Ухвала суду № 87069268, 21.01.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7798/19

Провадження № 1-кп/645/476/20

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Гаврилюка М. Л.

захисника обвинуваченого - адвоката Ярмака С.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 645/7798/19 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, -

встановив:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , зазначаючи про наявність ризиків, передбачених пунктами першим, третім, п`ятим частини першої статті 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого адвокат Ярмак С.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, просив змінити запобіжний захід, на не пов`язаний з триманням під вартою, вказуючи, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені та мають терміновий характер, з часом втрачають свою актуальність, обвинувачений не намагатиметься переховуватись від суду та впливати на свідків. Також захисник акцентував увагу на тому, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, проживає за зареєстрованим місцем проживання разом з батьками.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід, на не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.12.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 7 лютого 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах.

Крім того, суд приймає до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення, а також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Крім того, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.

Суд вбачає наявність розумної підозри відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені, ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість злочину, який інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а зважаючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, існують ризики того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, а також переховуватись від суду.

В зв`язку з викладеним, суд вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів. З урахуванням наведеного у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 196, 197, 199,314-315 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 19 березня 2020 року (включно).

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу, на не пов`язаний з тримання під вартою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя О. В. Федорова