Рішення № 87070581, 20.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

20 січня 2020 року Справа № 160/1262/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

при секретарі судового засідання Рубані А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кравченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 р. було відкрито провадження у справі №160/1262/19, та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадженння, за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

17 січня 2019 року ФОП ОСОБА_1 була отримана письмова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за №Ф-107484/434 від 12 листопада 2018 року про необхідність погашення нарахованої мені, станом на 31 жовтня 2018 року, заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 15 629,40 грн.

Зазначену вище заборгованість у виді недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 було нараховано у відповідності до вимог ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, тобто, як зазначає позивач без проведення представниками останньої попередньої фінансової перевірки порядку сплати останнім цього збору та з`ясування причин і фактичних обставин її виникнення.

ФОП ОСОБА_1 , в обґрунтування позовних вимог зазначає, що останній як фізична особа-підприємець перебуває на відповідному обліку в контролюючому органі за місцем свого постійного проживання починаючи з 31 жовтня 2001 р. і по теперішній час, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, серії В01 №088908, та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серія АЖ№447569 від 11.11.2013 року, за наступними видами економічної діяльності: 69.10 - діяльність у сфері права; 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 65.12 - інші види страхування, крім страхування життя та 73.20 - дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Позивач зазначає, що платником єдиного соціального внеску у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до вимог ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», останнього як фізичну особу-підприємець було зареєстровано в 2011 р., шляхом укладення 02 лютого 2011 р. між ОСОБА_1 та Управлінням ПФУ у Широківському районі Дніпропетровської області першого Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. В подальшому аналогічні договори з ОСОБА_1 та ПФУ укладалися ще неодноразово, а саме: 01.03.2012 р., 01.03.2013 р. та 03.03.2014 р. Востаннє такий договір ФОП ОСОБА_1 був укладений з територіальним підрозділом органу доходів та зборів - Широківським відділенням Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 05 травня 2015 р. на трирічний термін, із закінченням строку його дії до 05.05.2018 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також зазначає, що за умовами п.3.1. зазначеного вище Договору на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.05.2015 р., а також у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», протягом всього періоду перебування на податковому обліку як фізичної особи-підприємця, позивачем також своєчасно та в повному обсязі проводилось нарахування, обчислення і сплата вказаного вище соціального внеску, в тому числі відповідне звітування щодо останнього.

Востаннє, загальний річний звіт як з податку з доходів фізичних осіб, так і щодо повноти сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік, ФОП ОСОБА_1 , як суб`єктом підприємництва, до місцевого відділення органу доходів та зборів було подано в лютому 2018 р.

Що стосується сплати єдиного соціального внеску за 2018 р., то станом на 01.01.2019 р. останній був нарахований та сплачений ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі на загальну суму 9 828,72 грн., в тому числі й за IV-й квартал 2018 р., тоді як відповідно до абз.3 ч.8 ст.8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кінцевий термін його сплати за вказаний податковий період передбачено до 20.01.2019 року.

Однак, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» пред`явлено вимогу за № Ф-107484-17/434 від 12 листопада 2018 р. про необхідність погашення на користь Криворізької південної ОДПУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області боргу у виді недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, розмір якої станом на 31 жовтня 2018 року відповідачем визначена в сумі 15 629,40 грн.

Водночас, позивач зазначає, що дана податкова вимога не містить як відомостей щодо періоду виникнення цієї заборгованості з єдиного соціального внеску, так і інших даних, необхідних для перевірки правильності її нарахування вказаним фіскальним органом.

З огляду на вищевикладене, як фізична особа-підприємець, що зареєстрована за місцем свого проживання в Широківському відділенні Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», позивач - ФОП ОСОБА_1 вважає пред`явлену вимогу за №Ф-107484-17/434 від 12.11.2018 р. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

В судове засідання, призначене на 20.01.2020 р., з`явились всі сторони у справі.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовної заяви та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відзив від 21.02.2019 р. вх. №9139/19, в якому зазначено наступне.

Платник податків ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) перебуває відповідно до п.1 ч. ст.4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

Відповідно до з п. 1 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Представник відповідача зазначає, що платник податків ФОП ОСОБА_1 належним чином не виконувались норми ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: станом на 31 жовтня 2018 р. виникла недоїмка на загальну суму 15 629,40 грн., відповідно до чого винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-107484/434 від 12.11.2018 р.

Відтак, станом на 11.02.2019 р. ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по єдиному внеску на загальну суму 17 954,88 грн.

На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

11.03.2019 р. шляхом електронного зв`язку, позивачем було направлено на адресу суду пояснення від 11.03.2019 р., в тексті якого зазначено наступне.

В оскаржуваній вимозі №Ф-107484-17/434 від 12 листопада 2018 р., розмір пред`явленої останнім до стягнення з ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати заборгованості по єдиному соціальному внеску, без пені та інших штрафних санкцій, станом на 31.10.2018 року, зазначено в сумі 15 629,40 грн. При цьому, зміст вказаної вимоги, крім загальної суми цього боргу, не містить жодних інших даних як для визначення періоду її нарахування, так і можливості перевірки платником правильності його проведення.

Позивач зазначає, що з наданого відповідачем до суду витягу з книги обліку розрахункових операцій за 2017-2019 рр. встановлено, що станом на 01.01.2018 р. у останнього була відсутня заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску.

При цьому, станом на 07.02.2018 року, в графі «переплата» вказаного витягу з КОРО також обліковувалась річна сума сплаченого збору за 2017 рік в розмірі 8 448,0 грн. Відтак, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що є всі підстави стверджувати, що вказану вище необґрунтовану суму недоїмки у сумі 15 629,40 грн. відповідач незаконно нарахував за десять місяців 2018 року, а саме: з 01.01.2018 р. по 31.10.2018 p., шляхом протиправного подвійного нарахування до сплати у вказаний період розміру цього мінімального страхового внеску: окремо, як фізичній особі-підприємцю, та окремо, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, що й призвело до виникнення цієї недоїмки.

Позивач зазначає, що оскільки протягом 2017-2018 рр. загальний розмір отриманого мною чистого оподатковуваного доходу в кожному з них не перевищував річної суми мінімальної заробітної плати (відповідно: в 2017р. - 28 017,68/38 400,00 грн. та в 2018 р. - 30 987,86/44 676,00 грн.), тому протягом вказаних років останній був зобов`язаний, та фактично щомісячно і сплачував, мінімальний розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: всього за 2017 рік у сумі 8 448,0 грн. (704,0 грн. х 12 міс), а за 2018 р. - 9 828,72 грн. 1(819,06 грн. х 12 міс).

Вищенаведені обставини, а саме: щодо повної сплати мною обов`язкових платежів з ССВ, підтверджуються: за 2017 рік, записами в наданому відповідачем до суду витягу з КОРО за 2017-2018 роки, про сплату мінімальної річної суми цього єдиного внеску, в розмірі 8 448,0 грн.; за 2018 рік, як записами в наданому відповідачем до суду витягу з КОРО за 2018 рік, про сплату мною мінімальної річної суми цього єдиного внеску, в розмірі 9 828,72 грн., так і доданими мною до свого адміністративного позову (наявними в матеріалах справи №160/1262/19), копіями наступних шести банківських платіжних документів (квитанцій) за: 23.03.2018 р. №0.0.996158734.1 на суму 819,06 грн.; 19.04.2018 р. №0.0.1016166704.1 на суму 1 638,12 грн.; 16.07.2018 р. №0.0.1085237885.1 на суму 2 457.18 грн.; 25.09.2018 р. №0.0.1143219684.1 на суму 1 638,12 грн.; 17.10.2018 р. №0.0.1161278616.1 на суму 819,06 грн.; 29.12.2018 р. №0.0.1226814021.1 на суму 2 457.18 грн.

11.03.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, повноважним представником відповідача було подано відповідь на відзив від 11.03.2019 р. вх.№1660/19-ел, в тексті якої зазначено наступне.

Позивач зазначає, що будучи зареєстрованим у контролюючому органі за місцем постійного проживання з 31.10.2001 р., як фізична особа-підприємець за такими видами економічної діяльності як: 69.10 - діяльність у сфері права (основна), 47,99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. 65.12 - інші види страхування, крім страхування життя та 73.20 - дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, на протязі всього цього часу я своєчасно та в повному розмірі сплачував обов`язкові платежі з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому, до утримання оскаржуваної на сьогодні податкової вимоги за №Ф-107484/434 від 12.11.2018 р. в сумі 15 629,40 грн., вважав, що поточної чи простроченої заборгованості з останнього не маю.

Проте, позивач зазначає, що після отримання останнім зазначеної вище вимоги, йому стало відомо, що починаючи з 19.04.2018 р., а можливо і раніше, відповідач безпідставно розпочав подвійне поквартальне нарахування до сплати цього обов`язкового збору.

Оскільки про вказане вище донарахування ФОП ОСОБА_1 ще одного мінімального розміру єдиного соціального внеску, вже як фізичній особі-підприємцю з ознаками незалежної професійної діяльності (адвокату), а не тільки як ФОП на спрощеній системі оподаткування, про що свідчать відповідні записи з наданої відповідачем до суду виписки з КОРО.

На підставі викладеного вище, позивач вважає оскаржувану вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

15.04.2019 р. позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в тексті якого зазначено наступне.

Платник єдиного соціального внеску, визначений п.5 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на те, що він одночасно перебуває на обліку як платник єдиного внеску - фізична особа - підприємець.

Позивач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Отже, на підставі вищезазначеного, контролюючий орган вважає, що вимога №Ф-107484-17/434 від 12.11.2018 року є законною з наступних підстав, а саме: податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок повинен був сплачувати (враховуючи зміни до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 р., що стосується платників, які проводять незалежну професійну діяльність та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відтак, за 2017 рік ця сума була 3 200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, 2018 рік 3723 грн.* 22% = 819,06 грн./місяць; відповідно до даних інформаційної системи контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448 грн. (704 грн. * 12 місяців), за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців); за 2017 р. нараховано суму єдиного внеску 704 грн./місяць * 12 місяців складає - 8448 грн., а саме помісячно: січень - 704 грн.; лютий - 704 грн.; березень - 704 грн.; квітень - 704 грн.; травень - 704 грн.; червень - 704 грн.; липень - 704 грн.; серпень - 704 грн.; вересень - 704 грн.; жовтень - 704 грн.; листопад - 704 грн.; грудень - 704 грн., та складає 8 448 грн.; за 2018 рік нараховано суму єдиного внеску 819,06 грн. * 12 місяців складає 9 828,72 грн., а саме помісячно: січень - 819,06 грн.; лютий - 819,06 грн.; березень - 819,06 грн.; квітень - 819,06 грн.; травень - - 819,06 грн.; червень - 819,06 грн.; липень - 819,06 грн.; серпень - 819,06 грн.; вересень - 819,06 грн.; жовтень - 819,06 грн.; листопад - 819,06 грн.; грудень - 819,06 грн.

16.04.2019 р. повноважним представником відповідача було подано доповнення до відзиву від 16.04.2019 р. вх.№19966/19, в тексті яких зазначено наступне.

За даними Реєстру самозайнятих осіб, ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у Криворізькій південній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець - діяльність у сфері права.

Контролюючий орган вважає, що вимога №Ф-107484-17/434 від 12.11.2018 року є законною з наступних підстав, а саме: податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які проводять незалежну професійну діяльність та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 р., ця сума була 3200 грн. (мінімальн заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, 2018 р. 3723 грн.*22% = 819,06 грн./місяць; відповідно до даних інформаційної системи контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців). А за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9 828,7 грн, (819,06 грн. * 12 місяців).

За 2017 р. нараховано суму єдиного внеску 704 грн./місяць * 12 місяців складає - 8848 грн. помісячно з січня по грудень включно - 704 грн.; за 2018 р. нараховано суму єдиного внеску 819,06 грн./місяць * 12 місяців складає - 9 828,72 грн., а саме: з січня по грудень включно у сумі 819,06 грн.

