Ухвала суду № 87070417, 14.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

14 січня 2020 р. Справа № 817/892/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду справи по суті по справі

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001), Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Воздвиженська, 2, м. Київ, 04071), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Пеховського Андрія Юрійовича (вул. Воздвиженська, 2, м. Київ, 04071)

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001), Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Воздвиженська, 2, м. Київ, 04071), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Пеховського Андрія Юрійовича (вул. Воздвиженська, 2, м. Київ, 04071) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судовий розгляд справи по суті призначений на 14.01.2020, про що повідомлено учасників процесу судовими повістками від 18.12.2019 року.

02.01.2020 на адресу суду від представника відповідача Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи по суті, яке мотивоване наявністю поважних причин неможливості прибуття у судове засідання представника з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Разом з тим, вказано у клопотанні, що з метою забезпечення здійснення представництва інтересів, зокрема органів державної влади в судах в Україні, 18.12.2019 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", яким внесено зміни, зокрема до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, зазначає представник в клопотанні, як вбачається з офіційного веб-порталу "Верховна Рада України" станом на 27.12.2019 вказаний Закон не опублікований, відтак не набрав чинності.

За наведеного, з метою дотримання принципів рівності та змагальності, беручи до уваги, що обставини щодо неможливості забезпечення представництва інтересів Міністерства юстиції України в судах виникли поза волею останнього, враховуючи час, протягом якого Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" буде офіційно опублікований, заявник вважає, що у суду є наявні підстави визнати поважною причину неможливості забезпечити явку представника та відкласти засідання у справі на іншу дату, про що повідомити Міністерство юстиції України.

Позивач заперечував щодо задоволення клопотання, вказував на його необґрунтованість та безпідставність.

Інші учасники процесу на судовий розгляд справи не прибули, будучи належним чином повідомлені.

Розглянувши вказане клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В якості поважності причин представник відповідача 1 вказує, що 18.12.2019 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", яким внесено зміни, зокрема до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, який станом на 27.12.2019 не набув чинності.

Натомість судом відповідно до відомостей офіційного веб-порталу "Верховна Рада України" установлено, що вищевказаний Закон України від 18.12.2019 за №390-IX набув чинності 29.12.2019.

При цьому суд зазначає, що клопотання про відкладення розгляду справи подане до суду за підписом представника Таран А.С. на підставі довіреності від 18.09.2019, яка видана без права передоручення та дійсна до 15.03.2021 року. Однак, відповідно до змісту клопотання представником не вказано про неможливість її прибути до суду на розгляд справи по суті 14 січня 2020 року.

Таким чином, з наведених відповідачем доводів судом не встановлено наявність підстав для відкладення та визнання поважною причину неможливості забезпечити явку представника, оскільки в силу ч. 3 статті 55 КАС України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Отже, враховуючи, що представником відповідача не повідомлені поважні причини неявки до суду, суд керується п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України, відповідно до якого, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Щодо аргументів відповідача про дотримання судом принципів рівності та змагальності, то слід вказати, що в контексті наведеного, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, зокрема, принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

Відповідно до ст. 159 КАС України, при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач свої аргументи, пояснення, міркування та заперечення виклав у заявах по суті, а саме, у відзиві на адміністративний позов із доказами, які долучені до нього (а.с. 22-88 т.1); доказах на 53 арк, що долучені до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача (а.с. 104-160 т.1); доказах на 7 арк, що долучені до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача (а.с. 225-233 т.1); запереченнях на 3 арк. (а.с. 234-236 т.1); доказах на яких грунтується позиція відповідача на 7 арк, що долучені до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача (а.с. 60-68 т.2); додаткових поясненнях із доказами на 8 арк. (а.с. 87-97 т.2); доказах на 17 арк, що долучені до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача (а.с. 133-151 т.2); доказах на 3 арк, що долучені до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача (а.с. 42-46 т.3); відзиві на заяву про збільшення позовних вимог на 10 арк (а.с. 219-228 т.3).

Відтак, суд вважає, що кожному учаснику справи була надана однакова можливість для формування своєї позиції щодо вимог та заперечень, подання доказів, на підставі яких може бути вирішено спір, а також судом вжито належних заходів щодо завчасного повідомлення кожного учасника задля представництва своїх інтересів у суді.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить також вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Це знайшло своє відображення і в Законі України "Про судоустрій і статус суддів", який встановлює обов`язок судді вживати заходи щодо розгляду справи протягом строку, встановленого Законом.

Відповідно до ст. 193 КАС України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті

Оскільки до поданого клопотання не додано доказів наявності поважних підстав за яких заявник був об`єктивно позбавлений можливості прибути до суду в призначене судове засідання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 44, 55, 205, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання про відкладення розгляду справи - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати: 21.01.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна