Ухвала суду № 87070415, 16.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

16 січня 2020 р. Справа № 120/4134/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Михайловського М.В.

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг

про: визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг. У позовній заяві позивач просить:

скасувати наказ відповідача від 11.11.2019 № 229-К;

стягнути із відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 11.11.2019;

поновити на посаді заступника начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг.

Ухвалою від 12.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 16.01.2020.

13.01.2020 позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 120/4134/19 - а до вирішення іншої справи № 120/3873/19-а, що розглядається в порядку адміністративного судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 120/3873/19-а.

Обґрунтовуючи клопотання, позивач посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України зазначив, що справи № 120/3873/19-а та № 120/4134/19-а пов`язані між собою, а тому прийняття рішення у справі № 120/4134/19-а без врахування рішення у справі № 120/3873/19-а призведе до його незаконності.

У судовому засіданні 16.01.2020 позивач клопотання підтримав, та просив задовольнити його із зазначених мотивів.

Надавши оцінку аргументам клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення із таких підстав.

Встановлено, що наказом від 02.07.2018 № 40-К позивача звільнено із посади заступника начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів (правонаступник - Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг).

З метою скасування наказу від 02.07.2018 № 40-К та поновлення на посаді, позивач 30.07.2018 звернувся із позовом до Вінницького міського суду Вінницької області.

Рішенням суду першої інстанції від 21.09.2018, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06.12.2018, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ від 02.07.2018 № 40-К та поновлено позивача на займаній до звільнення посаді.

На виконання рішення суду, відповідачем прийнято Наказ від 02.10.2018 № 66-К «Про поновлення ОСОБА_2 ».

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2018 та постанову Вінницького апеляційного суду від 06.12.2018 скасовано, закрито провадження у цивільній справі та повідомлено позивача, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Беручи до уваги мотиви із яких скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції від 21.09.2018 та від 06.12.2018, позивач 26.11.2019 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 02.07.2018 № 40-К «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- поновити позивача на посаді заступника начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За результатом перевірки поданої 26.11.2019 ОСОБА_2 позовної заяви, ухвалою від 16.12.2019 відкрито провадження у справі № 120/3873/19-а.

Іншим наслідком ухвалення постанови Верховного Суду від 23.10.2019, стало прийняття відповідачем наказу від 11.11.2019 № 229-К «Про скасування наказу «Про поновлення ОСОБА_2 » від 02.10.2018 № 66-К, у зв`язку із чим позивача було звільнено з роботи.

Не погоджуючись із наказом від 11.11.2019 № 229-К «Про скасування наказу про поновлення ОСОБА_2 » від 02.10.2018 № 66-К та з метою його скасування, позивач звернувся із позовом до адміністративного суду у цій адміністративній справ (№ 120/4134/19-а).

Позивач вважає справи № 120/3873/19-а та № 120/4134/19-а пов`язаними між собою, що на його думку, вказує про наявність передбачених нормою п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України підстав для зупинення провадження у справі.

Надаючи оцінку аргументам клопотання суд враховує, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинного КАС України).

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі необхідно у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку адміністративного судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої на думку позивача полягає в тому, що справи № 120/3873/19-а та № 120/4134/19-а пов`язаними між собою, а тому рішення у справі № 120/4134/19-а необхідно прийняти після набрання законної сили рішенням у справі № 120/3873/19-а.

Однак суд критично оцінює аргументи клопотання з огляду на те, що спільним в обох справах є окрім суб`єктного складу їх учасників те, що обидві справи пов`язані із проходженням публічної служби позивачем. Натомість як предмет позову так і обставини, що належать до предмету доказування в зазначених позивачем справах є відмінними.

Так, предметом оскарження у справі № 120/4134/19-а став прийнятий відповідачем наказ від 11.11.2019 № 229-К про скасування наказу «Про поновлення ОСОБА_2 » від 02.10.2018 № 66-К. Натомість у справі № 120/3873/19-а позивач оскаржує наказ відповідача від 02.07.2018 № 40-К «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Щодо підстав позову, які обумовлюють предмет доказування, то у цій справі (№ 120/4134/19-а) позивач оспорює правомірність наказу посилаючись на те, що постанова Верховного Суду від 23.10.2019 не може вважатися достатньою підставою для прийняття наказу від 11.11.2019 № 229-К «Про скасування наказу «Про поновлення ОСОБА_2 » від 02.10.2018 № 66-К, оскільки суд касаційної інстанції не надавав оцінку процедурі та підставам його звільнення.

Тому, спір у цій справі (враховуючи межі та підстави позову) стосується лише правової оцінки того, чи може вважатися постанова Верховного Суду від 23.10.2019 правомірною підставою для прийняття наказу від 11.11.2019 № 229-К. Встановлення та оцінка таких обставин (фактів), які є предметом судового розгляду є можливою на підставі наявних у цій справі доказів та аргументів сторін.

Водночас у справі № 120/3873/19-а позовні вимоги обґрунтовуються тим, що інший наказ відповідача № 40-К від 02.07.2018 є протиправним з огляду на відсутність передбачених пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України підстав для звільнення ОСОБА_2 .

Відтак, рішення у справі № 120/3873/19-а не встановлюватиме обставин, які б впливали на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема фактів, що могли б мати приюдиційне значення. При цьому з огляду на різні предмети доказування в обох справах, зупинення провадження не сприятиме виявленню обставин, підстав, фактів тощо, які б не могли бути з`ясовані та встановлені окремо в цьому судовому процесі.

Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі позивачем не наведено чіткого обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а тому клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 236, 241, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі № 120/4134/19-а відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.01.2020

Суддя Богоніс Михайло Богданович