Суд зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 р. клопотання позивача - ФОП ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №160/1262/19 - задоволено.

Провадження в адміністративній справі №160/1262/19 за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434 - зупинено до 17 травня 2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 р. у справі №160/1262/19 визнано типовою адміністративну справу №160/1262/19 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434.

Клопотання повноважного представника відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі №160/1262/19 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19) за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434, - задоволено.

Зупинено провадження у справі №160/1262/19 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 р. було поновлено провадження в адміністративній справі №160/1262/19 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434.

Призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження в судовому засіданні на 20 січня 2020 року о 10:30 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала №14.

Суд зазначає, що рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 у зразковій справі № 520/3939/19 (адміністративне провадження № Пз/9901/1/10/19) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесяти восьми) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ 39599198).

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057; код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 5583 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривень.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19) провадження № 11-1111заі19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасувано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн.

Відтак, у відповідності до норм ст.359 КАС України, рішення Верховного Суду від 02.09.2019 р. у справі №520/3939/19 набрало законної сили 04.12.2019 р.

Суд зазначає, що в судове засідання, призначене на 20.01.2020 р. з`явились всі сторони у справі.

У судовому засіданні, призначеному на 20.01.2020 р., судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Суд зазначає, що як позивач, так і представник відповідача що переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи не заперечували.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 20.01.2020 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 31.10.2001 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В01 №088908, копія якого міститься в матеріалах справи, та перебуває на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права») у відповідному контролюючому органі, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, також є адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Діяльність ФОП ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця збігається з адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що найманих працівників ФОП ОСОБА_1 не має, діяльність у сфері права здійснює самостійно, отримує дохід тільки від надання юридичних послуг, сплатив за себе єдиний внесок у 2018 році на загальну суму 9 828,72 грн. (щоквартально - 2 457,18 грн), що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, контролюючим органом було сформованого відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 р. №Ф-107484-17/434 на загальну суму 15 629 грн. 40 коп.

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець 31 жовтня 2001 року перебуває на обліку у контролюючому органі як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону № 2464-VI).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону № 2464-VI).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд приходить до висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального «змішаного» правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Доводи учасників справи щодо статусу та порядку взяття на облік платника єдиного внеску та перебування на обліку, які ґрунтуються на аналізі норм Податкового кодексу України та розробленого відповідно до нього Порядку № 1588, Суд не враховує при вирішенні спірних правовідносин з огляду на положенням пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, за якими цей Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також положення частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, згідно з якими виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун проти Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

Оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону № 2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 02.09.2019 р. у зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19).

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначено безпосередньо в тексті рішення Верховного Суду №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19).

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За таких обставин, правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у зразковій справі, підлягають застосуванню адміністративним судом за нормами ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, у суду відсутні підстави для незастосування правової позиції Верховного суду, яка полягає в наступному.

За наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.

Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону №2464-VI.

Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Аналіз поданих на розгляд Суду типових справ вказує на наявність інших ознак та особливостей, які впливають на елементи бази нарахування єдиного внеску (наявність інвалідності платника внеску, перебування у трудових правовідносинах, отримання пенсії за віком тощо), вирішення цих справ з особливостями перебуває за межами зразкової справи.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Здійснивши системний аналіз чинного законодавства України, що регулює дані спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Доводи відповідача щодо правомірності винесення вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434 спростовуються тим, що ФОП ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснює ту ж саму господарську діяльність, а тому подання ним двох різних звітів, як того вимагає відповідач, призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення одного й того ж виду діяльності.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, а відтак суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір`розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до квитанції № TS203053 від 25.01.2019 р. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434, суд вважає за необхідне відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.), відповідно до квитанції № TS203053 від 25.01.2019 р.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-107484-17/434, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року №Ф-107484-17/434 Головного управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21.01.2020 р.

Суддя Є.О. Жукова