Рішення № 87069081, 17.01.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/15604/17

Провадження № 2/643/694/20

17.01.2020 Московський районний суд м. Харкова у складі : головуючого судді Букреєвої І.А., за участю секретаря Воловод К.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивачів - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Жовнер О.А. , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тимофєєвої Олени Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРИС», приватного нотаріуса Підлісної Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки недійсним внаслідок їх фіктивності, повернення сторін договорів у первісний стан та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просять : Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладеного 04.06.2013 року між ТОВ «ИРИС» та ТОВ «ВІВАТ» недійсним внаслідок його фіктивності та застосувати наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан. Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладеного 20.10.2010 року між директором ТОВ «ВІВАТ» Россохою О.Г. та ОСОБА_7 .В. Скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ТОВ «ИРИС» на житловий будинок з надвірними будівлями та земельної ділянки, а також ТОВ «ВІВАТ» на житловий будинок з надвірними будівлями та земельної ділянки .

В обґрунтування позову зазначено, що відповідача ОСОБА_3 вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2016 року було визнано винним за ч. 2 ст.286 КК України у тому, що він 01.10.2010 р. на власному автомобілі «ГАЗ-3102», державний номер НОМЕР_1 , під час перевезення п`ятьох пасажирів студентів, близько 22 год. 50 хв. в районі будинку № 13, що на вул. 23 серпня у місті Харкові, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, керуючи вказаним автомобілем із несправною гальмівною системою, перевищивши дозволену швидкість, виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху, де зіштовхнувся з автомобілем „Лексус", державний номер НОМЕР_2 , яким управляв водій ОСОБА_8 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_3 , пасажир „ГАЗ-3102" - ОСОБА_9 , отримала тілесні ушкодження, у тому числі тяжку черепно-мозкову травму, 05.10.10 від отриманих травм померла.

ОСОБА_3 було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років, з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на три роки, а також звільнено від покарання на підставі п. 1 пп. «в» та «е» Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-У11 від 08.04.14 року.

Також , вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на суму 259 200 грн. кожному. Московським відділом ДВС міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківської області, на підставі виконавчих листів, 01.09.2017 р. були заведені виконавчі провадження за №54604339 та №54604312.

Згідно даних Московського відділу ДВС Головного територіального Управління юстиції у Харківській області станом на 12 жовтня 2017 року у відповідача ОСОБА_3 відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

Також під час судового розгляду було встановлено, що на час вчинення ДТП ОСОБА_3 був приватним підприємцем і займався торгівлею на ринках міста Харкова. Станом на 01.10.2010 р. він мав у власності земельні ділянки по АДРЕСА_2 , а також два будинки за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .

20.10.2010 року, тобто через два тижні після ДТП ОСОБА_3 , з метою невідшкодуванням завданих потерпілим збитків зайнявся розпродажем та переоформленням власного майна, а саме: уклав угоду про продаж за 435 000 гривень своїх земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ».

Тобто , ОСОБА_3 прискорено відчужував своє майно з метою невідшкодування шкоди потерпілим. , передбачаючи негативні наслідки для себе у випадку виконання в майбутньому судового рішення шляхом звернення стягнення на це майно, ним переслідувалась мета унеможливити або відтермінувати відшкодування у подальшому шкоди потерпілим.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Жовнер О.А. просив у позові відмовити у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 стосовно продажу ТОВ «ВІВАТ» належних йому житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у выдзивы на позов пояснював наступне. Представники ТОВ "ВІВАТ", починаючи приблизно з 2003 - 2004 рр. неодноразово зверталися до нього з пропозицією продати належний житловий будинок та земельну ділянку. Лише влітку 2010 року він погодився продати будинок. На той момент він не зміг знайти оригінали документів на право власності, в зв`язку з чим знадобився певний час для їх відновлення. За ініціативою покупця 22.07.2010 р. було укладено попередній договір купівлі-продажу зазначеного майна, який було посвідчено приватним нотаріусом Тимофєєвою О.В. Таким чином, ствердження позивачів стосовно фіктивності договору вважає безпідставними. Те, що посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося раніше є збігом обставин, а не злим умислом. (т.1 а.с.190-192 )

