Постанова № 8706892, 22.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-8009/09/4/0170 о 13:40

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , суддів Трещової О.Р., Сидоренко Д.В., при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача – Процько О.С.;

від відповідача – Нєклієвич Т.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим"

до Антимонопольного комітету України

про визнання нечинним і скасування рішення №178-р у справі №28-26.13/43-08/28/05-26/30 від 26.05.2009 року в частині визнання дій порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Антимонопольного комітету України (далі – відповідач) про визнання нечинним і скасування рішення №178-р у справі №28-26.13/43-08/28/05-26/30 від 26.05.2009 року в частині визнання дій ТОВ «Атан-Крим» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. Позов мотивовано помилковим застосуванням відповідачем вимог Законів України від 11.01.2001 року №2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі – Закон №2210) та від 26.11.1993 року №3659-ХІІ «Про Антимонопольний комітет України» (далі – Закон №3659), у зв'язку із прийняттям спірного рішення на підставі відомостей, що не відповідають фактичним обставинам. Так, позивач зазначає, що дані про динаміку утворення позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто» цін на низькооктанові та високооктанові бензини були суттєво усереднені, результати проведеного відповідачем дослідження були представлені в графіках із помісячним шагом, що спотворює фактичне становище і не може бути підставою для висновку про здійснення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товарів, шляхом вчинення схожих дій на ринку, що призвели до обмеження конкуренції. Крім того, позивач вказує на порушення принципу рівності юридичних осіб перед законом, передбаченого ст. 4 Закону №3659, у зв'язку із застосуванням до відповідача штрафу, що в десять разів перевищує розмір штрафу, накладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто», за одне і те саме порушення.

Ухвалою суду від 03.07.2009 року відкрито провадження у справі, ухвалою суду від 03.07.2009 року частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову: до набрання законної сили рішенням у справі заборонено відповідачу вчиняти дії по нарахуванню пені на суму штрафу, накладеного за рішенням №178-р у справі №28-26.13/43-08/28/05-26/30 від 26.05.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що спірне рішення не порушує вимог закону. Зокрема, висновок про здійснення позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто» схожих (синхронних) дій по ціноутворенню на ринках низькооктанових та високооктанових бензинів міста Сімферополя за відсутності об’єктивних економічних підстав для цього, зроблений на підставі всебічного дослідження матеріалів справи №28-26.13/43-08/28/05-26/30; при визначенні розміру штрафних санкцій відповідачем дотримано вимоги ч. 2 ст. 52 Закону №2210, якими передбачено накладення штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Крім того, під час судового розгляду, представник позивача наполягав на тому, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку із чим, просив закрити провадження у справі.

Усною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 22.03.2010 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 1 Закону №3659 визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, що передбачено ст. 7 Закону №3659. При цьому рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону №2210.

Як зазначено у статті 4 КАС України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 3 статті 6 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III «Про судоустрій України» встановлено правило, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У статті 60 Закону №2210 передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення (частина 1); при цьому рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва (частина 2).

Закон №2210 містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні, що стосуються визначення суб'єктом господарювання порядку захисту в суді прав, порушених органами Антимонопольного комітету України. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема КАС України і ГПК України.

Таким чином, Закон №2210 не є процесуальним законом і після набрання чинності КАС не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю органів Антимонопольного комітету.

Вищевказану правову позицію також викладено в ухвалі Верховного Суду України від 23 вересня 2008 року за позовом Львівського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування розпорядження.

З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами Антимонопольного комітету, як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, які не віднесено ГПК до розгляду господарськими судами за правилами господарського судочинства.

Оскільки у справі, що розглядається, позов пред'явлений не органом Антимонопольного комітету України, підстав для її вирішення у порядку, визначеному ГПК України немає.

Відповідач є суб’єктом владних повноважень, спір, що виник, пов'язаний із здійсненням ним владних управлінських функцій, справу належить розглядати в порядку, встановленому КАС України; доводи представника позивача про те, що дану справу належить розглядати в порядку іншого судочинства, судом відхиляються.

Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний номер 32085677.

