок, що порушення правил ведення трудової книжки, не може впливати на особисті права її власника та не може нести негативні наслідки у зв`язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки.

Дана правова позиція щодо відповідальності за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку її пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 та зобов`язання вчинити такі дії, слід вказати наступне.

Змінами, що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543, зокрема доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» пунктом 3-1, зокрема установлено, що з 01.07.2019 в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону, не досягає 2000 гривень, таким особам надається доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Фінансування виплат, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передбачені за програмою 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".

Отже, аналіз зазначеної норми свідчить проте, що головними умовами для отримання особами доплат до пенсії передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 є: наявність стажу визначеного абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV (30 років для жінок); розмір пенсії, не досягає 2000 грн.

При цьому, розглядаючи позовну вимогу щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку її пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 та зобов`язання останнього вчинити такі дії, суд вважає за необхідне вказати, наступне.

Як вже зазначалося, однією із підстав отримання жінками доплат до пенсії є наявність 30 років страхового стажу. Водночас, як свідчать матеріали справи, на момент звернення до відповідача із заявою, страховий стаж, відповідно до відомостей, які містилися в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_4 становив 29 років 8 місяців 14 днів.

Суд звертає увагу на той факт, що на момент призначення ОСОБА_1 пенсії та звернення останньою до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про нарахування доплати до пенсії, встановленої п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», розмір страхового стажу нею не оскаржувався, а тому підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні.

Відтак, відповідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Проаналізувавши вищевикладене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких остання звернулася, суд дійшов висновку, що наявні підстави для захисту її прав шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до трудового стажу роботу в колгоспі ім. Гагаріна с. Колки Теофіпольського району Хмельницької області за 1971 році та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу до страхового стажу роботу в колгоспі ім. Гагаріна с. Колки Теофіпольського району Хмельницької області в 1971 році за відпрацьовані 213 людино-днів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового стажу роботи в колгоспі ім. Гагаріна с. Колки Теофіпольського району Хмельницької області в 1971 році.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 768,40 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до трудового стажу роботу в колгоспі ім. Гагаріна с. Колки Теофіпольського району Хмельницької області за 1971 році.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу до страхового стажу роботу в колгоспі ім. Гагаріна с. Колки Теофіпольського району Хмельницької області в 1971 році за відпрацьовані 213 людино-днів.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної

Суддя О.В. Єфіменко