Рішення № 87070575, 08.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року Справа № 160/10813/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутлайф" до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС №UA205040/2019/02991.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2019 року представником декларанта було подано електронну митну декларацію №UA205040/2019/050688. Відповідно до даної декларації була заявлена митна вартість, що вказана в договорі. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу. 24.05.2019 р. відповідачем прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA205040/2019/000384/2, яким декларанту відмовлено у визнанні митної вартості товарів за основним методом та застосовано метод визначення митної вартості 2ґ (резервний метод). Так, рішенням про коригування митної вартості № UА205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 р. змінено у бік збільшення митну вартість товару: груші свіжі, врожаю 2019 року, вага нетто 19 500 кг, за МД № UА205040/2019/050688, а саме замість заявленої декларантом митної вартості даного товару 0,65 дол.США за 1 кг, тобто 12 675 дол.США, відповідачем встановлено митну вартість даного товару на рівні 1,21 дол.США за 1 кг, тобто 23 595 дол.США. Волинською митницею ДФС було відмовлено позивачу в митному оформленні товару за МД № UА205040/2019/050688 та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205040/2019/02991.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості №UА205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205040/2019/02991, що прийняті Волинською митницею ДФС, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 14.11.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача - ТОВ "Фрутлайф" про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 року №651, ст.257 МКУ для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТОВ "Фрутлайф" подано митну декларацію №UA205040/2019/050688 від 25.10.2019 року на товар «Груші свіжі, врожаю 2019 року...». Згідно з МД №UA205040/2019/050688 митну вартість вказаного товару заявлено за 1 методом визначення вартості товарів. Під час опрацювання поданих документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011. Так, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданих до митного оформлення товарів було встановлено розбіжності: у найменуванні товару згідно з рахунком-фактурою від 24.10.2019 р. №F/000040/19/ЕХ та описом гр.31 митної декларації; декларантом не подано до митного оформлення прайс-лист виробника, хоча контрагент за контрактом згідно з поданими документами є виробником товару; подано платіжний документ, що підтверджує сплату вартості товару, який містить інформацію щодо рахунку-фактури від 22.10.2019 р. №0005/19, відмінного від поданого (від 24.10.2019 р. №F/000040/19/ЕХ); не надано до митного оформлення документи, що підтверджують вартість витрат на навантаження та страхування, відповідно до рахунку-фактури від 24.10.2019 р. №F/000040/19/ЕХ товари поставляються на умовах FCA BADKOW (РL), тому такі витрати можуть бути включені у вартість, що не підтверджено або не спростовано документально.

Окрім цього, всупереч вимог ч.2 ст.53 МК України декларантом не подано

жодного банківського платіжного документа, який би зміг підтвердити

проведення оплати за товар. Разом з тим, платіжне доручення в іноземній валюті від 23.10.2019 року, яке було надано декларантом до митного оформлення, стосується іншого рахунка-фактури (інвойса) за №0005/19 від 22.10.2019 року (до митного оформлення було надано виключно рахунок-фактуру №Р/000040/19/ЕХ від 24.10.2019 року). Також, рахунок-фактура №Р/000040/19/ЕХ від 24.10.2019 року вказано в декларації країни відправлення від 24.10.2019 року №19РL445010Е1529712 (код 380); міжнародній авто-транспортній накладній (СМИ) від 24.10.2019 року №б/н; сертифікаті EUR.1 від 24.10.2019 року №РL/МF/АМ)500281; МД №UА205040/2019/050688 від 25.10.2019 року (код 0380). Довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 (без номера та дати) не підтверджує заявлений розмір декларантом митної вартості (12 994 Євро). Листом від 25.10.2019 р. №б/н декларант надав інформаційний лист виробника від 25.10.2019 №б/н та повідомив про відсутність інших документів для підтвердження заявленої митної вартості. З огляду на наведене вище, відповідач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості №UА205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205040/2019/02991 від 25.10.2019 року є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що опрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Крім того, відповідач вказує на розбіжності у найменуванні товару, проте позивач у позові вказує, що ці розбіжності пов`язані виключно із мовним перекладом, товаром є «груші свіжі, врожаю 2019 року». Відповідач зазначає про відсутність прайс-листа, проте позивачем було подано ідентичний за змістом документ - інформаційний лист виробника, який містить найменування товару, що поставляється, та вказано його вартість, як вказано у позові, номер інвойсу, зазначений у платіжному документі, згідно якого була проведена оплата - є попереднім інвойсом (ІНВОЙС-ПРОФОРМА) від 22.10.2019 р. за № NO 0005/19, що не суперечить чинному міжнародному законодавству та не створює жодних юридичних наслідків для декларанта. Також позивач звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Крім того, згідно з умовами інвойсу № F/000040/19/ЕХ від 24.10.2019 р. до міжнародного договору поставки № 211019 від 21.10.2019 р. базис поставки визначений як РСА. Пунктом 2.4 міжнародного договору поставки № 211019 від 21.10.2019 р. встановлено, що ціна товару, вказана в інвойсі, включає в себе вартість тари, пакування та маркування, а також навантаження на транспортний засіб. Тому додаткове документальне підтвердження вартості навантаження товару не вимагається. Також позивач повідомляє, що страхування товару не проводилося. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2019 р. ТОВ "Фрутлайф" через митного брокера ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно №UА205040/2019/050688. Цією декларацією заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступний товар: груші свіжі, врожаю 2019 року, вага нетто 19 500 кг.