Антимонопольним комітетом України розглянуто справу №28-26.13/43-08/28/05-26/30 про порушення Товариствами з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», «ТЕС-Авто», «Торговий дім «НК Альянс-Крим», «УТН-Восток» та Приватним підприємством «Фірма ТЕС» законодавства про захист економічної конкуренції, за наслідками розгляду прийнято спірне рішення (а.с. 7-12). Згідно із даним рішенням дії позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Авто» щодо одночасного (синхронного) підвищення цін на низькооктанові та високооктанові бензини протягом 2007 року та першого кварталу 2008 року визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50, п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних, узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товарів шляхом вчинення суб’єктами господарювання схожих дій на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими та високооктановими бензинами міста Сімферополі, які призвели до обмеження конкуренції на цих ринках, якщо аналіз ситуації на цих ринках спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій. За вчинення вказаного порушення на позивача накладено штраф у розмірі 500000,00 грн.

Судом встановлено, що в основу висновку про здійснення позивачем антиконкурентних, узгоджених дій покладено наступні обставини.

В мотивувальній частині спірного рішення у справі №28-26.13/43-08/28/05-26/30 вказано, що протягом 2007 року та першого кварталу 2008 року середньозважені роздрібні ціни на моторні бензини ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» на ринках міста Сімферополя мали тенденцію до зростання, при цьому, протягом вказаного періоду на автозаправних станціях ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» відбувалась однакова зміна середньозважених роздрібних цін на низькооктанові та високооктанові бензини.

За твердженням позивача, щомісячна зміна цін реалізації бензинів ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» порівняно з цінами за січень 2007 року, а також у кожному попередньому місяці періоду дослідження відбувалась синхронно. Синхронне зростання цін зафіксовано відповідачем з середини лютого 2007 року по середину червня 2007 року, а також у період осінніх польових робіт.

ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» закуповували бензини у різних постачальників за різними закупівельними цінами. У спірному рішенні №178-р у справі №28-26.13/43-08/28/05-26/30 від 26.05.2009 року зазначено, що при різних закупівельних цінах ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» мали підстави встановлювати різні ціни на роздрібну реалізацію моторних бензинів.

Вказані підприємства мають значні частки на ринках роздрібної торгівлі низькооктановими та високооктановими бензинами міста Сімферополь (скупна частка близько 46 та 38 відсотків відповідно), що надавало їм можливість внаслідок погодженого формування цін впливати на стан цих ринків, обмежуючи конкуренцію на них.

Також в оскаржуваному рішенні вказано, що ціни на моторні бензини у період з січня 2007 року по березень 2008 року в м. Сімферополі були вищими ніж у інших регіонах України. Наявність об’єктивних причин для здійснення схожих дій ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» спростовується обставинами, що суперечать обумовленій ринковій поведінці у випадку зростання цін, а саме:

одномоментність зміни роздрібних цін на моторні бензини, яка не може бути пояснена об’єктивними причинами;

наявність однакових цін на моторні бензини за умов різних закупівельних цін та витрат.

Зауваження ТОВ «Атан-Крим» щодо залежності зміни цін від сезонних коливань, збільшення (зменшення) закупівельної ціни, дії інших економічних чинників, а саме географічною віддаленістю Автономної Республіки Крим від основних нафтопереробних заводів, необхідністю дотримання умов договорів щодо користування знаками для товарів та послуг «ТНК» і «УТН», відповідачем до уваги не прийнято, оскільки (відповідно до мотивувальної частини рішення, що оскаржується) вказані чинники не мають відношення до узгодженості цінової політики ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто».

Визначаючи розмір штрафу відповідачем враховано дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ «Атан-Крим» у 2008 році, який становить 1430923 тис. грн. (що відповідає даним рядку 010 звіту про фінансові результати ТОВ «Атан-Крим» за 2008 рік, а.с. 234, т. 5 справи № 28-26.13/43-08/28/05-26/30).

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону №2210 порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2210 антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів.

Частиною 3 ст. 6 також передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями вважається вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Статтею 52 Закону №2210 встановлено, що вчинення суб’єктом господарювання порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій тягне за собою накладення штрафу у розмірі до 10% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що висновок відповідача про вчинення позивачем і ТОВ «ТЕС-Авто» антиконкурентних узгоджених дій, встановлення ними цін реалізації моторних бензинів, що на думку відповідача призвело до усунення або обмеження конкуренції, заснований виключно на даних про середньозважені роздрібні ціни на моторні бензини ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» на ринках міста Сімферополя протягом 2007 року та першого кварталу 2008 року.

При цьому з письмових пояснень відповідача (лист від 29.01.2010 року вих. № 21-29.4/02-492) вбачається, що Антимонопольним комітетом України використовувались щомісячні середньозважені ціни (тобто середні показники цін за календарний місяць), аналіз цін із поденним або щотижневим шагом комітет не проводив.

З графіку динаміки цін реалізації низкьоктанового і високооктанового бензину ТОВ «Атан-Крим» і ТОВ «ТЕС-Авто» (а.с. 13, 14) очевидно, що ціна реалізації моторних бензинів позивачем протягом більшості часу перевищувала ціну, встановлену ТОВ «ТЕС-Авто» (тобто, протягом дослідженого періоду ціни реалізації моторних бензинів, встановлені вказаними суб’єктами господарювання, не були однаковими).

Під час дослідження обставин справи, відповідач встановив, що аналіз ситуації на ринку доводить, що у суб’єктів господарювання не було інших підстав для встановлення та підтримання однакових цін на товар, окрім погодження конкурентної поведінки. Проте такі висновки не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки ні в оскаржуваному рішенні, ні в матеріалах справи не доведено та не встановлено, що схожість в діях суб'єктів господарювання є результатом саме попередньої змови між ними (тобто результатом антиконкурентних узгоджених дій), а не специфікою відповідного товарного ринку, збігом обставин, сезонними коливаннями цін чи одностороннім копіюванням (без взаємного погодження) суб'єктом господарювання поведінки свого конкурента.

В результаті неправильної кваліфікації дій як схожих та невстановлення усіх об’єктивних обставин, які впливали на цінову поведінку суб'єктів господарювання у досліджуваний період, відповідачем не вжито належних заходів для дослідження усіх обставин, які передбачені ч. 3 ст. 6 Закону №2210 в комплексі. Тож Антимонопольний комітет України дійшов помилкового висновку, що єдиною причиною таких дій може бути їхня погодженість.

Суд враховує наявні розбіжності в поведінці позивача та ТОВ «ТЕС-Авто», і наголошує, що роздрібні ціни суб’єктів господарювання не підвищувалися одночасно та не встановлювалися на однаковому рівні.

Аналіз, проведений відповідачем обмежений лише одним показником – різним зростанням закупівельних цін моторних бензинів; більшість факторів, що можуть впливати на динаміку цін реалізації відповідачем не досліджено, тому його висновки не можуть бути визнані об’єктивними.

Відповідач зазначив факт схожості дій позивача та ТОВ «ТЕС-Авто», проте ним не доведено синхронності (одномоментності) підвищення цін цими суб’єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу учасників процесу, що закон не містить визначення поняття «обмеження або усунення конкуренції». Зазначене поняття є оціночним, що дозволяє відповідачу вільно тлумачити його зміст.

Виходячи з визначення терміну «економічна конкуренція» , яке наведено у ст. 1 Закону №2210, суд дійшов висновку, що обмеженням конкуренції є наслідок певних дій окремих суб’єктів господарювання, завдяки яким обмежується можливість змагання з іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі не мають можливості вибирати між кількома продавцями, а окремий суб'єкт господарювання може визначати умови обороту товарів на ринку.

Під час судового розгляду справи відповідачем не виконано обов’язок, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо надання належних і достовірних доказів того, що дії позивача призвели до усунення або обмеження конкуренції на відповідному товарному ринку, оскільки ні в оскаржуваному рішенні, ні в матеріалах справи не доведено такого впливу чи можливості його настання.

Оскаржуване рішення не містить відомостей щодо погодженості поведінки суб’єктів господарювання та відомостей з приводу неможливості вчинення ними згаданих дій у звичайних ринкових умовах без попереднього (неправомірного) погодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №2210 підставами для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те що, у спірному рішенні не встановлено усіх кваліфікуючих ознак порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 6 Закону №2210, а також відсутність об’єктивних причин для вчинення таких дій, є достатні підстави для задоволення позову: визнання спірного рішення протиправним і його скасування.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення суб’єкту владних повноважень, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв’язку із складністю справи, судом в судовому засіданні 22.03.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 26.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Антимонопольного комітету України №178-р у справі №28-26.13/43-08/28/05-26/30 від 26.05.2009 року в частині визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (ідентифікаційний номер 32085677) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» у розмірі 500000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.