Приватний нотаріус Тимофєєва О.В. направила до суду свій відзив на позовну заяву ( т.1 а.с.93-101) , просила у позові відмовити. Посилається на те, що при посвідчені нею договору купівлі-продажу 20 жовтня 2010 року нею були дотримані всі вимоги Закону України « Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Представник ТОВ « ИРИС» у відзиві на позов пояснив наступне. 04.06.2013 року разом з ТОВ «ВІВАТ» звернулись до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Підлісної Ірини Володимирівни з оригіналами документів, необхідних для вчинення правочинів на підставі зазначених документів та правовстановлюючих документів наданих ТОВ «ВІВАТ», приватним нотаріусом Підлісною Іриною Володимирівною, було посвідчено два договори. Зокрема, договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями. Твердження позивачів, про фіктивність цих договорів вважає безпідставними та такими , що не відповідають дійсним обставинам справи. Після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 отримавши право власності на земельну ділянку та житловий будинок, здійснило реконструкцію зазначеного майна, що призвело до створення нової речі . При таких обставинах зазначений правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. ТОВ «ВІВАТ» припинило свою діяльність, про що внесений відповідний запис № 1480111015025201 від 18.03.2014 року у державному реєстрі припинення юридичних осіб. Звертає увагу суду на той факт, що на сьогодні відсутнє майно, яке було предметом оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу житлового будинку ( а.с. 140-147 т.1, а.с.188 т.2 , а.с.21 т.4 )

Приватний нотаріус Підлісна І.В. надала суду свій відзив на позов , в якому просила у позові відмовити. Зазначила , що в травні 2013 року до неї , як до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу звернулись дві сторони : ТОВ «ВІВАТ» та ТОВ «ИРИС» , які виявили бажання укласти договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 04.06.2013 року ТОВ «ВІВАТ» було надано необхідні для цього документи . Нею було перевірено відсутність заборони на відчуження нерухомого майна, іпотеки та податкової застави на активи ТОВ «ВІВАТ» та було посвідчено: договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0337 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою АДРЕСА_1 , укладений між Продавцем - ТОВ «ВІВАТ» та Покупцем - ТОВ «ИРИС» за реєстровим № 1833. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не було. Вчиняючи нотаріальні дії, вона як нотаріус , діяла неупереджено та не порушувала цивільні права позивачів ( а.с. 67-74 т.1. а.с.45 т.2 )

Третя особа ОСОБА_5 у своєму відзиві на позов просила у позові відмовити ( т.2 а.с.1-5 )

Суд, вислухав сторони , дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

За змістом статей 55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 16 ЦК України містить перелік способів захисту цивільних прав, одним з яких являється визнання правочину недійсним.

В судовому засідання встановлено, що 01.10.2010 р. сталася ДТП, в результаті якої загинула ОСОБА_9 за вказаним фактом було порушено кримінальну справу за обвинуваченнюм ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками загиблої. Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.12.2016 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням правом керування транспортним засобом , від відбування покарання звільнено за амністією. Серед іншого, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у відшкодування шкоди 259 200 грн. кожному . Після набрання чинності вироком , судом були видані виконавчі листи .

На підставі вказаних виконавчих листів державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ було відкрито виконавче провадження, де ОСОБА_3 є боржником, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - стягувачами.

Вказане виконавче провадження на час розгляду справи не завершене, тобто вирок суду в частині відшкодування шкоди, завданої позивачам, не виконаний.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Станом на 01.10.2010 р. - день , коли сталося ДТП , ОСОБА_3 мав у власності земельні ділянки по АДРЕСА_2 , а також два будинки за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 101,4 кв.м. та у АДРЕСА_1 , загальною площею 59,7 кв.м.

Внаслідок ДТП, від отриманих травм ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вже 20.10.2010 року, ОСОБА_3 уклав угоду про продаж за 435 000 гривень своїх земельної ділянки кадастровий № 6310137500:01:027:0006 та житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 овариству з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ».

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , при вищеописаних обставинах ДТП, після смерті доньки правомірно очікували належного відшкодування вчиненої шкоди від ОСОБА_3 Відчуження житлового будинку мало місце через декілька днів після ДТП , внаслідок якого загинула людина.

Тому дії відповідача ОСОБА_3 , який уклав 20 жовтня 2010 року угоди на відчуження належного йому майна одразу після смертельної пригоди є недобросовісними та такими , що мали мету укладання фіктивної угоди.

Вчинення власником майна ОСОБА_3 правочинів з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за рахунок майна цього власника, кваліфікується як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам осіб, яким він завдав шкоду.

Наведене вказує, що договір купівлі-продажу був укладений відповідачем з метою унеможливити стягнення з нього грошових коштів шляхом звернення стягнення на належне йому на праві власності нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_3 та керівництво ТОВ « ВІВАТ» були обізнані про наявність шкоди , вчиненої ОСОБА_3 позивачам та іншим потерпілим у кримінальному провадженні і передбачали негативні для себе наслідки у випадку примусового виконання вироку суду в частині стягнення суми відшкодування шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_3 на праві власності нерухоме майно.

Про обізнаність керівництва ТОВ « ВІВАТ » про наявність шкоди на час укладання угоди купівлі-продажу вказує той факт , що ОСОБА_3 на той час працював у товаристві, директором якого є засновник ТОВ « ВІВАТ» - ОСОБА_10 ( т.2 а.с.254, т.3 а.с.258-262)

У фінансовій та податковій звітності ТОВ « ВІВАТ» зазначена операція за 2010 рік не відображена ( т.1 а.с.42-54 , т.3 а.с.243-253 ) , що підтверджує фіктивність угоди.

27 грудня 2010 року слідчим у справі № 2011/9106/12 винесено постанову про накладання арешту на майно ОСОБА_3 з метою забезпечення цивільного позову. Право власності на земельну ділянку ТОВ « ВІВАТ» було зареєстровано вже після винесення зазначеної постанови слідчим , а саме 03.10.2011 року . ( т.1 а.с.55 , т.3 а.с.213 )

Отримавши ніби-то від продажу нерухомості значну суму коштів - 435 000 грн. ОСОБА_3 не звернув їх на відшкодування вчиненої шкоди.

Укладання договору купівлі-продажу майна 04.06.2013 р. теж має ознаки фіктивності , так як засновниками ТОВ « Ирис» та ТОВ «Віват» є одні і ті самі особи, що свідчить , що майно вони купили самі у себе. Переоформлення пов`язаними особами , які є засновниками ТОВ « Віват» та ТОВ « ИРИС» спірного майна із одного підприємства на інше не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення в подальшому звернення з цивільними позовами до такого підприємства та витребування спірного майна.

ОСОБА_10 та ОСОБА_3 до 2011 року були сусідами по домогосподарству, так як ці будинки розміщувались по одній улиці і земельні ділянки їх примикали одна до одної . Генеральним директором ТОВ «Промелектро» є ОСОБА_10 , якому на цьому підприємстві підпорядковується відповідач ОСОБА_3 ОСОБА_10 разом з родичкою ОСОБА_5 , є засновником ТОВ «Віват». А родичі ОСОБА_10 , в тому числі засновниця ТОВ «Віват» ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , яка є засновницею ТОВ «Промелектро» та які проживають за однією адресою, є засновниками ТОВ «Ирис». Тому вищезазначені пов`язані особи, знаючи відповідача ОСОБА_3 та його статус обвинуваченого за кримінальною справою в 2013 році створили ТОВ «Ирис» з метою перереєстрації спірного майна на це товариство, намагались надати ТОВ «Ирис» статус добросовісного набувача цього майна і тим самим затруднити або унеможливити подання цивільних позовів щодо визнання угоди від 20.10.10 недійсною.

ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , достовірно знаючи про тяжкі наслідки від скоєння за вини останнього ДТП спільно прийняли рішення про укладання фіктивних правочинів - договорів купівлі-продажу, тим самим відмовилися матеріально допомагати потерпілим, а такі дії суперечать моральним засадам суспільства, є не добросовісними та не справедливими.

Укладення зазначених договорів відчуження житлового будинку та земельної ділянки унеможливлює стягнення грошових коштів з відповідача ОСОБА_3 , порушує право позивачів на отримання коштів за судовим рішенням. Боржник діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредиторів.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на фіктивність укладеного між відповідачами договорів.

Згідно з частинами першою, другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України .

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, зокрема, що у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені та така особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції чи віндикації.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, доведеними.

ТОВ « Ирис» звернулося до суду з заявою в якої просить застосувати строк позовної давності до вимог позивачів. ( т.2 а.с.42 ) . Суд вважає , що позивачами не порушено строк звернення до суду з зазначеним позовом , оскільки , у відповідності до ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.

Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом 04 грудня 2017 року , підстав вважати , що позивачі дізналися про порушення їх прав відповідачами за цим позовом під час ухвалення першого вироку суду - 05 грудня 2013 року , як зазначає ТОВ « ИРИС» , у суда немає. Зазначена кримінальна справа неодноразово переглядалася судами різних інстанцій та остаточний вирок суду ухвалено тільки у вересні 2019 року. Ствердження позивачів , що про порушення їх прав вони дізналися тільки 05.012017 року , отримавши вирок , нічим не спростовується. Таким чином , у задоволені цього клопотання суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги - задовільнити.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладеного 20.10.2010 року між директором ТОВ «ВІВАТ» Россохою О.Г. та ОСОБА_7 .В. , засвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. за реєстровим № 963 від 20.10.2010 року - недійсним та застосувати наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан.

Скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що здійснена на підставі цього договору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складений 22 січня 2020 року.

Суддя