Задекларований товар поставлено позивачеві на виконання умов міжнародного договору поставки № 211019 від 21.10.2019 р., який укладений з фірмою «KARSAD» (резидент Нідерландів), на підставі інвойсу №F/000040/19/ЕХ від 24.10.2019 р. Оплату було проведено ні підставі попереднього інвойсу від 22.10.2019 р. за № ZO 0005/19.

25.10.2019 року Волинської митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА205040/2019/000384/2. Даним рішенням декларанту відмовлено у визнанні митної вартості Товарів за основним методом та застосовано метод визначення митної вартості 2ґ (резервний метод).

Так, рішенням про коригування митної вартості №UА205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 р. змінено у бік збільшення митну вартість товару: груші свіжі, врожаю 2019 року, вага нетто 19 500 кг, за МД №UА205040/2019/050688, а саме замість заявленої декларантом митної вартості даного товару 0,65 дол.США за 1 кг, тобто 12 675 дол.США (графа 27 Рішення про коригування митної вартості), відповідачем встановлено митну вартість даного товару на рівні 1,21 дол.США за 1 кг, тобто 23 595 дол.США (графа 30 Рішення про коригування митної вартості).

Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення призвело до збільшення митних платежів за ввезення товару на митну територію України і випуск у вільний обіг в режимі «імпорт» на 74 655,41 грн. (з яких 17 838,49 грн. - мито, 56 816,92 грн. - ПДВ).

Позивач після прийняття оскаржуваного рішення скористався своїм правом (ч.7 ст.55 МК України) на випуск товарів у вільний обіг за митною вартістю визначеною органом доходів і зборів з наданням фінансової гарантій передбаченої Розділом X МК України.

На підставі рішення про коригування митної вартості №UА205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 р. Волинською митницею ДФС було відмовлено позивачу в митному оформленні товару за МД №UА205040/2019/050688 та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205040/2019/02991.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару №UA205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС №UA205040/2019/02991 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так, разом з митною декларацією №UА205040/2019/050688 на підтвердження митної вартості товарів Декларантом подано наступні документи:

- міжнародний договір поставки № 211019 від 21.10.2019 р.;

- інвойс № F/000040/19/ЕХ від 24.10.2019 р.;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 23.10.2019 р. (якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару);

- автотранспортна накладна ((транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів));

- довідка про транспортні витрати;

Додатково в порядку ч.6 ст.53 МКУ Декларантом подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- митна декларація країни відправника № 19РL445010Е1529712 від 24.10.2019 р.;

- інформаційний лист виробника Товарів б/н від 25.10.2019 р.

Зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за Товари та методу її визначення згідно положень ст.58 МКУ.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає, що декларантом не підтверджено складові митної вартості. Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2ґ (резервний метод), оскільки застосування інших методів не видається можливим без зазначення конкретних причин такої неможливості.

Натомість, розбіжності у найменуванні товару не мають суттєвого значення, фактично вказане найменування у митній декларації є перекладом найменування, вказаного в інвойсі. 25.10.2019 р. позивачем було подано інформаційний лист виробника, який містить найменування товару, що поставляється, та вказано його вартість, що фактично є прайс-листом. Оплата була проведена на підставі попереднього інвойсу від 22.10.2019 р. за № ZO 0005/19, що не суперечить чинному законодавству та не створює жодних юридичних наслідків для декларанта. Тому позивачем при митному оформленні подано документ, що підтверджує оплату товару. Згідно з умовами інвойсу № F/000040/19/ЕХ від 24.10.2019 р. до міжнародного договору поставки № 211019 від 21.10.2019 р. базис поставки визначений як РСА. Пунктом 2.4 міжнародного договору поставки № 211019 від 21.10.2019 р. встановлено, що ціна товару, вказана в інвойсі, включає в себе вартість тари, пакування та маркування, а також навантаження на транспортний засіб. Тому додаткове документальне підтвердження вартості навантаження товару не вимагається.

В оскаржуваному рішенні зазначено джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: цінова інформація ЄАІС ДФС митні декларації від 18.09.2019 р. №UА209180/2019/61175, від 24.10.2019 р. №UA209180/2019/70273. Проте зміст вказаних декларацій в оскаржуваному рішенні не наведений.

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено перелік документів які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості.

Згідно частини 5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Документи про якість товару не входять у цей перелік документів, а тому зазначена розбіжність щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтована і протирічить положенням митного законодавства.

Крім того, пунктом 2.2. договору передбачена загальна вимога якості товару, який має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. Зазначений пункт не передбачає і не вимагає від Постачальника у обов`язковому порядку надавати спеціальні документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ. (Постанова від 22.04.2019 р. по справі № 815/6242/17).

Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган, серед іншого, послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість. Також додатково декларант надав додаткові документи та повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.

Разом з тим, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МКУ. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МКУ.

В силу частини п`ятої статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, позивачем надано до митниці документально підтверджені дані про ціну договору, ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МКУ, а також не містили в собі розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Водночас відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

Також, щодо наявності в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, суд зазначає, що вказане не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" №2 від 13.03.2017 р., у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказане кореспондується із Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року №598, у яких зазначено, що в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі 33 також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов`язок та до декларації митної вартості надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товару №UA205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС №UA205040/2019/02991, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у сумі 3 842 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA205040/2019/000384/2 від 25.10.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС №UA205040/2019/02991.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (вул.Призалізнична, 13, с.Римачі, 44350, код ЄДРПОУ 39472698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутлайф" (вул.Краснопільська, 9, офіс 318, м.Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 39321180) судові витрати по справі у розмірі 3 842 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма