Рішення № 87070503, 25.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року Справа № 160/6749/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2019 року ОСОБА_1звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 96828-5150-0462 від 03 травня 2019 року, складене посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 135 985,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 96828-5150-0462 від 03 травня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, є протиправними. Вказує, що приймаючи дане податкове повідомлення-рішення, контролюючим органом було неправильно визначено суму грошового зобов`язання, оскільки останній не звернув увагу на той факт, що обов`язок щодо сплати орендної плати за землю у позивача припинився 20 липня 2016 року. Так, 20 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазур Я.В. від імені ОСОБА_1 було посвідчено договір відчуження нерухомого майна, а саме нежилого приміщення у підвалі та на першому поверсі №№ 4,5 - магазин продовольчих і непродовольчих товарів; на другому поверсі №6, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року по справі № 200/17777/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі, вказаний договір оренди землі визнано недійсним з моменту укладення. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 08.08.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

22.08.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначчив, що податкове повідомлення-рішення № 96828-5150-0462 від 03 травня 2019 року є правомірним. Вказує, що позивач на підставі договору оренди від 27.05.2014 року є платником орендної плати за земельну ділянку яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Станом на 01.01.2019 року відповідно до листа Дніпровської міської ради є в переліку орендарів. Також звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року у справі №200/17777/16-ц касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.09.2017 року скасовано, а справу №200/17777/16-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 05.08.2019 року справу призначено до апеляційного розгляду на 26.11.2019 року. Таким чином, договір оренди, укладений від 27.05.2014 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою, не розірваний в передбаченому законодавством порядку, оскільки повернення земельної ділянки оформлюється відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки, який складається після прийняття Дніпровською міською радою рішення щодо надання згоди на повернення земельної ділянки та укладення договору щодо розірвання договору оренди землі та його реєстрації в установленому чинним законодавством порядку. До повернення земельної ділянки в установленому договором порядку орендар є платником орендної плати за земельну ділянку. Акт приймання-передачі орендованої Позивачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в податкового органу відсутній.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27 травня 2014 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за р.№ 1627, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку за фактичним розміщенням нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно листа Дніпропетровської міської ради від 31.01.2019 року №7/11-252 відповідачу було надано перелік орендарів з якими укладено договори оренди на поточний рік станом на 01.01.2019. В таблиці Перелік орендарів, який є додатком до зазначеного листа за порядковим номером 2128, міститься запис, що громадянка ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:388:0005).

03.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №96828-5150-0462, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб, податковий період 2019 рік в розмірі 135 985,70 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 ст. 270 Податкового кодексу об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За пунктом 287.7 ст. 287 Податкового кодексу у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Частинами 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, питання переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статями 120 Земельного кодексу та 377 Цивільного кодексу України, нормами яких встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

У розумінні вищенаведених правових норм платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Я.В. від імені ОСОБА_1 було посвідчено договір відчуження нерухомого майна, а саме нежилого приміщення у підвалі та на першому поверсі №№ 4,5 - магазин продовольчих і непродовольчих товарів; на другому поверсі №6, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності за новим власником зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2016 року, що підтверджується, зокрема, довідкою № 01-16/91 від 04.08.2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Я.В.

Таким чином, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 968285150-0462 від 03 травня 2019 року, відповідачем невірно було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за період 2019 року, оскільки обов`язок щодо сплати орендної плати за землю у позивача припинився 20 липня 2016 року.

Крім того, як встановлено судом, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року залишено без змін.

Отже, на момент винесення податкового повідомлення-рішення № 96828-5150-0462 від 03 травня 2019 року, договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627 був визнаний недійсним у судовому порядку на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 28 вересня 2017 року.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року у справі №200/17777/16-ц, якою касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.09.2017 року скасовано, а справу №200/17777/16-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте 03 травня 2019 року, тобто до винесення Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постанови у справі №200/17777/16-ц.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем при розгляді справи не було доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 96828-5150-0462 від 03 травня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенння Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.05.2019 року № 96828-5150-0462, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 135 985,70 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1359,86 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник